4.1. Перелік основних термінів, параметрів, характеристик, які повинен засвоїти студент при підготовці до заняття:

Термін	Визначення
Тверді пломбувальні матеріали	– це срібні, мідні та пластмасові штифти. Штифти застосовують тільки у сполученні з пластичними матеріалами.

4.2. Теоретичні питання до заняття:

1. Мета постійного пломбування кореневих каналів.

2. Класифікація матеріалів, що використовуються для постійної обтурації кореневих каналів.

3. Властивості матеріалів, що використовуються з ціллю постійної обтурації кореневих каналів.

4. Види штифтів. Вимоги до штифтів.

5. рументи, які застосовують для обтурації каналів.

6. Техніка пломбування за допомогою штифтів.

7. Помилки при роботі зі штифтами.

8. Парапульпарні штифти. Види, показання до використання.

4.3. Практичні роботи (завдання), які виконуються на занятті:

1. Підібрати інструменти для розкриття порожнини зуба тимчасового зуба.

2. Пройти та розширити кореневий канал.

3. Підготувати до пломбування кореневий канал.

4. Вміти замішити матеріал для обтурації кореневого каналу.

5. Запломбувати резорцин формаліном канали тимчасового зуба.

5. План і організаційна структура навчального заняття з дисципліни.

№	Етапи заняття	Розподіл часу	Види контролю	Засоби навчання
1.	Підготовчий етап	15хв	практичні завдання,ситуаційні задачі, усне опи­тування за стан­дартизованими переліками питань.	під­ручники, посібни­ки, методичні рекомендації.
1.11.1	О Організаційні питання.
1.2	Формування мотивації.
1.3	Контроль початкового рівня підготовки.
2.	Основний етап .	55хв
3.	Заключний етап	20 хв	тестові завдання	тестові завдання
3.1.	Контроль кінцевого рівня підготовки.
3.2.	Загальна оцінка навчальної діяльності студента.
3.3	Інформування студентів про тему наступного заняття.

Зміст теми:

Метою постійного пломбування кореневого каналу є блокування, ізолювання верхівкового отвору та інфікованого шару предентину від периапікальних тканин зуба. Пломбувальні матеріали для кореневих каналів повинні відповідати наступними вимогам:

• Легко вводитися в кореневий канал

• Мати рідку або м’яку консистенцію, що забеспечує заповнення кореневого каналу по всій його довжині, з наступним його затвердненням

• Не зменшуватися об’ємом у процесі тверднення

• Не розсмоктуватися у кореневому каналі

• Бути непроникним для тканинної рідини

• Не подразнювати тканини періодонту

• Мати властивості стимулювати процеси регенерації тканин періодонта

• Мати бактерицидні і бактеріостатичні властивості

• Не фарбувати зуб

• Мати рентгенконтрасні властивості

• Мати властивість для легкого виведення із кореневого каналу

Після інструментальної та медикаментозної обробки кореневий канал висушують, потім змочують рідиною цементу і за допомогою кореневої голки вводять порцію пломбувальної маси напіврідкої консистенції, голку коловими рухами просувають у верхівкову частину каналу. Перші кілька порцій пломбувальної маси просувають по стінці каналу, що не утворилася повітряна пробка. Пломбування завершують густим фосфат-цементом. При пломбуванні частини каналу біля устя доцільно користуватися зондом, чим досягається краще ущільнення пломбувального матеріалу.

Резорцин-формалінову суміш готують із свіжеприготованої резорцин-формалінової рідини ( послідовно змішані 2 частини формаліну, 2 частини резорцину і 1 частина їдкого натру ), окису цинку ( 2 частини) і вісмуту ( 1 частина ). Ці інгрідієнти змішують для одержання рідкої маси, що легко стікає з шпателя.

Кореневий канал перед пломбуванням зволожують за допомогою кореневої голки резорцин-формаліновою рідиною, потім вносять пломбувальну масу і кореневою голкою просувають вздовж всього каналу. Для щільного заповнення кореневого каналу наступні порції суміші повинні бути більш густими – до суміші додають окис цинку і одержану масу конденсують у каналі до повного його заповнення. Пломбування завершують нкладанням на стя каналу пломбувальної маси густої консистенції, яку яку ущільнюють тиском ватяної кульки у напрямі кореневого каналу. Таким чином маса проникає у заапікальну ділянку.

