5. Оробіоми і біоресурси степів.

Оробіоми. Гірські степи розташовуються високо в горах, що пов’язано з підвищенням сухості та континентальності клімату. Склад травостою відрізняється від рівнинних степів, з’являються гірські ендеміки. Багато в горах вторинних угруповань рослин: колючі трав’янисті рослини, ефіроолійні рослини (шавлія).

Біоресурси. 1. Грунти багаті на гумус, що є основою для ведення зернового господарства; 2. Травостої є пасовищами – основа тваринництва; 3. Є мисливські угіддя.

Основна екологічна проблема – це вітрова ерозія («чорні бурі»).

6. Загальна характеристика біому пустель.

Загальна характеристика. Пустелі – це екосистеми, які функціонують в умовах аридного клімату.

Особливість пустель – острівний, локальний характер їх географічного положення. Ні на жодному материку пустелі не утворюють суцільної зони.

У Північній півкулі пустельні території Африканського континенту лежать між 15 і 30⁰ пн. ш., тут знаходиться найкрупніша пустеля світу – Сахара. В Південній півкулі вони розташовані між 6 і 33⁰ пд. ш. (Калахарі, Наміб і Карру, а також пустельні території Сомалі та Ефіопії).

В Північній Америці пустелі приурочені до південно-західної частини континенту між 22 і 44⁰ пн. ш. Тут розташовані пустелі Сонора, Мохаве, Хіла та ін. Території Великого Басейну та пустелі Чіуауа за природою наближені до умов аридних степів.

В  Південній  Америці   пустелі  розташовані  між  5  і

30⁰ пд. ш. і утворюють витягнуту смугу (більше 3 тис. км) по західному, Тихоокеанському узбережжю материка. Тут з півночі на південь простягаються пустелі Сечура, Пампа- дель-Тамаругаль, Атакама, а за гірськими хребтами Анд – Монте і Патагонська.

Пустелі Азії розташовані між 15 і 48–50⁰ пн. ш. і вклю- чають такі крупні пустелі, як Руб-ель-Халі, Великий Нефуд, Ель-Хаса на Аравійському півострові; Деште-Кевір, Деште- Лут, Дашті-Марго, Регістан, Харан в Ірані й Афганістані; Каракуми, Кизилкум, Муюнкум; Тар в Індії і Тхал в Пакистані; Гобі в Монголії та Китаї; Такла-Макан, Алашань, Бейшань, Цайдам в Китаї.

Пустелі Австралії займають величезну  територію  між 20 і 34⁰ пд. ш. і представлені пустелями Велика Вікторія, Сімпсона, Гібсона і Велика Піщана.

Загальна площа пустельних території становить 33,6% земної кулі.

Класифікація пустель. За температурами

визначають:

1. Пустелі помірного поясу – характеризуються спекотним літом і морозною зимою;

2. Пустелі тропічного поясу – характеризуються цілорічними високими температурами.

За грунтами пустелі класифікують на:

1. Кам’янисті (гамада);

2. Галечникові (реги);

3. Піщані (ерги);

4. Солончакові (шоти);

5. Піщано-щебнисті (сериди). За походженням:

6. Адаптації рослин і тварин.

Адаптації рослин пустель

1. Ксероморфоз: дрібне сухе листя – колючки в сукулентів (кактус), сухі і зневоднені тканини у склерофітів (верблюжа колючка).

2. Восковий наліт на стеблах і листках.

3. Ефемери (однорічні) і ефемероїди (багаторічні) – рослини з коротким періодом вегетації.

4. Корені рослин або дуже довгі стрижневі (верблюжа колючка), або практично редуковані (перекоти – поле).

5. Стан діапаузи в найбільш жаркі періоди.

Таким чином, біота пустель – результат жорсткого відбору організмів, які адаптовані до умов високих температур.

• Адаптації на рівні організмів: глибокі кореневі системи; особлива пігментація комах; витривалість до зневоднення; жирові запаси; нічний спосіб життя; швидке пересування.

Адаптації на рівні біоценозів: звуження життєвої зони по вертикалі; значна кількість життєвих форм; малоярусність і розрідженість угруповань; повільне відновлення; низька продуктивність фітомаси; більша частина фітомаси знаходиться під землею; формування підземних стацій тварин.