Що означає "лобі", "лобісти", "лобіювання"?
Лобіювання(лобізм) — цілеспрямований легальний вплив на органи державної влади та місцевого самоврядування, а також на їх посадових осіб, спрямований на них від імені іншої особи, організації або групи. Мету лобіювання становить закріплення власних інтересів чи інтересів третіх осіб (клієнтів) в управлінських рішеннях, що ухвалюються.
Сутністю лобіювання є можливість легального впливу на державні інститути задля захисту власних інтересів чи інтересів третіх осіб під час ухвалення тих чи інших рішень. Завдяки лобіюванню відбувається конкуренція між різними групами інтересів за використання означеного права. Конкуренція, своєю чергою, підвищує рівень прозорості процесу ухвалення управлінських рішень та зменшує потенціал використання при цьому корупційних інструментів.
Німецькі дослідники лобіювання Т. Лейф та Р. Спет пропонують відійти від уявлення про те, що держава з її міністрами та усіма службовцями здійснюють загальне благо. Натомість, вважають за краще визнати реалії: держава є зосередженням інтересів різних груп, що сформувалися у суспільстві, якими й визначається зміст державної політики.
Лобі — представники або агенти великих банків і монополій, що здійснюють тиск на законодавців і державних чиновників з метою прийняття чи відхилення тих або інших законів в інтересах цих банків і монополій.
Лобіст — особа, яка здійснюється або організовує тиск на законодавців з метою прийняття або відхилення тих чи інших законодавчих актів в інтересах певних осіб або їх груп.
Політичне призначення лобізму — здійснювати функцію соціального посередництва між громадянським суспільством та державою, а також сприяти спрямованому “обміну інформацією” в процесі законотворчості.
Сформуйте критерії загальносуспільного визнання сучасного політичного лідера.
Сучасний політичний лідер за сучасних умов безперечно повинен бути високоінтелектуальною, ерудованою, цілеспрямованою, харизматичною особистістю з розвиненими організаційними здібностями та вольовими якостями, відповідальною за прийняті партійною силою рішення. Він має бути ідеологом, стратегом, вихователем та натхненником - оскільки ідеологія політичної партії в сучасній Україні має велике значення для успіху цієї партії в ході закріплення у структурах державної влади. Крім того, партійний лідер повинен бути аналітиком, бачити середньо- та довгострокову перспективу, вміти поступатися тимчасовими інтересами (власними та своєї організації) на користь цієї перспективи. Сучасний партійний лідер України виконує низку важливих функцій всередині партійної сили та у суспільстві в цілому. Він - організатор, функціонер, стратег, ідеолог, натхненник, вихователь.
Сучасний політичний лідер зобов'язаний відповідати таким стандартам:
добре виглядати на екрані;
мати достатнє матеріальне становище;
бути успішним у своїй попередній діяльності;
користуватися репутацією зразкового сім'янина.
Також на прикладі Володимира Зеленського можна проаналізувати головні риси визнаного загальносуспільного сучасного політичного лідера.
Йому притаманно :
бути як коректним, уважним, чемним, так і за необхідності владним, безкомпромісним і жорстким;
не стояти осторонь від боротьби: "Разом зі мною ми почистимо цю стару владу";
почуття гумору, сарказм та іронія;
бути чутливим до людських страждань: "Не можна бути щасливим серед людей, яким дуже погано";
здійснювати ліберальний стиль керівництва;проблеми вирішувати колегіально. Заявив, що для прийняття рішень щодо долі Донбасу, він не виключає проведення референдуму;п
роявляти винахідливість у питаннях, які потребують неординарних рішень та підходів.
Він вміє:
визначати позитивні та негативні властивості характеру людини, її рівень розвитку;
зрозуміти мотиви її вчинків;
побачити, що керує людиною;
відчути можливості, потенціал та перспективність людей і проектів: "Макрон – це дійсно лідер об'єднаної Європи".
шукати винних, ворогів і недоброзичливців: "Я поховаю цю партію, тут же, в один момент, якщо не буде можливості поміняти одного, другого, третього на інших трьох".
відчути, хто може стати потенційним ворогом;
емоційно та морально заохочувати прихильників і друзів: викликати у них ентузіазм і піднесення, необхідні для боротьби, героїчних і жертовних вчинків;
переконувати і зачаровувати оточуючих;
надихати і керувати ними, залучати до співпраці: "Ми напишемо мою програму разом з тобою", – звернувся він до прихильників.
передбачати поведінку людей;
прогнозувати події на політичній арені;
зрозуміти "правду" двох протидіючих сторін. Так, Зеленський висловив впевненість, що, склавши списки вимог Росії і України, можна знайти середину, яка усіх влаштує;
розуміти душу співрозмовника, повністю перейнятися його внутрішнім світом.
Він прагне:
бути ідеологом: "Наша партійна програма – це програма країни мрій".
тримати ситуацію під контролем;
застрахуватися від будь-яких можливих неприємностей:"Я дійсно не хотів їхати на НСК через причину дуже просту: я не знав, що там будуть робити з моїми аналізами потім".
бути зібраним, діловим і спокійним;
створити дружню спільноту однодумців;
стати улюбленцем публіки: "Ніколи не допущу, щоб хтось розчарувався в мені".
затаврувати ганьбою порушників етичних норм і законів;
застосувати до них всю силу громадської думки і силових структур: "Той, хто не заплатить податки, той сяде в тюрму"
жити за чіткою системою та правилами: "Я ніколи в житті не змінюю правила, намагаюся так робити".
підтримувати моральний дух своїх соратників;
надихати людей на боротьбу з неподобствами.