практич
.docxТема: БІОІНДИКАЦІЯ СТАНУ ДОВКІЛЛЯ У МІСЬКИХ ЕКОСИСТЕМАХ
Мета: ознайомитися з теоретичними основами біоіндикації та ліхеноіндикації; індикація стану навколишнього середовища на урбанізованій території.
Біоіндикація – оцінка стану навколишнього середовища за реакціями живого організму. Ці реакції дозволяють оцінити антропогенний вплив на довкілля в показниках, що мають біологічний зміст.
Біоіндикація тварини більш цікава як об'єкту, фізіологічно близького до людини. За їх реакціями можна передбачати наслідки впливу забруднення не лише для природи, але й для людини. Мікроби найбільш швидко реагують на зміни екологічного стану навколишнього середовища, тому в якості біоіндикаторів найкраще підходять для санітарно-медичних експериментів.
На сьогодні не для всіх шкідливих речовин встановлені гранично допустимі концентрації, водночас далеко не кожну з них можна визначити безпосередньо при хімічному аналізі. Біологічне тестування можна вважати обов'язковою умовою для отримання інтегральних оцінок забруднення ксенобіотиками – будь-якими речовинами, чужорідними для організму або групи організмів різного виду, що викликає порушення біотичних процесів, включаючи їх загибель.
Метод ліхеноіндикації (від лат. Lіchenes – лишайник), заснований на спостереженні за розповсюдженням та кількістю лишайників у міських зелених зонах, в районах великих підприємств та вздовж автомагістралей. Наявність лишайників на стовбурах дерев зворотно взаємозалежна з хімічним складом забруднювачів повітря.
Серед життєвих форм лишайників розрізняють:
- накипні (слань має вигляд шкірочок) - наприклад, бацидіум фісція;
- листоваті (слань має вигляд пластинок) - наприклад, пар- мелія, степова золотянка, гіпогімнія;
- кущисті (слань має вигляд кущиків або звисаючих "борід", іноді до 1-2 м довжиною) - наприклад, уснея, бріорія, клафонія, цетрарія.
Практикується і більш детальний поділ життєвих форм лишайників:
накипні - порошкоподібні слабо структуровані;
коркові - коркоподібні, щільно прилягають до субстрату;
лускаті - коркоподібні, краї талому припідняті;
пластинчасті - коркоподібні, краї бороздчаті і утворюють ло-пасті;
листуваті - талом листоподібний з чіткою нижньою шкіркою;
кущисті - прямі волосоподібні або чагарникової форми.
Найбільш чутливі до забруднення повітряного середовища кущисті та листові лишайники (зникають повністю), найменш - накипні.