3. Туристичні місця Одеської області
Історико-краєзнавчий потенціал Одеського регіону може задовольнити всебічні запити вітчизняних та іноземних туристів завдяки численним пам'яткам різних часів. Тут зосереджено пам'ятки епохи палеоліту та неоліту, античної культури, культури скіфів та сарматів, інших стародавніх народів. Одещина пережила період турецької панування та бурхливий розвиток економіки та культури протягом ХІХ ст. Відомо, що у 7-5 столітті до нашої ери на Дунаї та Дністрі були закладені та відбудовувалися античні давньогрецькі міста. Це в зокрема, підтверджують розкопки античних міст Тіри та Ніконії, залишки яких сьогодні включені до реєстру визначних пам'яток археології України [7, c.5]. У 1 і 3 столітті нашої ери південні райони Одещини входили до склад Римської імперії На цей час збереглися в Придунав'ї залишки величезної земляної споруди - Троянов вал. Ряд значних пам'яток історії збереглися у містах Одеській області.
Центр культури вина Шабо. Під час їзди від Одеси у 2009 році відкрився перший в Україні “Центр культури вина ШАБО”, головною метою якого є підвищення культури споживання благородних напоїв. Центр розташований безпосередньо на місці в одному з найдавніших виноробних регіонів Європи, традиції якого було закладено ще в античні часи. Це єдиний в Україні культурний центр, що поєднує діюче високотехнологічне підприємство, старовинні винні підвали, дегустаційний зал, експозиції сучасного скульптурного та архітектурного мистецтва, а також унікальний музей вина та виноробства. Крім дегустацій благородного напою, можна відвідати пам'ятник виноградній лозі та фонтан Діоніса, музей-лабіринт, кінотеатр, підвали винзаводу, зокрема стародавнє підземне сховище, та фірмовий магазин. [35]
Фрумушика-Нова. Будівництво господарства Фрумушика-Нова розпочалося влітку 2006 року на місці молдавських сіл Фрумушика-Нова та Рошія, виселених навесні 1946 року у зв'язку з утворенням військового полігону. Фрумушика-Нова - бессарабське село-музей, виставлене на свіжому повітрі. Його садиби були створені у національному стилі різних впливів, у тому числі у молдавському, гагаузькому, українському, російському та єврейському будинках. Серед іншого, Фрумушика-Нова може похвалитися найбільшим вівчарським господарством у Європі, найбільшою гранітною пам'яткою чабану в Україні, парком радянської скульптури, етнографічним музеєм просто неба та багатьом іншим. [37]
Козацький хутір Маринівка. Хутір засновано 1794 року і є однолітком Одеси. У Маринівці свято вшановують побут та культуру чорноморських козаків: від одягу до приготування їжі. Всього 30 км від Одеси і ви матимете можливість ближче познайомитися з козацькими традиціями, скуштувати національну кухню та побувати в автентичній обстановці тих років. [28]
Лебедівка. Лебедівка була заснована в 1787 році німецькими колоністами і до 1947 звалася Bad Burnas і довгий час була дачним селищем і притулком для переселенців з Німеччини, болгар і гагаузів, що втекли від турецької ярма. На туристів чекають протяжні піщані пляжі в сусідстві з дубовими та хвойними масивами. «Цивілізація» ще не встигла дістатися цих місць, так що тут все ще цілком можливо насолодитися тихим відпочинком в природному середовищі. Крім хороших умов для природних аеротерапевтичних процедур, Лебедівка може забезпечити природну базу для грязелікування та глинотерапії білою, червоною та блакитною глинами. Грязьовий шар затоки, що омиває Тузловську косу, активно застосовують для лікування захворювань опорно-рухового апарату, шкірних проблем та збоїв у роботі нервової системи. [29]
Вилкове — унікальне містечко на воді, яке розташоване на островах у гирлі Дунаю, за 18 км від Чорного моря. Місто називають столицею дунайських рибалок та українською Венецією. Вилкове засновано 1746 року старовірами-липованами, які втекли від релігійних переслідувань. То були донські козаки, які вперше оселилися у дунайських плавнях. Паралельно йшло заселення цієї території та запорізькими козаками, які втекли від переслідувань після руйнування Запорізької січі. Досі старовіри репрезентують більшість населення міста. Вони зберегли багато своїх релігійних традицій. У місті 3 церкви – ортодоксальна православна та дві старообрядницькі. [35]
