- •Білет 1 Мова як суспільне явище. Мова і мовлення.
- •Білет 2 Мова – невід’ємнаознака таких спільнот як рід, плем’я, народність, нація
- •Білет 3 Функції та головні компоненти мови.
- •Білет 4. Українська мова серед інших мов світу.
- •Білет 5 Історія становлення та розвитку української мови.
- •Білет 6. Мова і держава.
- •Білет 7 Виникнення письма (кирилиця, глаголиця).
- •Білет 8. Значення слова в діяльності медика.
- •Білет 9. Професійне мовлення. Структура професійного мовлення медичного працівника.
- •Білет 10 Національна та літературна мова
- •Білет 11. Мовна норма. Історична змінність і стабільність норм
- •Білет 12. Норми української літературної мови:
- •Білет 13. Культура мови. Рівень культури мови в Україні. Суржик.
- •Причини помилок в мовах українсько-російського білінгвізму. Міжмовна полісемія, міжмовні омоніми
- •Білет 15 Українські правописні системи. Четверте видання „Українського правопису”.
- •Білет 16. Форми й стилі сучасної української літературної мови.
- •Білет 17.
- •Білет 18. Мета наукового твору. Види наукового твору: тези, конспект, анотація, рецензія.
- •Білет 19. Реферат, типи рефератів; етапи підготовки до написання реферату; структура, система мовних засобів.
- •Білет 20. Основні вимоги до мовлення
- •Білет 21.
- •Білет 22. Особливості писемного мовлення
- •Білет 23 Державний стандарт на оформлення та складання документів. Реквізит. Вимоги до мови ділових паперів.
- •Білет 25. Синтаксичні особливості та етикет ділових паперів.
- •Білет 26 Професійні ділові папери медика. Вимоги до складання медичних документів. Терміни, усталені словосполучення, географічні назви в медичних документах
- •Білет 27. Особисті ділові папери та документи з кадрово-контрактових питань (автобіографія, доручення, заява, контракт, наказ, розписка, трудова угода).
- •Білет 28 Класифікація лексики української мови за походженням (питома українська лексика та слова іншомовного походження)
- •Білет 29. Класифікація лексики української мови за часом виникнення (застарілі слова, неологізми).
- •Білет 30. Класифікація лексики за поширенням слів у мові (загальновживані слова; лексика обмеженого функціонування: професіоналізми, жаргонізми, арготизми, діалектизми).
- •Білет 31. Поняття про лексикографію. Енциклопедичні та лінгвістичні словники. Сучасна українська медична лексикографія.
- •Білет 32. Синоніми, синонімічний ряд, елементи синонімічного ряду: евфемізми, перифрази, їх використання в медичній галузі.
- •Білет 33 Термін – основний елемент фахової мови медика. Основні етапи розвитку української медичної термінології.
- •Білет 34. Джерела медичних термінів.
- •Білет 35. Антоніми, омоніми (повні, неповні омоніми), пароніми у складі медичної термінології.
- •Білет 36.
- •Білет 37. Особливості правопису відмінкових закінчень іменників (родовий відмінок іменників II відміни чоловічого роду однини, давальний, кличний відмінок).
- •Білет 38 Відмінювання імен і прізвищ.
- •Білет 39. Рід невідмінюваних іменників
- •Білет 40. Ступені порівняння якісних прикметників
- •Білет 41. Особливості відмінювання числівників. Правопис числівників.
- •Білет 43. Особливості вживання прийменників.
- •Білет 44. Усне діалогічне спілкування як важливий елемент професійної діяльності медика.
- •Білет 45 Роль невербальних засобів спілкування. Правила мовного спілкування.
- •Білет 46. Культура ділової телефонної розмови.
- •Білет 47.
- •Білет 48. Публічний виступ і його жанри.
- •Білет 49. Публічний виступ як форма пропаганди медичних знань. Виступ під час наради, консиліуму.
- •Білет 50. Закони риторики. Засоби активізації уваги слухачів під час виступу. Культура сприймання публічного виступу.
- •Білет 51. Мовленнєвий етикет: традиції та сучасність. Український мовленнєвий етикет.
- •Білет 52. Мовленнєвий етикет лікарів, фармацевтів
- •Білет 53. Лікарі-письменники: діяльність і творчість
- •Білет 54. Технічні правила переносу
Білет 54. Технічні правила переносу
1. Не можна переносити прізвища, залишаючи в кінці попереднього рядка ініціяли або инші умовні скорочення, що до них належать. Якщо імена подаються повністю, то прізвища (а також по батькові) можна переносити.
2. Не можна відривати скорочені назви мір від цифр, до яких вони належать: 1917 р. Якщо назви мір подаються повністю, то їх можна переносити: 1917 // рік.