Переваги фосфат-цементу:

• Не має антигенних властивостей

• Не змінює колір зуба

• Не являється харчовим середовищем для бактерій

• Рентгенконтрасний

• Добре прилипає до стінок кореневого каналу

• Надійно блокує верхівковий отвір не розсмоктується в каналі кореня

Недоліки фосфат-цементу:

• Швидке тверднення в кореневому каналі 6-8 хвилин

• Складність заповнення ним каналу ( як широкого, так і звуженого )

Фосфат-цемент важко видалити з каналу, якщо виникає така необхідність. При надлишковому виведенні за рівень верхівкового отвору, він подразнює периапікальні тканини. Антисептична дія фосфат-цементу не довготривала. Для пломбування кореневих каналів слід готувати більш рідко замішаний цемент, чим для ізолюючих прокладок під постійні пломби. Одразі після замішування фосфат-цемент повинен стікати зі шпателя тонкою струєю. При пломбуванні кореневу голку з плескато зрізаним кінчиком змачують етиловим спиртом, припудрюють порошком фосфат-цементу, обволікують невеликою порцією цементу, яку вводять на кореневій голці якнайдалі до отвору верхівки кореня зуба. при цьому голкою роблять колові та поступальні рухи, щоб притирати пломбувальний матеріал до стінок каналу та , ущільнюючи твердіючий цемент, поступово наближувати його до верхівкової частини кореневого кналу до верхівкового отвору. Наступні порції фосфат-цементу повинні бути густіші, ніж попередні. Поліпшенню якості пломбування сприяє використання каналонаповнювача та штифтів, рентгенологічний контроль і розділення пломбування на два етапи. На першому етапі заповнюють верхівкову частину кореневого каналу, створюючи в цементі, який не затверднув, за допомогою кореевої голки шахту за ходом кореневого каналу. На другому етапі після рентгенологічного контролю заключно пломбують канал кореня зуба, якщо верхівковий отвір добре обтурований, або висверлюють кореневу пломбу за ходом залишеної шахти, щоб потім повторити пломбування в зв’язку з неповноцінним заповненням каналу. Введення штифтів в цемент, який не затвердів, покращує прилягання матеріалу до стінок каналу і ущільнює його.

Парацин, або парацин-цемент. Приготований на основі резорцинформальдегідної смоли і складається з порошку ( оксид цинку ) з пластифікатором та двох рідин: рідина N1 являє собою синтетичну резорцинформальдегідну смолу, рідина N2 – 10% водний розчин параформа з додаванням гліцерина ( затверджувач).

Методика приготування. На скляну пластинку наносять по дві краплі смоли і затверджувача ( обов’язково різними піпетками), біля них насипають порошок. Перемішують металічним шпателем до утворення пасти потрібної консистенції. Пасту вводять в канал за допомогою кореневої голки, каналонаповнювача, а також за допомогою ватної турунди, намотаної на стоматологічний зонд або кореневу голку. Ватною турундою ущільнюють пломбувальну масу і поступово зміщують її до верхівкового отвору. Над гирлом кореневого каналу пасту ущільнюють ватяним тампоном, надлишки її видаляють ( щоб попередити зафарбовування в оранжевий колір), на дно накладають ізолюючу прокладку і постійну пломбу. Парацин твердне в кореневих каналах за 23-30 годин, бактерицидний, достатньо міцний у твердому стані, непроникний доля вологи, рентгенконтрасний.парацин використовують для лікування хронічного періодонтиту премолярів і молярів.

Ендодент складається з суміші епоксидних смол, затверджувача з водовідштовхуючими властивостями і рентгенконтрасного наповнювача. Випускається у вигляді комплекту з двох туб, високомолекулярні суміші і затверджувач, і наповнювач в пластиковій упаковці. В склад епоксидних смол включено поверхнево-активні речовини. Ендодент здатний проникати в мікроканальці, ним можна пломбувати канали всіх зубів. Він пластичний легко вводиться в вигнуті, поганопроходимі кореневі канали, нетоксичний, добре прилипає до стінок каналу, після твердення не дає усадки, хімічно стійкиї, механічно міцний, рентгенконтрасний, не змінює кольору зуба повільно твердне.

