15. Які речовини називають ессенціальними?

Есенціальні речовини - незамінні, тобто не синтезуються ворганізмі людини і одержувані тільки з їжею.

Наступні амінокислоти прийнято вважати незамінними для організму людини: ізолейцин,

лейцин, лізин, метіонін, фенілаланін, треонін, триптофан і валін. Для дітей незамінними також є аргінін і гістидин. Есенціальні жирні кислоти Есенціальні вітаміни

Валін: зернові, бобові, м'ясо, гриби, молочні продукти, арахіс.

Ізолейцин: мигдаль, кеш'ю, куряче м'ясо, турецький горох (нут), яйця, риба, чечевиця, печінка, м'ясо, жито, більшість насіння, соя.

Лейцин: м'ясо, риба, сочевиця, горіхи, більшість насіння, курка, яйця, овес, бурий (неочищений) рис.

Лізин: риба, м'ясо, молочні продукти, пшениця, горіхи, амарант.

Метіонін: молоко, м'ясо, риба, яйця, боби, квасоля, сочевиця і соя.

Треонін: молочні продукти, яйця, горіхи, боби.

Триптофан: бобові, овес, сушені фініки, арахіс, кунжут, кедрові горіхи, молоко, йогурт, сир, риба, курка, індичка, м'ясо.

Фенілаланін: бобові, горіхи, яловичина, куряче м'ясо, риба, яйця, сир, молоко. Також утворюється в організмі при розпаді синтетичного цукрозамінника - аспартама, активно використовується в харчовій промисловості.

Аргінін (умовно-незамінна амінокислота): насіння гарбуза, свинина, яловичина, арахіс, кунжут, йогурт, швейцарський сир.

Гістидин: тунець, лосось, свиняча вирізка, яловиче філе, курячі грудки, соєві боби, арахіс, сочевиця.

16. Опишіть шляхи детоксикації ксенобіотиків.

До організму людини отрути потрапляють по-різному: через дихальні шляхи,

шлунково-кишковий тракт, шкіру, слизові оболонки. Різними є і шляхи виведення отрут.

Одні – руйнуються і знешкоджуються в печінці, інші – виділяються нирками, треті –шлунково-кишковим трактом, четверті – через дихальні шляхи.

Промивання шлунку, застосування сольового пронос-ного увипадку таких захворювань можуть призвести до небажаних наслідків, тому застосовувати

вищезазначені заходи першої допо-моги до прибуття лікаря можна лише в тому випадку,коли є тверда впевненість, що у потерпілого отруєння.

Після промивання вводять сольове проносне (100–150 мл 30% розчину магнію

сульфату). Призначають активоване вугілля. Особливо ефективне воно у разі отруєння алкалоїдами і рослинними отрутами.

У разі потрапляння токсичних речовин у дихальні шляхи, необхідно вивести

потерпілого з забрудненої атмосфери і зробити інгаляцію киснем та вжити відповідних терапевтичних засобів.

У випадку потрапляння отрути на шкіру потрібно промити її проточною водою.

Якщо отрута потрапила в кров’яне русло, видалення та її нейтралізацію виконують різними шляхами:

- методом форсованого діурезу – лужне пиття 5–6 літрів на добу;

- внутрішньом’язове введення сечогінних препаратів.

Проводять також антидотну терапію. Крім неї використовують симптоматичне

лікування з метою підтримки функцій усіх органів, які найбільше потерпіли від отруєння.

17. Назвіть основні характеристики більшості ксенобіотиків.

Більшість ксенобіотиків, опинившись у зовнішньому середовищі, мігрують, роззосереджуються, накопичуються в одних об’єктах зовнішнього середовища або їх концентрація зменшується в інших. Крім того, переважна більшість токсикантів під впливом різних факторів довкілля трансформується з утворенням більш простих, або більш складних сполук.

Важливими факторами, які впливають на швидкість, характер та напрямок вказаних процесів є метеорологічні (температура повітря, вологість, швидкість вітру, горизонтальна стійкість приземного шару повітря, інтенсивність сонячної інсоляції), характеристики грунту (склад, кислотність, структура, спектр мінеральних солей, наявність тих чи інших мікроелементів), особливості водних джерел (величина запасів води, її хімічний склад, швидкість течії, насиченість гумусними речовинами, кислотність, інтенсивність аерації водних мас і т.д.).