Аккерман. Білгород-Дністровський за свою історію змінив багато назв, які, як правило, означали біле місто. Перше місто на цьому місці збудували ще давні в 6 столітті до н. е. і називався він Тира. У середині 1 століття вже нашої ери місто було відновлено римлянами. Місто побачило вірменських переселенців, Золоту орду, торговців-генуезців, Молдавське князівство та Османську імперію. Все це знайшло відображення у долі та культурі краю. Головна пам'ятка Білгород-Дністровського – Акерманська фортеця. Кілька разів фортеця здавалася полководцям Російської імперії: Ігельстрому, Потьомкіну, Рішельє під час російсько-турецьких воєн, але потім знову поверталася імперії Османа. Одна з небагатьох фортець, що збереглися в Одеській області, Аккерман служить музеєм просто неба, майданчиком для проведення історичних фестивалів, концертів і лицарських турнірів. На території є невеликий музей тортур, фудкорт з традиційною їжею та такі розваги, як майданчик для стрільби з лука та справжня майстерня середньовічних обладунків. [37]
Озеро Ялпуг. Ялпуг – найбільше природне озеро України та друге за розміром у Європі. Його довжина 39 км., а ширина до 6 км. Назва озера перекладається з тюркської як «цукровий». В озері мешкає понад 40 видів риб. Ялпуг включено до списку 100 чудес України. Мальовничі пейзажі приваблюють багато туристів. Жителі Болграда, розташованого на берегах Ялпугу, кажуть, що краса озера зачарувала навіть Олександра Пушкіна, коли того заслали до Одеси. [36]
Садиба Курісів. Колишня садиба дворян Курісів у селі Курисове Лиманського району Одеської області. Один із перших в Україні прикладів архітектури романтизму. До наших днів збереглися складений з місцевого каменя-черепашника палац арабо-готичної архітектури, які вціліли після вирубки румунськими окупантами окремі елементи англійського парку, господарський корпус та купольна Покровська церква. Найстаріша частина палацу зведена у 1820-ті роки. [35]
Республіка троянд. Фермерське господарство «Республіка троянд» було організовано 1995 року. Його засновником став квітникар-аматор, колишній токар за своєю професією, Микола Васильович Громлюк. Саме під його керівництвом вдалося виростити понад 500 унікальних сортів троянд. У його колекції є 12 сортів рідкісних рослин. Справжньою гордістю квітника вважаються сині троянди. "Республіка троянд" розташувалася на величезній території площею близько 20 Га на полях колишньої птахофабрики. [29]
Будакська коса – один із найкращих пляжів Одеської області. Її довжина 18 км. З одного боку вузьку смужку піску обмивають хвилі Чорного моря, з другого — води Будакського і Дністровського лиманів. На туристів чекають десятки готелів, баз відпочинку, кемпінгів та приголомшливі морські пейзажі. [35]
Садиба людини-вовка. Сергія Панкеєва називали Людиною-вовком, він був улюбленим пацієнтом Фрейда і жив під Одесою у розкішній садибі Дубецьких-Панкеєвих. Після революції Сергій переїхав до Відня, а маєток пограбували під час громадянської війни. У радянські роки там була сільрада. Тепер від колишньої пишноти залишилися одні руїни. В Одесі цю садибу називають не інакше як «будинок людини-вовка». [35]
Куяльник. За 5 кілометрів від Одеси знаходиться найнижча точка України – Куяльницький лиман. Через величезну солоність лиману, єдині, крім бактерій, живі організми, що мешкають у лимані, — рачки. Під час шлюбного сезону від величезної кількості рачків вода стає червоною – хвилі викидають рачків на берег, і вони товстим шаром покривають місцеві пляжі. Майже 200 років бруду Куяльника використовуються з лікувальною метою. Тут запрацювала одна з перших грязелікарень у Російській імперії. Довгий час і лікарня та курорт перебували в занедбаному стані, але нещодавно Куяльник отримав статус курорту національного значення, почалися процедури відновлення лікарні та зроблено перші кроки по боротьбі з обміленням лиману. [37]
