Тема 11 Монетарна політика в макроекономічному регулюванні
11.1. Монетарна політика: цілі, види та інструменти
Монетарна (грошово-кредитна) політика — використання державою монетарних інструментів з метою впливу на грошову пропозицію, а через неї — на ВВП, зайнятість, стабільність цін і курс національної валюти.
Монетарна політика — комплекс заходів у сфері грошового обігу та кредиту, спрямованих на регулювання економічного зростання, стримування інфляції та забезпечення стабільності грошової одиниці України, забезпечення зайнятості населення та вирівнювання платіжного балансу.
Цілі монетарної політики
Кінцеві цілі монетарної політики пов’язані з досягненням певного рівня макроекономічних показників.
Проміжні цілі монетарної політики охоплюють:
⎯ значення грошових агрегатів,
⎯ процентні ставки,
⎯ обсяги кредитування тощо.
Види монетарної політики
Експансіоністська політика (стимулювання економіки)
– скорочення процентних ставок шляхом використання монетарних інструментів з метою збільшення пропозиції грошей в економіці;
– використовується для стимулювання зростання інвестицій та економічного зростання в умовах кризи.
Рестриктивна політика (стримування економіки)
– підвищення процентних ставок шляхом використання монетарних інструментів з метою зменшення пропозиції грошей в економіці;
– використовується для «охолодження перегрітої економіки» в період високої інфляції.
Складові монетарної політики
Грошово-кредитне регулювання — система заходів уряду, що здійснюються за допомогою певних інструментів впливу на грошову пропозицію.
Основні інструменти ⎯ операції на відкритому ринку з державними цінними паперами; зміна облікової (дисконтної) ставки; зміна нормативів обов’язкового резервування.
Валютне регулювання — система заходів уряду, що здійснюються за допомогою певних інструментів впливу на валютний курс та валютні операції. Основний інструмент ⎯ операції на відкритому ринку з валютою (валютні інтервенції).
Основні інструменти впливу на грошову пропозицію
Механізм впливу основних монетарних інструментів
1. Операції на відкритому ринку
На відкритому ринку центральний банк країни може здійснювати операції купівлі-продажу:
1.державних боргових цінних паперів — облігацій державних позик;
2.валюти — валютні інтервенції.
1.1.Операції на відкритому ринку з державними борговими цінними паперами — купівля-продаж центральним банком облігацій державних позик на відкритому ринку, в результаті якої він отримує можливість впливати на резерви комерційних банків як компонента грошової бази і в такий спосіб змінювати пропозицію грошей в економіці.
1.2.Операції на відкритому ринку з валютою — валютні інтервенції, які здійснюються у формі купівлі-продажу центральним банком іноземної валюти на валютному ринку.
2. Облікова (дисконтна) ставка
Облікова ставка — процентна ставка, за допомогою якої центральний банк встановлює для суб’єктів грошового ринку орієнтир щодо вартості (ціни) залучених і розміщених грошових коштів.
Облікова ставка є базовою процентною ставкою щодо інших процентних ставок — впливає на банківські процентні ставки за кредитами іншим суб’єктам економіки, що, в свою чергу, призводить до зміни в інвестуванні, споживанні домогосподарств.