3. Граматичні закінчення, з’єднані з цифрами через дефіс, не можна відривати й переносити: 2-й (а не 2- // й).
4. Не можна розривати умовні (графічні) скорочення типу вид-во, і т. д., і т. ин., та ин., т-во тощо.
5. Не можна переносити в наступний рядок розділові знаки (крім тире), дужку або лапки, що закривають попередній рядок, а також залишати в попередньому рядку відкриту дужку або відкриті лапки.
Білет 55
Основні правила українського правопису. Вживання великої літери. Вживання апострофа. Позначення м’якості приголосних. Правопис префіксів. Спрощення груп приголосних. Подвоєння і подовження приголосних. Правопис часток. Частка не. Зміни приголосних при їх збігу. Чергування голосних. Чергування приголосних. Правопис складних слів. Правопис слів іншомовного походження. Правопис прислівників
**Правила вживання великої літери
З великої літери пишуться:— перше слово в тексті, реченні, після крапки, після трьох крапок, знака оклику і знака питання, якщо ними закінчується попереднє речення;— перше слово вірша в рядок (наприклад, при цитуванні), якщо у вірші кожен рядок писався з великої літери;— ремарки та посилання, взяті в дужки, що стоять після закінченого речення;— перше слово рубрик тексту (після двокрапки), які закінчуються крапкою (якщо рубрики (після двокрапки) закінчуються крапкою з комою, то перше слово в них пишеться з малої літери);— перше слово після двокрапки, якщо далі йде власне пряма мова.
З великої літери пишуться такі власні назви:— імена, імена по батькові, прізвища, псевдоніми, прізвиська людей.
**Вживаня апострофа
Апостроф ставиться перед я, ю, є, ї, що позначають два звуки [йа; йу; йе; йі], для позначення роздільної вимови твердих приголосних у таких випадках:
1. Після б, п, в, м, ф: б'є, в'ється, в'ялий.
2. Після твердого р у кінці складу: пір'я, сузір'я, матір'ю.
3. Після к в імені Лук'ян і похідних від нього словах: Лук'яненко.
4. Після префіксів та першої частини складних слів, що закінчуються на твердий приголосний: без'язикий, від'їхати, дит'ясла.
Апостроф не ставиться перед я, ю, є:
1. Після б, п, в, м, ф, якщо перед ним стоїть приголосний (крім р), який належить до кореня: дзвякнути, мавпячий, морквяний.
2. Після р на початку складу (я, ю, є позначають м'якість звука [р]): буря, буряк.
**Позначення м*якості приголосних
М'який знак пишеться:
1. Після букв д, т, з, с, ц, л, н у кінці та в середині слів перед буквами, що позначають тверді приголосні звуки: молодь, біль;
2. У середині складу перед о: льотчик, сьомий;
3. У прикметникових суфіксах -ськ(ий), -цьк(ий), -зьк(ий) : український, ткацький;
4. Після букви н у суфіксах -еньк-, -оньк-, -есеньк_, -ісіньк-, -юсіньк-: серденько, тихесенький,;
5. У буквосполученнях льц, ньц, ньч, льч, що походять із льк, ньк: ляльці, ляльчин (лялька);;
6. Після букви л перед буквами, що позначають м'які приголосні звуки: рибальський, сільський.
М'який знак не пишеться:
1. Після букв, що позначають губні та шиплячі звуки: степ, плач;
2. Після р у кінці слова та складу: бібліотекар, календар (але Горький);
3. Між двома однаковими буквами, що позначають м'які подовжені приголосні: знання, стаття;
4. Між двома м'якими приголосними - м'якість першого з них виникає як результат впливу наступного м'якого приголосного: ніжність, майбутнє;
5. У буквосполученнях лц, нц, лч, нч, які походять від лк, нк: матінці (матінка), рибалці (рибалка);
6. Після н перед шиплячими та суфіксами -ськ(ий), -ств(о) : менший, тонший, громадянство.
**Правопис префіксів
1.Префікс з перед глухими приголосними к, п, т, ф, х переходить у ссказати, спалахнути . Перед усіма іншими приголосними пишеться з- (іноді із-): збавити, звести. 1.1 Префікс з-(с-) виступає переважно в словах, корінь яких починається голосним звуком або сполученням приголосного й голосного: зекономити, з'єднувати, згаслий, змазати. 1.2 У тих випадках, коли корінь слова починається сполученням приголосних, як правило, пишеться префікс зі-: зібгати, зігнути. 1.3 Префікс зі- вживається також у словах із коренем, перший склад якого становить сполучення губного та йотованого звукосполучення: зів'ялий, зім'яти. 1.4 У деяких словах префікс зі- чергується з зо-зігрівати й зогрівати.
2. У всіх префіксах — без-, від- (од-), між-, над-, об-, під-, перед-, понад-, пред-, роз-, через- — кінцевий дзвінкий приголосний перед глухими не змінюється: безкорисливий, відстань, міжпланетний.