Савранський ліс. Саврань — відносно невелике селище за 200 км від Одеси. Славиться Саврань, насамперед, своїм лісом із розкішними пейзажами, не характерними для Бессарабських степів. У Дідовому яру Савранського лісу знаходиться гайдамацький колодязь, побудований приблизно в 1768 році гайдамаками, що втекли з Умані — учасниками селянського повстання 1768 року. З роками колодязь став непридатним, проте був відроджений у 2005 році зусиллями місцевих жителів. Поруч із колодязем росте великий дуб, вік якого перевищує вік колодязя. На галявині біля колодязя знаходяться столи більш ніж на 100 осіб. На цьому місці регулярно зустрічаються члени козацької спільноти, проводяться шкільні екскурсії. [36]
Устрична ферма. Одне з нових місць для відпочинку на Одещині — устрична ферма на березі Тилигульського лиману, визнаного найчистішою водоймою півдня України. Незважаючи на думку, що устриця — екзотичний продукт для України, у 18-19 століттях чорноморська устриця експортувалася до багатьох країн Європи, а культура її вживання на території нашої країни налічує понад три тисячі років. На фермі розводять широко відомий вид Crassostrea Gigas, гігантську устрицю, яка спочатку жила в Тихому океані, біля берегів Східної Азії, але була завезена до Європи та Північної Америки. [35]
Підземний монастир сектантів. Щороку на початку серпня тисячі паломників з усього світу прямують до невеликого села Куйбишевське, що на Одещині. Тут знаходиться одне з найбільш таємничих та недосліджених місць в Україні – унікальний підземний монастир «Райський сад», збудований адептами релігійного руху інокентійців. Незвичайна пам'ятка архітектури ховається під полем, засіяним пшеницею, над келіями ростуть дерева — якщо не знати, то й не знайдеш. У печерах завдовжки майже три кілометри химерно спліталися коридори з келіями. Потрапити всередину можна через гранітні входи, вбудовані в садову огорожу. А в підземних лабіринтах розміщувалося ціле релігійне містечко: майже дев'ять десятків келій, складські, господарські приміщення та три церкви, одна для жінок, інша для чоловіків, а третя для засновника секти. [37]
Підземна церква в Аккермані. Точна дата будівництва будівлі невідома. За однією з версій храм звели греки, і спочатку він служив монастирем, а в 16 столітті був переданий вірменам. Іншою церкву побудували самі вірмени, причому попередньо заплативши великий хабар османської адміністрації Аккермана. Те, що церква з'явилася в роки турецького панування, наклало відбиток на її архітектуру. Турки зазвичай не заперечували проти християнських храмів на своїй території, але тільки в тому випадку, якщо вони не височіли над найнижчою мечеттю. Тому всі церкви Бессарабії, побудовані раніше кінця XVIII століття, заглиблені у землю. Храм Пресвятої Богородиці є підземним майже наполовину. Щоб увійти до нього, треба спуститися 12 щаблями. [35]
Сарматський склеп. Склеп сарматів – побудований у ІІІ ст. і пограбований ще в давнину, а знайдений був зовсім недавно. Сам склеп побудований з каменю, прямокутної форми та схожий на картковий будиночок. Складається з коридору та головної кімнати, в якій знайшли жертовний стіл, який потім перенесли до краєзнавчого музею Білгород-Дністровського. [35]
Козацький цвинтар на Шкодовій горі. Цвинтар був заснований в кінці XVIII століття, ще до заснування міста Одеса, найстаріший хрест датований 1791 роком. Як кажуть історики, це цвинтар Сотниківської Січі. [36]
Село Роксолани. На узбережжі Дністровського лиману дуже незвичайне місце. Там берег, замість плавно піти під воду, утворив цілий комплекс балок. Місцевість дуже рельєфна, завдяки чому можна не лише цікаво провести час, а й зробити багато гарних фотографій. Ще на узбережжі літає безліч різних птахів. А зовсім поряд знаходиться античне місто Ніконій. Більшість поселення затоплено водою, але подивитися на кілька мощених вулиць і частину міської стіни все ж таки вийде. А ще, на відміну від узбережжя моря, де зустрічають світанки, біля Роксан варто залишитися допізна і насолодитися сонцем, яке йде за обрій якраз над лиманом. [28]
