Під час знімання в середньому діапазоні інфрахроматичного спектра реєструють зображення з метою визначення просторовочасових структур поля теплового випромінювання Землі, визначення локальних теплових однорідностей, дослідження вулканічної діяльності тощо. Просторове розділення на місцевості під час знімання в цьому діапазоні складає 3–50 км.

Системи, що працюють у дальній ділянці електромагнітного випромінювання, дозволяють отримати генералізоване зображення, яке застосовують з метою геологічного картографування, вивчення дії вулканів, складання температурних карт тощо.

2.4.4. Радіолокаційне знімання

Перевагою радіолокаційних систем є їх незалежність від погодних умов та отримання зображення близького до дрібномасштабного фотографічного. Радіолокаційний знімок – це зображення місцевості, отримане в результаті відбиття радіохвиль від контурів підстилаючої поверхні.

Існує два типи радіолокаційних станцій.

1.Станції кругового бачення.

2.Станції бічного бачення.

Перші станції формують вузьку смужку діаграми в азимутальній площині і широку – по вертикалі. Ширина діаграми в горизонтальній площині визначає роздільну здатність системи за азимутом, а тривалість імпульсу зондуючого сигналу характеризує роздільну здатність по віддалі. Роздільна здатність станцій кругового бачення досить низька, тому що діаграма направленості антени велика. З метою зменшення діаграми антени необхідно збільшувати її розмір, а це не завжди можливо.

З метою картографування використовують станції бокового бачення з кутом нахилу огляду 40–80˚, які працюють в інтервалі 1–3 см, існуючі радіолокаційні станції бокового бачення розраховані головним чином на знімання масштабів 1:9000–1:300000 і не залежать від висоти польоту, а є лише функцією самої апаратури.

Контрольні питання

1.В якому випадку використовують абсолютну висоту Нb?

2.В якому випадку використовують відносну висоту?

3.В якому випадку використовують істинну висоту?

54