Лятошинський«Український квінтет» Б - копия

«Український квінтет» Б. Лятошинського g-moll (1945).

(для струнного квартету і фортепіано)

«Український квінтет» Б. Лятошинського—зразок заглиблення композитора в трагічні переживання і настрої, що пов’язуються з війною. Але це не трагедія приреченості. Художник створює сильні, надзвичайно емоціональні образи; перемогу здобувають світлі й урочисті образи над темними і трагічними.

У творі яскраво проступають ознаки лірико-епічного і драматичного симфонізму. За композицією являє собою типовий сонатно-симфонічний цикл: 1 ч. – сонатна форма, експозиція основних образів; 2ч. – лірико-трагічна, має складну 3ч. форму; 3ч. – скерцо, драматичне, складна 3 ч. форма; 4ч. – оптимістичний фінал, сонатна форма.

1частина.

Г.п. – лейтмотив у творі, втілення образу Батьківщини. Мелодія у альта, нагадує лірико-епічну пісню, у розвитку застосовує підголосково-поліфонічну фактуру. В останньому проведенні тема набуває героїчного звучання у tutti.

П.п. – викорисана справжня пісня лірична “Ой, коли б я була знала”, колоритно гармонізована – плагальні звороти септакордами.

Розробка.

Діалогіче поєднання Г.п. з П.п., які набувають речитативного характеру – вигуку. Використовуються різноманітні поліфонічні прийоми. Кульмінація – ніби інтерлюдія для фортепіано.

Реприза.

Г.п. – виконується скрипками у вищому регістрі на тлі акордової фактури та звучить як гімн.

П.п. – виконується альтом, набуває рис романсу, гра тональностей Ре-мажор, сі-мінор.

Кода – це ніби післямова, Г.п в мажорному, а потім мінорному варіанті.

2 частина.

Світла, спокійна, основна тема нагадує колискову. В основі справжня пісня “Закувала зозуленька”, що на початку виконується у фортепіано на тлі засурдинених струнних. У розвитку – багатий варіаційний розспів, набуває рис плачу.

Сер. розд. – перша конфліктна ситуація у квінтеті, експозиція образу зла. За інтенсивністю розвитку наближена до розробки. Інтонаційною основою розділу –мотив тривоги і заклику (пунктирний ритм з висхідною секстою). Тут форепіано як ударний інструмент – штрих маркато на тлі складних гармонічних утворень ( використовуються кластери).

Реприза – динамізована, в колисковій проступають риси мотиву з сер. розд.

Закінчується тихою післямовою, однак залишається тема боротьби -- ворожа пульсація.

Активізована динаміка частини буде мати своє продовження у скерцо.

3 частина – найбільш драматична і загострена. Основна тема нагадує Г.п. з 1 ч, – використовується лад із збільшеною секундою, більш вільний ритмічний малюнок. У цей образ проривається токатний безперервний рух тріолями, перериваючи розвиток основної теми.

Сер. розділ –нагадує пейзажно-етнографічну замальовку.

В репризі основна тема гармонічно збагачена паралельними тризвуками, в кульмінації частини, звучить тема “Закувала сива зозуля” з 2ч.

На завершення – у рояля тема звучить наче заклик до боротьби.

4 частина –життєстверджуюча.

Починається могутнім речитативом у tutti.

Г.п. ніби продовжує Г.п. 1 частини. Вона лірико-епічна, але більш героїчна; широка мелодична лінія (ознаки пісні-романсу).

П.п. – епічна, як спогад про війну(з’являютьсяя токатні теми)

Розробка – з’являється мотив тривоги з 2 частини та токатного мотиву зі скерцо.

В репризі контрапунктом з П.п. викладена Г.п. 1ч.

Кода – лірико-епічна, велична. Тріумфально звучить Г.п. 1ч. як образвний і інтонаційний підсумок твору.