3. Слід розрізняти префікси пре- і при-. Префікс пре- вживається переважно в якісних прикметниках і прислівниках для вираження найвищого ступеня ознаки: прегарний.
4. Префікс при- вживається переважно в дієсловах, що означають наближення, приєднання: прибудувати, прикрутити.
5. Префікс пре- виступає в словах презирливий, презирство й у словах старослов'янського походження: преосвященний.
6. Префікс прі- вживається тільки в словах прізвисько, прізвище, прірва .
**Спрощення груп приголосних
Групи приголосних, де найчастіше відбувається спрощення:
- ждн – жн (тиждень – тижневий);- здн – зн (проїздити – проїзний);- стн – сн (честь – чесний);- стл – сл (стелити – слати);- слн – сн (ремесло – ремісник); - стц – сц (містити) – місце);- лнц – нц (сонце – від «сълньце»);- рдц – рц (серденько – серце);- сткл – скл (скло від стъкло);- рнч – нч (горно – гончар);- скн – сн (тріск – тріснути);- зкн – зн (бризкати – бризнути).
Винятки: шістнадцять, кістлявий, хвастливий, пестливий, хворостняк, зап’ястний і похідних від них.
**Подвоєння і подовження приголосних
1. Подвоєні приголосні маємо при збігу однакових приголосних:
а) префікса й кореня: відділ, ввічливий, віддати;
б) кінця першої і початку другої частини складноскорочених слів: військкомат;
в) кореня або основи на -н- (-нь-) і суфіксів -н(ий), -ник: день —денний.
г) якщо основа дієслова минулого часу закінчується на с, після якого йде частка -ся: винісся, розрісся, трясся.
Буквосполучення нн пишеться:
а) в суфіксі -енн(ий): здоровенний;
б) у прикметниках з наголошеними суфіксами -анн(ий), -енн(ий), -янн(ий): здійсненний, вблаганний;
в) у прикметниках на -енн(ий) старослов'янського походження: благословенний, блаженний.
2. Приголосні д, т, з, с, л, н, ж, ш, ц, ч подовжуються, коли вони стоять після голосного:
а) перед я, ю, і, е в усіх відмінках іменників середнього роду II відміни (крім родового множини): знання; сторіччя; життя;
б) якщо в родовому відмінку множини іменники середнього роду закінчуються на -ів, подвоєння зберігається: почуття — почуттів;
в) перед я, ю, і, е в усіх відмінках деяких іменників чоловічого та жіночого роду І відміни (за винятком родового множини з закінченням -ей): суддя, судді; стаття, статті;
г) перед ю в орудному відмінку іменників жіночого роду однини III відміни, якщо в називному відмінку основа їх закінчується на один м'який або шиплячий приголосний: тінь — тінню; мить — миттю;
д) перед я, ю в прислівниках типу: зрання, спросоння, навмання та ін.;
**Правопис часток
Разом пишуться:
а) частки аби-, ані-, де-, чи-, що-, як- у складі будь-якої частини мови (крім сполучників прислівникового типу): абищо, щодуху;
б) частки би (б), то, що у складі сполучників: щоб, якби, немовбито;
в) частка -ся (-сь) у зворотних дієсловах: будується, наївся (наївсь);
г) частка -сь у складі займенників і прислівників: котрийсь, якийсь, щось.
Окремо пишуться:
а) частка що в сполуках: дарма що, тільки що, хіба що, що ж до;
б) частка то в експресивних сполученнях що то за, що то, чи то, які виконують функції підсилювальних часток.
Через дефіс пишуться:
а) частки бо, но, то, от, таки, коли вони виділяють значення окремого слова: іди-бо; давай-но;
.б) компоненти будь, -небудь, казна-, хтозна-й под. у складі займенників і прислівників.
**Правопис частки "НЕ"
1. Частка "не" пишеться з різними частинами мови разом у таких випадках:
а) з усіма словами, які без частки "не" не вживаються (вона виступає префіксом): ненависть, негода; негайний; неволити, нехтуючи; непорушно.
2. У префіксі недо-, який вказує на неповну ознаку: недорід, недолік, але: не до вподоби.
3. 3 іменниками, прикметниками, займенниками і прислівниками, якщо вони з часткою "не" становлять єдине поняття і їх можна замінити синонімічними сложами без неї: неволя (рабство, полон), нещастя (лихо, біда).
4. 3 дієприкметниками частка не пишеться разом, якщо дієприкметники не є присудками і не мають при собі пояснюючих слів: незавершена робота, але робота не завершена; робота не завершена (ким?) мною;
5. 3 дієсловами нездужати, непокоїтися, неславити, але не здужати (не змогти), не славити (не прославляти).
