- •3. Лексичні, морфологічні, синтаксичні риси наукового стилю. Використання термінології, вживання абстрактних і запозичених слів. Функціональні підстилі наукового стилю. Сфера використання.
- •4. Поняття про документ, його визначення, правове й господарське значення. Вимоги та правила укладання документів.
- •11) Терміни та їх місце у професійному мовленні. Визначення терміна. Стан
- •12) Професійна лексика та професіоналізми у документах. Способи творення
- •13) Застарілі слова в документах. Архаїзми та історизми. Неологізми-терміни, неологізми-професіоналізми, індивідуальні неологізми. Неологізми-абревіатури.
- •14) Синоніми у професійному мовленні: семантичні (ідеографічні), стилістичні, абсолютні, морфологічні, синтаксичні, фразеологічні, фонетичні синоніми. Правила функціонування синонімів-термінів.
- •15) Класифікація паронімів (синонімічні, антонімічні, що мають семантичну
- •2. Антонімічні (прогрес – регрес, адресат – адресант).
- •3. Що мають семантичну близькість (витратити – затратити, вирізнятися – відрізнятися).
- •4. Тематичні пароніми (абонент – абонемент, пам’ятка – пам’ятник).
- •16. Використання канцеляризмів у професійному мовленні. Штампи у слововживанні. Мовні кліше. Тавтологія. Плеоназм. Зайві слова у документах
- •17. Правопис прізвищ. Фонетичні правила передачі іншомовних прізвищ українською мовою. Відмінювання прізвищ. Творення та правопис імен по батькові.
- •1.(Старий правопис)
- •2. Літеру і слід писати:
- •4. Апостроф та м’який знак у прізвищах пишеться за загальними правилами.
- •5. М’який знак пишеться:
- •6. Складні (складені) прізвища пишуться разом і через дефіс:
- •3. Відмінювання прізвищ
- •4.Творення та правопис імен по батькові.
- •18. Складні випадки використання великої літери в документах
- •2.Категорія роду іменників у ділових паперах.
- •3.Рід невідмінюваних іменників
- •20. Закінчення –а (-я), -у (-ю) іменників чоловічого роду другої відміни в родовому відмінку однини.
- •21. Правопис закінчень власних і загальних назв у кличному відмінку при звертанні.
- •22. Абревіатури та графічні скорочення у документах. Вимоги до вживання абревіатур та графічних скорочень.
- •23. Особливості використання прикметників у професійному мовленні. Ступені порівняння прикметників.
- •24. Використання займенників у професійному мовленні. Відмінювання займенників.
- •1. Відмінювання особових займенників.
- •2. Відмінювання особово-вказівних займенників.
- •4. Відмінювання присвійних займенників.
- •5. Відмінювання вказівних займенників.
- •7. Відмінювання питально-відносних займенників.
- •8. Відмінювання заперечних і неозначених займенників.
- •25. Особливості використання числівників у професійному мовленні. Правила запису цифрової інформації в документах.
- •26. . Зв'язок числівників з іменниками у професійному мовленні.
- •27. Особливості використання форм дієслова у професійному мовленні.Творення і вживання дієприкметників. Творення і вживання дієприслівників. Особливості перекладу з російської на українську мову.
- •29. Синтаксичні особливості професійного мовлення. Узгодження підмета з присудком у документах
- •30. Складні випадки керування у професійному мовленні.
30. Складні випадки керування у професійному мовленні.
Керування– один зі способів поєднання слів, при якому стрижневе слово вимагає від залежного конкретної відмінкової форми, тобто керує формою іншого слова: оплачувати (що?) проїзд (а не оплачуйте за проїзд), платити за (що?) проїзд, символ (чого?) правосуддя.
Ділові документи вимагають максимальної стислості й точності передачі інформації. В українській мові найпоширенішим є дієслівне керування. Особливо уважним слід бути до дієслів, що можуть керувати різними відмінками.
Найчастіше помиляються в тих випадках, коли при дієсловах, які керують різними відмінками, вживається спільний додаток різної форми. Поширеними є помилки у стійких словосполученнях, викликані змінами окремих слів.
Особливої уваги вимагають близькі за значенням (синонімічні) слова, що потребують різних відмінкових форм. Наприклад: повідомити (кому?) директору – інформувати (кого?) директора; оснований (на чому?) на матеріалах – заснований (ким?) трудовим колективом.
Слова-пароніми мають не тільки різне значення, а й різне керування: оснований (на чому?) на правилах – заснований (ким?) науковцем; постати (перед чим?) – повстати (проти чого?).
Неоднакових відмінкових форм вимагають одні й ті ж самі дієслова у російській та українській мовах, що є результатом нерозрізнення засобів цих мов. Те саме (за значенням) дієслово може вимагати в обох мовах від додатків неоднакових відмінкових форм, наприклад:
благодарить (кого?) дякувати (кому?)
нуждаться (в чем?) потребувати (чого?)
подражать (кому?) наслідувати (кого?)
Іменники, утворені від дієслів, також можуть вимагати певних відмінків: опанування (чого?) курсу, оволодіння (чим?) знаннями, освоєння (чого?) спеціальності. Залежно від значення мають різне керування деякі іменники та дієслова, наприклад: Керівництво дипломними роботами (О. в.) було доручено досвідченому викладачу. – Керівництво факультету (Р. в.) прийняло рішення скликати позачергову вчену раду.
В українській мові прикметники також керують формою іншого слова: багатий на ідеї, високий на зріст, притаманний автору.
Конкретної форми слова вимагають також прийменники прислівникового походження – всупереч, завдяки, які вимагають давального відмінка: всупереч прогнозам, завдяки клопотанню, всупереч домовленості.
Семантична близькість прийменників в і на викликає появу помилок різного характеру. Треба пам’ятати, що прийменник в уживається з іменниками, що позначають назви сіл, селищ, міст, районів, областей, республік, держав, навчальних закладів (в школі, в інституті). Винятками є слова типу Львівщина, Сумщина, Київщина, а також слово Україна, що може вживатися з прийменником на.
Прийменник на вживається з іменниками, що позначають вулиці, проспекти, площі, курси, факультети, засоби пересування. Вживання прийменника в з назвами засобів пересування підкреслює знаходження в середині предмета: спав у машині, поїзді і т.п. З іменниками, що позначають назви гірських місцевостей і видовищ, можуть використовувати обидва ці синонімічні прийменники. Наприклад: на Кавказі, на Уралі, але в Карпатах, в Криму; в театрі, але на концерті. Слово завідувач вимагає після себе додатка у родовому відмінку однини: завідувач кафедри (завідувач складу), а слово завідуючий вимагає після себе орудного відмінка однини: завідуючий кафедрою (завідуючий складом).
Деякі мовознавці зазначають, що оскільки в українській мові є іменники завідувач, командувач та ін., то використовувати іменники прикметникового та дієприкметникового походження (завідуючий, командуючий), утворені за словотвірною моделлю російської мови, небажано.