1. Сутність, призначення та структурна будова Державного бюджету України.

Державний бюджет є центральним бюджетом України, який призначений для фінансового забезпечення функцій і повноважень вищих органів державної влади й управління. Основна мета бюджету – це виконання державних функцій задля задоволення потреб людей та розвитку суспільства в цілому шляхом розподілу і перерозподілу частини ВВП за сферами і галузями економіки, адміністративно-територіальними одиницями та верствами населення.

Доходи Державного бюджету України включають:

1) доходи (за винятком тих, що закріплені за місцевими бюджетами), що отримуються відповідно до законодавства про податки, збори і обов'язкові платежі, плата за послуги, що надаються бюджетними установами, які утримуються за рахунок Державного бюджету України, та інших визначених законодавством джерел, включаючи кошти від продажу активів, що належать державі, а також проценти і дивіденди, нараховані на частку майна, що належить державі в майні господарських товариств;

2) гранти і дарунки у вартісному обрахунку;

3) міжбюджетні трансферти з місцевих бюджетів.

            Видатки Державного бюджету України включають бюджетні призначення, встановлені законом про Державний бюджет України на конкретні цілі, що пов'язані з реалізацією державних програм. Державний бюджет України має містити пояснення всіх видатків, за винятком видатків, що пов'язані з державною таємницею таємних видатків). Таємні видатки, передбачені на діяльність органів державної влади, в інтересах національної безпеки включаються до Державного бюджету України без деталізації. Звіти про проведені таємні видатки попередньо розглядаються Комітетом Верховної Ради України з питань бюджету, Комітетом Верховної Ради України з питань законодавчого забезпечення правоохоронної діяльності, Комітетом Верховної Ради України з питань боротьби з організованою злочинністю і корупцією, Комітетом Верховної Ради України з питань національної безпеки і оборони. Потім звіти про проведені таємні видатки розглядаються Верховною Радою України на закритому засіданні.

Закон про Державний бюджет України приймається щорічно, затверджується Верховною Радою України і діє в межах бюджетного періоду – з 1 січня по 31 грудня поточного року.

Якщо до початку нового бюджетного періоду не набрав чинності закон про Державний бюджет України, Кабінет Міністрів України має право здійснювати витрати Державного бюджету України відповідно до таких вимог:

1) витрати Державного бюджету України можуть здійснюватися лише за вже існуючими бюджетними програми, які передбачені в подальшому проекті у межах цільових обмежень.

2) щомісячні бюджетні асигнування загального фонду Державного бюджету України у сумі не можуть перевищувати 1/12 обсягу призначень, визначених законом про Державний бюджет України на попередній бюджетний період (ця норма не враховується для: витрат на обслуговування та погашення державного боргу, терміни яких настали; витрат спеціального фонду бюджетів; підтримки рівня соціальних стандартів і гарантій на грудень попереднього року; дотацій вирівнювання місцевим бюджетам). До набрання чинності закону про Державний бюджет України забороняються капітальні видатки та кредити з бюджету, крім видатків на ліквідацію несподіваних лих.

Закон про Державний бюджет України містить як текстові статті, так і невід’ємні додатки, ним на відповідний період визначаються:

1) загальна сума доходів, видатків та кредитування державного бюджету (з розподілом на загальний та спеціальний фонди);

2) граничний обсяг річного дефіциту (профіциту) державного бюджету і державного боргу на кінець відповідного бюджетного періоду, граничний обсяг надання державних гарантій та повноваження щодо них;

3) доходи державного бюджету за бюджетною класифікацією (у додатку до закону);

4) фінансування державного бюджету за класифікацією (у додатку до закону);

5) бюджетні призначення головним розпорядникам коштів державного бюджету за бюджетною класифікацією з обов'язковим виділенням видатків споживання (з них видатків на оплату праці, оплату комунальних послуг і енергоносіїв) та видатків розвитку, включаючи розподіл видатків на централізовані заходи між адміністративно-територіальними одиницями (у додатках до закону);

6) бюджетні призначення міжбюджетних трансфертів (у додатках до закону);