Методика приготування. На скляну пластинку наносять смолу і затверджувач у відношенні 5/1. Потім додають невелику кількість наповнювача і розмішують металевим шпателем до отримання густої пасти, яка зберігає пластичні якості в каналі на протязі 2-3 годин. При пломбуванні можна застосовувати каналонаповнювач і штифти. При порушенні технології приготування матеріалу різко змінюються його властивості ( він розсмоктується в області верхівки кореня. Що порушує ізоляцію періапікальних тканин від інфікованих макро- і мікроканалів зуба).

Інтрадонт препарат, розроблений на основі ендодента, але з кращими біологічними та пломбувальними якостями. Інтрадонт – повільно твердіючий матеріал на основі епоксидних смол, призначений для пломбування кореневих каналів всіх груп зубів, легко вводиться в канал, не забарвлює коронку зуба. випускається в комплекті, який складається з двох паст в тубах: базової пасти та затверджуваної пасти. Дає виражений терапевтичний ефект, має добру адгезію до стінок канала, забеспечує герметичне заповнення макро- і мікроканалів зуба. час затверднення в кореневому каналі – 4-5 годин.

Гваякрил порошок – окис цинку, рідина – 6% розчин метилметакрилата в гваяколі ( похідне евгенола). Матеріал пластичний, легко вводиться в канал, рентгенконтрасний, діє бактерицидно. Повільно твердне ( на протязі 1 години ).

Цебаніт. В склад порошка входять фосфат-цемент, перекис барія, нітрат калія, йодоформ, каолін, які замішують на рідині, яка додається до фосфат-цементу. В результаті хімічної реакції виділяється кисень, який дає терапевтичний ефект на патологічно змінені периапікальні тканини. Крім того , в процесі повільного затвердіння ( 24-30 год) коренева пломба збільшується в об’ємі, що сприяє більш якісному заповненню кореневих каналів. Цебаніт не подразнює периапікальні тканини, не розчиняється в тканинній рідині, рентгенконтрасний.

Тверді пломбувальні матеріали – це срібні, мідні та пластмасові штифти. Штифти застосовують тільки у сполученні з пластичними матеріалами. Існують також гутаперчеві штифти. Введення штифта у кореневий канал забеспечує більш щільне прилягання пластичного пломбувального матеріалу до стінок каналу, сприяє його просуванню до верхівки кореня, поліпшує та прискорює пломбування.

Методика пломбування кореневих каналів із застосуванням штифта така. До початку пломбування підбирають штифт, довжина якого мусить дорівнювати довжині кореневого каналу, а діаметр бути меншим за діаметр каналу. На рівні гирла каналу на штифті колесовидним бором роблять насічку, щоб при пломбуванні легше орієнтуватися, на яку глибину його слід погрузити. Надлишок штифта може бути використаний при необхідності для кращої фіксації постійної пломбиу випадку значного руйнування коронки зуба. підготовлений штифт обробляють етиловим спиртом та ефіром, потім обволікують пломбувальним матеріаломі пінцетом вносять у кореневий каналнастільки, щоб його загострена частина досягла верхівки кореня зуба. перед введенням штифта в верхівкову частину канала необхідно заповнювати невеликою кількістю пломбувального матеріалу.

В якості філерів вже на протязі ста років застосовують гутаперчу, в склад якої входить каучук, окис цинка, рентенконтрастна речовина – сульфат барія, біологічний барвник та речовина, яка перешкоджує окисленню. Гутаперча не дає усадку, завдяки чому можлива трьохмірна просторова герметична обтурація каналу. Зараз промисловість випускає два види гутаперчевих штифтів ІСО стандарту – стандартні та нестандартні штифти. Стандартні штифти випускаються різних розмірів – від 15 до 140 розміру. Довжина стандартного штифта складає 28 мм. Нестандартні штифти порівняно з стандартними більш товщі біля основи і мають більшконічну форму, що звужується до верхівки. Нестандартні штифти випускають 9 розмірів – від 15 до 55.

