Тема 6. Політичні партії, громадські організації і рухи у політичній системі

План

1. Виникнення політичних партій, їх суть і типологія. Функції партій.

2. Типологія партійних систем.

3. Громадські організації і рухи: генезис і функції.

4. Сучасні громадсько-політичні організації рухи в Україні та їх вплив на внутрішню і зовнішню політику держави.

1. Виникнення політичних партій, їх суть і типологія. Функції партій.

Ш.-Л. Монтеск’є писав, що партії існують вічно; Ф. Бекон уважав, що партії виникають під час боротьби різних політичних сил за вла­ду. В працях А. Токвіля (1805—1859) ви знайдете твердження, що партії виникають на основі масового невдоволення в період революцій, а малі партії взагалі,-на йогодумку^є породженням чес­толюбних політичних діячів.

Американський політолог Дж. Брайс у книзі “Американська республіка” зробив висновок, що партії виникають як наслідок ворожнечі між багатими й бідними, капіталістами й робітниками, буржуа і пролетарями. Крім цих соціально-економічних причин, Дж. Брайс називає також релігійні, національні протиріччя та різні підходи до устрою державної влади (монархія чи республіка), що сприяють появі політичних партій.

Мабуть, усі ці та інші чинники впливали на виникнення партій. Першими вони, напевно, з’явились в Англії у процесі формування парламенту ще в XIII ст. Але це були тільки зародки або прототипи партій, що їх радше можна назвати парламентськими групами чи угрупованнями. Щось подібне та близьке до нинішніх партій з’яви­лось, очевидно, у XVIII — на початку XIX ст. Але найбільш імовірно, що партії в сучасному розумінні цього слова виникають тільки з по­явою і введенням загального виборчого права, що відкрило доступ народним масам до політики. Щоправда, майновий ценз при вибо­рах сприяв спочатку появі елітарних партій — їх формувала економічна еліта,. А пом’якшення виборчих прав, ліквідація майно­вого цензу втягнули у вир політичного життя молодь, жінок та інші верстви населення, чим була значно розширена соціальна база для утворення різних спілок, організацій і партій.

Перехід суспільства від феодалізму до капіталізму привів до при­скорення процесу виникнення партій, а поява буржуазії та пролетарів, які прагнули політичної влади, викликала до життя буржуазні та пролетарські партії, що в різних країнах мали свою специфіку.

Політичні партії, об’єднання та рухи можуть бути тимчасовими і навіть досить стійкими, добре організованими. При цьому основу консолідації та роз’єднання можуть диктувати найрізноманітніші фактори і причини. Так, а епоху класових розмежувань і антагонізмів сутність політики багато в чому визначалась характе­ром класових відносин. Щоправда, спільність інтересів іще не пере­творює багатомільйонну масу в партію, в політично вагому цілісність. Соціально-економічна наближеність створює передумо­ви для об’єднання й розмежування, які стають реальністю лише в процесі політичного життя, в діяльності політичних партій та інших організацій.

Сучасні політичні партії — це добровільні об’єднання найбільш активних громадян-однодумців, які будують своє життя на основі партійної дисципліни і прагнуть, здійснюючи політичний вплив на життя суспільства, добитися політичної влади і реалізовувати її в інтересах певного класу, прошарку чи навіть групи політиків.

Свої плани, цілі та прагнення політичні партії в концентрова­ному вигляді проголошують у програмних документах: маніфестах, програмах, заявах тощо. Принципи побудови партій, їхня організаційна структура визначаються партійними статутами.

Партії за цілями і характером діяльності поділяють на революційні, реформістські, консервативні, ліберальні тощо, а за формою організації вони бувають відкритими і закритими. Для відкритих партій характерне вільне членство і терпимість до інакодумства (плюралізму думок). Це переважно соціал- демократичні партії. Закриті партії, навпаки, мають чітку ієрархічну структуру, жорсткі вимоги до своїх членів та ідеологію, яка часто ігнорує проблему людини і на перше місце ставить завдання бороть­би за владу.