3.Висновки
В центрі філософії Канта стоять проблеми теорії пізнання. Основне, чим відрізняється підхід Канта до вирішення цих проблем, порівнюючи з попередніми представниками різних філософських систем, полягає в тому, що він здійснив перехід від метафізики субстанції до теорії суб’єкта Головне, за Кантом, не вивчення речей самих по собі, а дослідження самої пізнавальної діяльності людини. Перш ніж пізнавати світ, вважає Кант, потрібно пізнати своє пізнання, встановити його межі і можливості. Це був великий поворот філософії до людини.
Кант виділив основні пізнавальні здібності:
Чуттєвість. Хаос відчуттів можна впорядкувати часом і простором.
Свідомість. Людина володіє апріорною здатністю до продукування категорій і понять, формування суджень. Також люди наділені продуктивною уявою, завдяки якій здійснюється синтез раціонального і чуттєвого.
Розум. Здатний формувати граничні цілі пізнання у вигляді ідей душі, Бога і природи (в сфері внутрішнього досвіду, загального досвіду та сфері зовнішнього відповідно).
Йому належить поділ моральних законів на 2 класи:
Гіпотетичні, які оцінюються наслідками і вони диктують вчинки.
Категоричні, які спонукають до самоцінним вчинків.
І людина повинна в своїх вчинках орієнтуватися тільки на моральні норми, що не залежать від природних законів і суб’єктивних уявлень.
Свідомість, що розвивається, за Кантом, являє собою якусь машину, яка обробляє чуттєвий матеріал і надає йому форму суджень і уявлень. Діяльність свідомості обмежується сферою досвіду.
Хоча Кант в сфері розуму не знайшов доказів існування Бога, але його існування філософ не заперечує. У точності так само, як і можливості свободи, безсмертя душі.
Кант у своїй праці «Критика чистого розуму» розглядає чотири такі антиномії:
1. Світ має початок в часі і просторі. Світ не має початку і в часі, і в просторі.
2. Будь-яка складна річ складається з простих частин. У світі немає нічого простого.
3. Все у світі відбувається за необхідністю. Однак цього не досить для пояснення усіх явищ. Бо у світі є дії, які здійснюються без необхідності, вільно. «Існує свободна причинність. Немає ніякої свободи, все здійснюється у світі тільки за законами природи».
4. У світі є необхідна сутність як його причина. Немає ніякої абсолютно необхідної сутності у світі, ні поза ним.
4.Список використаних джерел
В. Денисенко. Кант Іммануїл // Політична енциклопедія. Редкол.: Ю. Левенець (голова), Ю. Шаповал (заст. голови) та ін. — К.: Парламентське видавництво, 2011.
Кант И. Критика чистого разума. Соч. в 6-ти т. М., 1963-1966 г.г.
Асмус В.Ф. Философия И.Канта. М.,1957 г.
Карапетян А. "Критический анализ философии Канта". 2 изд., М.,1962 г.
"Краткий очерк истории философии". 4 изд., М.,1981 г.
Асмус В.Ф. Избр. филос. труды. М., 1971 г.
Асмус В.Ф. Иммануил Кант. М., 1973г.
Гулыга А.В. И. Кант. – 2-е издание.- М., 1981 г.
Фролов И.Т. Философский словарь. 4-е издание.- М., 1981 г.
Бичко І.В. Філософія. Курс лекцій. – Київ, 1994 р.