Переваги гутаперчі:

• Чіткий контроль ступеня заповнення каналу

• Властивість стиратися, що забеспечує гарну адаптацію до стінок каналу при конденсації

• Інертність ( гутаперча має більш низьку реактивність порівняно з сріблом та золотом)

• Тканинна толерантніть ( вона індеферентна по відношенню до тканин зуба і не викликає алергічних реакцій)

• Висока стабільність розмірів ( в твердому стані розміри постійні )

• Стійка до дії тканинної рідини

• Не руйнується і не розсмоктується в кореневих каналах

• Висока рентгенконтрастність, що дозволяє здійснювати контроль якості пломбування

• Достатньо легко заповнює канал, а при необхідності повторного лікування чи виготовлення штифтової конструкції може бути виведена з кореневого каналу

• Гнучкість та стабільність розміру забеспечують можливість заповнення кореневих каналів на задану довжину.

Негативні якості гутаперчі:

• Відсутність ригідності, що робить неможливим введення штифта в канали малого розміру

• Відсутність можливості контролювати довжину штифта при вертикальній конденсації, оскільки гутаперча може деформуватися чи потрапити за верхівковий отвір

• Відсутність адгезії до стінок каналу

• Неможливість перешкоджувати поширенню та розмноженню бактерій.

Покази до використання гутаперчі:

• В фронтальних зубах верхньої щелепи, при широких каналах нижніх передніх зубів, в одноканальних коренях премолярів,

піднебінних каналах верхніх молярів та дистальних каналах нижніх молярів

• Наявність нерівномірних стінок чи овальної анатомічної форми канала в нормі чи результаті препаруваня

• Техніка конденсації може бути використана, коли канал розширюють 40 розміром інструменту та вище

• Коли передбачується латеральний канал чи визначається складний апікальний отвір

• Коли є небезпека виходу матеріалу за верхівку

• В випадках резорбції апексу чи деструкції його інструментом

• В випадку внутрішньої резорбції стінок каналу

• Коли планується проведення хірургічного втручання

Срібні штифти в якості філера застосовують вже близько 50 років. Поряд з позитивними якостями, вони мають і недоліки. Так, срібні штифти піддаються корозії в рідких середовищах кров, лімфа ) і окисли срібла, що при цьому утворюються, діють токсично на клітини і тканини організму. Крім того, срібні штифти, як правило, мають круглу форму, а поперечний переріз каналу частіше за все овальний чи має неправильну форму. Тому срібні штифти не рекомендується застосовувати в добре доступних каналах, а тільки в важкодоступних, недоступних кореневих каналах ( медіально-щічні канали молярів верхньої щелепи та медіальні кореневі канали молярів нижньої щелепи ). Серед недоліків срібних штифтів слід назвати те, що вони дуже тверді, не міняють свою форму під час тискув кореневому каналі. Тому вони не можуть адаптуватися по формі кореневого каналу і не сприяють гарному просуванню сілера в мікровідгалуженнях магістрального кореневого каналу.

Титанові штифти використовуються на протязі останніх 20 років. Вони мають деякі переваги перед срібними штифтами через те, що не піддаються корозіїв рідких середовищах, але як і срібні штифти, не змінюють своєї форми під тиском в кореневому каналі і тому якість обтурації каналу гірша, ніж при використанні гутаперчевих штифтів.

Пластмасові штифти мають історичне значення і в ендодонтії застосовуються дуже рідко.

Амальгама є ідеальним пломбувальним матеріалом для кореневих каналів. Вона толерантна до тканин зуба, не адсорбується і добре закупорює канал. Однак, при пломбуванні кореневого каналу амальгамою є декілька недоліків:

• При пломбуванні кореневого каналу амальгамою верхівкова частина коренеого каналу має бути розширена як мінімум до 45 розміру файла, що не завжди вдається зробити в поганопрохідних каналах.

• Технологічно запломбувати кореневий канал амальгамою важко тому, що для цього необхідні спеціальні інструменти для перенесення амальгами та конденсації її в кореневому каналі.