Патофізіологія травлення

Хімічна обробка – слиною → виділяється до 2 л слини за добу (окрім ферментів в слині є роданіди → це солі родонової кислоти, що забезпечують бактерицидність слини.

Реакція слини сабо-кисла, або слабо-лужна.

Порушення виділення слини:

1. гіперсалівація – підвищення виділення слини

2. гіпосалівація – зменшення виділення слини

Порушення травлення в ротовій порожнині:

1. вади розвитку

2. захворювання слизових оболонок

3. порушення інервації

4. захворювання органів, що оточують ротову порожнину

5. пухлини

Ковтання: (проходить 6-8 сек – їжа, 2-3 сек – вода) – це складний руховий акт, тоу при враженні НС і черепно-мозкових нервів → порушується ковтання.

В середньому за добу людина ковтає 600 разів, із них 200 – на їжу, 50 раз – під час сну, 350 – решта.

Ковтання має 3 фази:

1. ротова

2. глоткова

3. стравохідна

Порушення ковтання:

При цьому їжа походить над трахею (надгортанник закривається), а при порушенні цього акту → може їжа потрапити в дихальні шляхи → розвивається аспірацій на пневмонія.

Синдром регугітації – повернення їжі в ротову порожнину, без блювання (або закидання їжі в ротову порожнину).

Американські вченні вважають, що 50% відсотків пневмоній → це аспірацій ні пневмонії, особливо в похилому віці, тому радять не спати на спині.

Румінація – повторна не довільна регургітація споживаною їжею(людина або випльовує, або знов заковтує їжу)

Стравохід (склад з 3 шарів)

Порушення функції можуть бути:

1. спазми

2. дивертикули (грижа)

3. Порушення функції шлунку – їжа потрапляє із стравоходу в шлунок.

Функції шлунку:

1. Резервна:

Об’єм в нормі 2-3 л. Може бути більшим, може бути меншим:

• Збільшення об’єму шлунку

1. булемії (хто багато споживав їжі).

але булемія може бути і патологічна при:

1. захворювання ЦНС – пухлини і нефрити

2. ендокринні захворювання – тіреотоксини, інсулін

3. травми НС – руйнування ділянок гіпоталамусу → руйнування ядра → булемія

2. пілороспазми → до 5-6-8 л. Це негативно впливає, тому що → перерозтягує стінку → зменшує тонус → уповільнення → перемішування → гниття → бродіння → інтоксикація → диспепсичний синдром (відрижка, запах, нудота, блювота...)

• Зменшення резервуарної функції, або її відсутність при:

1. рецекції шлунку

2. розростання сполучної тканини після виразкових хвороб або після хімічних отруєнь.

Повне виключення резервної функції → після повного видалення шлунку → їжа потрапляє в кишківник → розвивається демпінг синдром (надходження моноцукрів). При цьому розвиваються вегетативні с-ми:

• пітливість

• тахікардія

• слабкість

Треба вести корекцію: їсти 6-8 разів і не вживати моноцукрів.

Патогенез демпінг синдрому:

1. гіперосмія (всмоктування моноцукрів) →

2. гіповолемія (вода іде із плазми в кішківник) →

3. ВІП (вазоактивний ін тест. поліпептид) →

4. вазоділятяція →

5. ортостатична гіпотензія →

6. гіперглікемія (так як всмоктуються моноцукри) →

7. виділення інсуліну →

8. гіпоглікемія → (знов апетит + їжа )

2. рухова функція порушення може бути

1. прискорення (vagus) → шлункові коліки (спазми)

2. ослаблення рухової функції → частіше гірше перетравлюється → бродіння, гниття → див. Диспепсичний синдром.

3. секреторна функція шлунку

за добу виділяється 1,5-2 л шлункового соку. Склад:

• вода

• слиз

• HCl

• Пепсиногени

рН=1,5-2,5 (висока ступінь кислотності, але не пошкоджується слизова)

Функції HCl:

1. активує пепсини

2. набубнявлюють білки → збільшується контакт → всмоктування

3. бактерицидна дія

4. швидкість евакуації в 12-палу кишку (синдром Сердюкова)

5. + інтерстіц. гормони

Порушення секреторної функції можуть бути:

1. гіперсекреція

• синдром гіперсекреції – гіперацидний синдром

• уповільнення евакуації (уповільнення перистальтики → тому закрепи → калові каміння → пролежні → перитоніти → 42% від перитонітів наступає смерть(особливо в похилому віці, бо знижується чутливість)

гіпосекреція –

• гіпоацидний синдром → порції їжі надходять із шлунку → посилюється перистальтика → і швидко → мало всмоктується → реабсорбція води → проноси (діарея) → зневоднення → порушення ВСО (при холері – саме цей механізм порушення ВСО)

ахілія – відсутність секреції

4. евакуація може бути:

1. збільшення → після резекції, ектомії

2. зменшення → пілоростеназ

5. інкреторна функція

може бути пухлини → які продукують гормони (тканинні)

Клітини АПУД системи розташовані в кишечнику

А в шлунку є „джи” клітини → продукують гастрин(якщо є пухлина з цих клітин)

→ збільшення гормонів

можуть бути множинні виразки → синдром Золінгера-Елісона

6. видільна функція . Так при уремії клітини шлунку виділяють токсичні речовини (коли підвищується концентрація токсичних речовин).

4. Виразкова хвороба:

Етіологія:

1. порушення харчування (режим, температура, дієта)

2. паління

3. психоемоційні напруги → тобто нервовий компонент

4. дисгормональні порушення

Теорія патогенезу

1. механічна

2. судинна

3. пептична

4. запальна

5. ацидотична

6. неврогенна:

   1. центрально-вегетативна

   2. нервово-трофічна

   3. кортико-вісцеральна

3 головні патогенетичні механізми:

1. підвищення агресивності секреції (HCl і пепсин). Може бути при:

• підвищення тонусу n. vagus

• підвищення гормону (гастринома)

2. зниження захисних властивостей → чим нижче рН → менше кислотність

3. зниження репаративних властивостей слизової оболонки. В нормі слизова оболонка добре репарує

Механізми негативної дії виразкової хвороби

1. біль

2. кровотеча

3. перфорація

4. пенетраця

5. пілоростеноз

П/г лікування:

1. зниження агресивності шлункового соку

1. антацидна терапія

2. фізичний спокій (щоб не подразнювати виразку)

3. Н₂ блокатори (100% позитивний ефект)

4. Протимікробна терапія

2. Підвищення захисту слизової оболонки → речовини, які посилюють слизової оболонки (алюмогель → гідроокис алюмінію → але хвор. периферична НС)

3. Посилення репарації:

• Фізичне заспокоєння

• Повноцінна білкова дієта

• Речовин, які посилюють репарацію

4. Дія безпосередньо на патогенетичні фактори

5. Седативні речовини

5. Патофізіологія кішківника виходить з його функцій:

1. травна

   1. парціальна

   2. тотальна

2. секреторна

3. рухова

4. регуляторна

5. бар’єрна

6. імунологічна

Порушення всмоктування – синдром мальабсорбції

Порушення розщеплення – синдром мальдигестії

Порушення розщеплення та всмоктування – синдром мальассиміляції, але називається синдром мальабсорбції.

4