7) розмір оборотного залишку коштів державного бюджету;

8) розмір мінімальної заробітної плати на відповідний бюджетний період;

9) розмір прожиткового мінімуму на відповідний бюджетний період у розрахунку на місяць на одну особу, а також окремо для основних соціальних і демографічних груп населення та рівень забезпечення прожиткового мінімуму на відповідний бюджетний період;

10) перелік кредитів (позик), що залучаються державою від іноземних держав, банків і міжнародних фінансових організацій для реалізації інвестиційних програм (проектів), із зазначенням кредиторів, загальних обсягів кредитів (позик) та обсягів їх залучення в розрізі бюджетних програм (у додатку до закону);

11) додаткові положення, що регламентують процес виконання бюджету.

У законі про Державний бюджет України за головними розпорядниками коштів мають бути деталізовані видатки та кредитування за програмною класифікацією, за групами функціональної класифікації та окремими категоріями економічної класифікації видатків бюджету і класифікації кредитування бюджету.

Структурну будову Державного бюджету становить:

-     загальний і спеціальний фонди. У складі загального та спеціального фондів передбачені операції з кредитування державного бюджету;

-     наявність оборотного залишку бюджетних коштів для покриття тимчасових касових розривів при виконанні бюджету (до 2% видатків загального фонду Державного бюджету України);

-     граничний розмір бюджетного дефіциту (профіциту) із зазначенням джерел їх покриття;

-     міжбюджетні трансферти;

-     резервний фонд бюджету, який формується для здійснення непередбачених видатків.

Загальний фонд Державного бюджету України є його складова частина, яка формується за рахунок доходів бюджету, які не передбачають конкретну мету використання і є загальними ресурсами бюджету, а саме: всі доходи бюджету, крім тих, що призначені для зарахування до спеціального фонду; всі видатки бюджету за рахунок надходжень до загального фонду бюджету; фінансування загального фонду бюджету; кредитування бюджету (повернення кредитів до бюджету без визначення цільового спрямування та надання кредитів з бюджету, що здійснюється за рахунок надходжень загального фонду бюджету). Загальний фонд становить близько 85% Державного бюджету України.

До складу загального фонду Державного бюджету України входить резервний фонд. Загальні правові підстави формування та використання резервного фонду бюджету визначені статтею 24 Бюджетного кодексу України, згідно з якою, він створюється для здійснення непередбачених видатків, що не мають постійного характеру і не могли бути передбачені при складанні проекту бюджету. Цей фонд не може перевищувати одного відсотка обсягу видатків загального фонду відповідного бюджету. Порядок використання коштів, виділених з резервного фонду бюджету, визначається Кабінетом Міністрів України.

Наявність оборотного залишку бюджетних коштів регламентується п. 3 ст. 14 Бюджетного кодексу України. Це частина залишку коштів загального фонду відповідного бюджету, яка утворюється для покриття тимчасових касових розривів. На кінець бюджетного періоду оборотний залишок бюджетних коштів має бути збережений у встановленому розмірі.

Спеціальний фонд Державного бюджету України є його складова частина, яка формується за рахунок визначених джерел, передбачених для забезпечення відповідних видатків. За Бюджетним кодексом до спеціального фонду Державного бюджету України належать: доходи бюджету (включаючи власні надходження бюджетних установ), які мають цільове спрямування; видатки бюджету, що здійснюються за рахунок конкретно визначених надходжень спеціального фонду бюджету (у тому числі власних надходжень бюджетних установ); кредитування бюджету (повернення кредитів до бюджету з визначенням цільового спрямування та надання кредитів з бюджету, що здійснюється за рахунок конкретно визначених надходжень спеціального фонду бюджету); фінансування спеціального фонду бюджету.

Перелік власних надходжень бюджетних установ визначає Кабінет Міністрів України, зокрема: плата за послуги, що надаються бюджетними установами (від господарської або виробничої діяльності, оренди майна тощо); гранти й дарунки, отримані бюджетними установами; кошти, які отримують бюджетні установи на виконання певних доручень.

Спеціальний фонд становить близько 15 % Державного бюджету України.