Всі інші частини герба були необов’язковими.
До них відносять: шолом; нашлемник або клейнод (бурлет); корона; намет; мантія; сінь; прикраси.
Шолом – часто поміщався над щитом. Був кількох видів:
округлої форми (західноєвропейський);
гостроконечний (руський).
горщикоподібний (у вигляді циліндричного горщика) зверху звуженого з прорізами для очей.
З ХV ст. – у вигляді подовжених кругів. Шолом зображували або в анфас, або у профіль, обернутий в правий геральдичний бік, тобто ліворуч від глядача. Корона могла поміщатися як над шлемом, так і під ним. Іноді вона заміняла собою шолом.
Розрізняють – князівські, графські, баронські, дворянські, імператорські, королівські корони. Також існують корони міст різного підпорядкування з двома або трьома зубцями, які називаються баштовими.
Над коронами або шоломами звичайно зображувались різні фігури, які називали надшоломниками (клейноди – бурлет). Вони мали вигляд: страусового пір’я; руки з мечем; олови лева або коня; двох крил тощо.
Поява надшоломників у гербах співпадає в часі з появою їх у натурі (епоха турнірів).
З шолома, з-під корони опускалась орнаментальна прикраса, що має у своєму прототипі той плащ, яким рицар прикривав сталеву зброю від нагрівання її сонячним промінням під час тривалих хрестових походів. Під час бою плащ часом розривався на безліч химерних шматків. Художники його перетворили у намет.
Мантія – бархатне полотнище, яке виходило з-під корони і підкладене хутром білки або горностая.
В російській геральдиці мантія зустрічається лише в князівських гербах, а також деяких князівських, які вели своє походження від удільних князів.
З XIV – XVII ст. по боках щита для надання більшої урочистості гербу почали зображати фігури, які нібито підтримують щит у вигляді людей, левів, єдинорогів, грифів, інших фантастичних звірів. Ці фігури дістали назву – щитотримачі.
Унизу щита нерідко була стрічка з девізом, який прийняв рід в пам’ять якихось певних подій, традицій, або просто як ідеологічний лозунг, який заповів родоначальник своїм нащадкам:
Суворов: „Зобов’язаний, значить можу”
Макарови: „Мирно працюй”
Аракчеєв: „Без лестощів відданий”.
Часто девіз був написаний на латинській мові. Як правило, поміщався на стрічці під щитом, при цьому колір стрічки і букви напису відповідали основній колористиці поля герба.
Сінь – манійський купол.
Прикраси – з дубового листя, гілок, виноградної лози, колосся, знамена, орденоносні стрічки, скіпетри, символи мореплавства, промисловості.
Герби складалися з металів, кольорових емалей і хутра. Як правило, герби різнокольорові. Використовувалися емалі таких кольорів: червоний; голубий; зелений; пурпуровий; чорний. Метали – золото, срібло.
Хутра – горностай, білка.
У геральдиці є значення кольорів. Червоний – любов і мужність, сміливість та великодушність (твориться сумішшю сурику і кіноварі).
Синій – вірність, чесність, бездоганність, чеснота (змішування кобальту та ультрамарину).
Зелений – надія, достаток, воля, радість (змішування хрому і рослинної зелені).
Пурпуровий – благочестя, помірність, щедрість, панування (лілово-червоні фарби).
Чорний – обережність, мудрість, сум (сажа + супутні домішки).
Основне правило складання гербів забороняло накладати метал на метал: фініфть на фініфть.
Поскільки герби часто поміщалися як власницькі знаки на різних побутових речах, наприклад, фамільному сріблі або особистих печатках і гравірувалися за певними правилами зображення кольорів.
Золото – передавалося крапками по білому полю;
Срібло – білим, не заштрихованим полем.
Кольори фініфті: червоний – вертикальні лінії; голубий – горизонтальні суцільні або розривчасті; зелений – діагональними лініями справа; пурпуровий
діагональними лініями зліва; чорний – клітинки.
При зображенні на гербі людини могли використовувати тілесний колір.
Хутра зображувалися наступним чином:
– Горностай – чорні хвостики або розширені донизу хрестики,
– білка –фігури як розгорнуті шкурки білки.
https://studopedia.info/1-108632.html