В решті випадків частка не пишеться окремо.
**Зміни приголосних при їх збігу
*При словотворенні приголосні звуки часто змінюються. Група приголосних -цьк- змінюєтсья в -чч- при творенні іменників із суфіксом -ин(а): вояцький — вояччина.
*Групи приголосних -ськ-, -ск- змінюються в -щ- при творенні іменників із суфіксом -ин(а): віск — вощина.
*Приголосних -ск-, -шк- змінюються в -щ- при творенні прикметників та іменників із суфіксом -ан- (-ян-): віск — вощаний — вощанка.
*Групи приголосних -ск-, -ст- змінюються в щ, група -зк- у -жч- при творенні багатьох форм дієслів II дієвідміни: вереск — верещати.
**Чергування голосних
а) чергування о — а: могти — помагати; б) чергування е — і: плести — заплітати; в) чергування о — е — и з нулем звука: беру — брати; г) чергування і — а: сідати — садити; д) чергування и — і: бити — бій; е) чергування о, е — і: столи — стіл.
**Чергування приголосних
г — з — ж: нога — нозі — ніжка;
к — ц — ч: рука — руці — ручка;
х — с — ш: вухо — у вусі — вушко;
**Правопис складних слів
Разом пишуться:
1. Усі складноскорочені слова: держбанк. Слова з першими частинами авіа-, авто-, біо-, зоо-, водо‑, газо-, гідро-, електро-: стереосистема, газопостачання. 2. Складні слова, першою частиною яких є кількісний числівник: двобічний. 4. Складні іменники, утворені шляхом поєднання дієслова в 2-й особі однини наказового способу з іменником: вернигора, горицвіт, перекотиполе. 5. Іменники, утворені шляхом поєднання трьох і більше основ: веломотоспорт. 6. Складні прикметники, співвідносні з складними іменниками, що пишуться разом: електросиловий, самохідний. 7. Складні прикметники, утворені від сполучення іменника та узгоджуваного з ним прикметника: первіснообщинний. 9. Складні прикметники, у яких перша частина співвідноситься з прислівником: доброзичливий. 11. Складні прикметники, що виступають як наукові терміни: головоногі, грудочеревна, умовнорефлекторна.
Через дефіс пишуться:
1. Повторення того самого слова: писав-писав. 2. Поєднання синонімічних слів: гидко-бридко. 3. Поєднання слів, що означають приблизність: день-другий. 4. Складні вигуки та звуконаслідування: гей-гей. 6. Літерні абревіатури: Ту-154, ЗІЛ-131. 8. Терміни, до складу яких входить літера алфавіту: П-подібний, Т-подібний. 10. Іменники, що означають науковий ступінь: член-кореспондент. 11. Іменники, що означають державні посади: генерал-губернатор. 13. Іменники, що означають складні одиниці виміру: кіловат-година. 14. Складні іменники з першою складовою частиною віце-, екс-, лейб-, максі-, міні-: екс-чемпіон. 16. Складні прикметники, утворені з двох чи більше прикметникових основ: аграрно-сировинний.
**Правопис слів іншомовного походження
-Після приголосних л, т, з, с, ц, р, ж, ч, ш в загальних іншомовних назвах перед наступним приголосним пишеться и: директор, тираж.-Літера и пишеться у власних географічних назвах: Америка, Африка.-На початку і в середині слова перед голосним та й пишеться і, а не й: індустрія, історія.-Після л в іншомовних словах пишеться завжди е, а не є: легенда, лекція.-Після приголосних б, п, в, ф, м, г, к, х, л, н в основах іншомовних слів завжди пишеться і: білет, вітрина.
**Правопис прислівників.
Разом пишуться: -прислівники, утворені сполученням прийменника з іменником, займенником, прикметником, числівником, прислівником: потім, занадто, вночі, надвечір; -складні прислівники, утворені з кількох основ: праворуч, стрімголов.
Окремо пишуться:*прислівникові сполучення, утворені від іменника з прийменником.
Найуживаніші з них такі:-без: без кінця;-на: на добраніч;-до: до побачення;-з: з радості;-в/у: в разі;
*сполучення, де повторюються основи, між якими стоїть прийменник: день у день. *Сполучення, утворені поєднанням слова в називному відмінку зі словом в орудному відмінку: кінець кінцем.
Через дефіс пишуться:*прислівники, утворені від прикметників, займенників і прийменника по: по-новому, по-батьківськи;*прислівники, утворені від порядкових числівників за допомогою префікса по-: по-перше;*прислівники, утворені від синонімічних або антонімічних слів: зроду-віку;*прислівники, в яких повторюються слова або корені: довго-довго. *Запам'ятайте правопис прислівників: з давніх-давен, з діда-прадіда, без кінця-краю, на-гора, по-латині, десь-колись.