Біопарк. На околиці Одеси розташований екопарк, де є досить екзотична послуга – сафарі. Відвідувачів запускають до кузова спеціальної машини, який виглядає як клітина. Потім людей возять парком, щоб вони подивилися на звірів, які вільно переміщалися територією. Під час поїздки можна побачити стада страусів та бізонів, лам та буйволів, верблюда та зебр, левів, а також найдорогіших копитних – африканських ватусій. Ще в екопарку можна нагодувати деяких тварин, зробити селфі з жирафом або пограти з лемурами. [29]
Старовинний дерев'яний млин у Будеї. На півночі Одеської області у заплаві річки Кодима, між двома пагорбами розташоване село Будеї. Там зберігся старовинний дерев'яний млин, який збудували ще у 18 столітті. До того ж вона перебуває в робочому стані. Неподалік стоїть стародавня церква святої Параскеви. А ще на території села можна знайти унікальну криницю, що називається в народі "Баддя". Він виготовлений у вигляді величезного журавля. [37]
Ізмаїл. Місто, яке вражає своєю чистотою. Але це вже зовсім інша історія. За версією османського мандрівника Евлеї Челебі, опублікованої в його «Книзі подорожей» (1678), «Ізмаїл – це творіння Салсала. Місто це у 889 році хіджри (1484 рік) завоювало капудан султана Баєзіда хан Ісмаїл, тому його називають містом Ізмаїлом». Розташоване це місто на річці Дунай у бессарабській частині Одеської області за 200 кілометрів від Одеси. Ізмаїл цікавий своїми давнім походженням та акуратними будівлями. А ще в Ізмаїлі є кілька музеїв та налічує аж 19 парків та скверів. Крім того, цього року з Ізмаїла можна вирушити до круїзу Дунаєм. Втім, Ізмаїлом приємно просто прогулятися і змінити морську картинку на річкову. [28]
Алтестово. В Алтестовому є два ліси і навіть два. Вони знаходяться по обидва боки від Київської траси за 25 кілометрів від Одеси. Також, Алтестово розташоване на березі Хаджибейського лиману і це воістину чарівне видовище. [37]
Вітропарк у Дальнику. Село Дальник знаходиться за 35 кілометрів від Одеси – у бік Грибівки і потім уздовж річки Барабой. До речі, дорога туди веде нова і рівна, що дуже важливо. Якщо хочете максимального занурення як на голландських картинках про вітряки, приїжджайте з розрахунком зустріти захід сонця - сонце сідає чітко за вітряками. [28]
Острів «Зміїний». Для досвідчених мандрівників справжньою перлиною та великою пригодою може стати поїздка на острів Зміїний, що у Чорному морі за 35 км від дельти Дунаю. Раніше це був пункт прикордонної служби, тож доступ відвідувачів був обмежений. Наразі заходи безпеки ослаблені через віддаленість острова від великої землі, і є можливість приєднатися до турів на острів із Вилковим (коштує близько 3000 грн). Багатоденний відпочинок на майже безлюдному острові біля чистої води Чорного моря точно стане незабутньою і навіть трохи екзотичною пригодою. [36]
Міста Одеса, Ананьїв, Балта, Білгород-Дністровський, Болград, Ізмаїл, Кілія, Вилкове, Кодима, Овідіополь, Рені, смт Велика Михайлівка включена до списку історичних міст України. За кількістю об'єктів культурної спадщини, Одеська область посідає друге місце в Україні після Львівської області. Загалом в Одеському регіоні налічується 3570 видів об'єктів. культурної спадщини (нерухомих пам'яток). Зосереджено в Одесі – 1696 пам'яток, інших населених пунктах –1874.
Серед пам'яток національного значення:
Пам'яток архітектури та містобудування – 60;
Пам'яток історії – 3;
Пам'яток монументального мистецтва – 8;
Серед пам'яток місцевого значення:
Пам'ятки містобудування та архітектури – 1448;
Пам'ятки історії – 1548;
Пам'ятки монументального мистецтва - 503 [13, c.156].
Наведені дані свідчать про величезний історикокультурний потенціал Одеського регіону