2. Типологія партійних систем.

Основні різновиди партійних систем

Партійну систему можна визначити як систему відносин супер­ництва та співробітництва між існуючими у конкретному суспільстві політичними партіями. Партійна система — це частина (підсисте­ма) політичної системи, яка у широкому розумінні є повною єдністю існуючих у суспільстві політичних інститутів, політичних норм, по літичної свідомості і політичних відносин, а у вузькому—системою політичних інститутів, які беруть участь у здійсненні політичної влади.

Види та типи партійних систем доцільно вивчати, беручи до ува­ги різноманітність критеріїв і принципів формування систем, а не лише кількість партій, які утворюють систему, як це нерідко робить­ся. При цьому важливо позначити теоретичні підходи, що можуть застосовуватися для створення більш детальної типології партійних систем, розрізняючи при цьому, по-перше, загальносистемні та суто політичні критерії класифікації, а, по-друге, виділяючи цілу низку конкретних критеріїв класифікації у межах кожної з цих двох груп.

3.Громадські організації і рухи: генезис і функції.

Невід’ємним елементом будь-якого демократичного суспіль­ства є різного роду суспільні об’єднання. їх соціально-політичне призначення і роль полягають у тому, що вони звільняють осо­бистість від необхідності самостійно вирішувати безліч проблем, відкривають широкі можливості для суспільно-політичної ініціати­ви громадян щодо здійснення самоврядування. Отже, як своєрідна форма вияву політичної активності людських мас, суспільно-по­літичні організації та рухи відіграють значну роль у створенні та функціонуванні політичної системи суспільства.

Виходячи із специфіки діяльності суспільно-політичних організацій і громадських рухів, слід розглядати їх не лише як фено­мен одного порядку, а диференційовано.

Суспільно-політичні організації — це масові об’єднання гро­мадян, котрі виникають за їх ініціативою для реалізації довгостро­кових цілей, є вагомим чинником суспільних перетворень, упоряд­ковують суспільне життя. Вони мають свій статут і характеризують­ся чіткою структурою.

Суспільно-політичні рухи — це структурно нерформлені масові об’єднання громадян і організацій різних соціально-політичних орієнтацій, діяльність яких, як правило, має тимчасовий характер і найчастіше спрямована на виконання певних тактичних завдань, після вирішення яких вони або розпадаються, або консолідуються в нові політичні партії чи громадські організації.

Щоб зорієнтуватись у широкому спектрі громадських об’єднань, котрі виникають частіше поза бажанням офіційних державних структур і не вкладаються ні в які схеми, доцільно їх класифікувати. Щодо типології суспільно-політичних громадських організацій і рухів існують різні підходи:

• за родом діяльності (конструктивно-орієнтовані, пізнавальні, опозиційні, аматорські, національні та ін.);

• за поставленими цілями (соціально-ціннісні й асоціальні);

• громадські об’єднання за інтересами (економічні, професій­ні, релігійні, суспільно-політичні та ін.);

• за правовим статусом (легальні й нелегальні);

• за соціально-класовими ознаками (робітничий, фермерський

рух);

• за спонукальними мотивами виникнення;

• за масштабами діяльності;

• за ставленням до існуючого ладу;

• за ступенем і формою організації;

• інші.