2. Творення ступенів порівняння прикметників. Якісні прикметники, що не мають ступенів порівняння.

Вищий та найвищий ступені порівняння, їх творення.

1. Вищий ступінь прикметників. Вищий ступінь прикметників утворюється додаванням:

а) Суфікса -іш- або -ш- до основи чи до кореня звичайної форми якісного прикметника: нов-іш-ий, повн-іш-ий, син-іш-ий, дешев-ш-ий, солод-ш-ий.

б) Слів більш, менш до звичайної форми якісного прикметника: більш вдалий, більш глибокий, менш вередливий.

Найвищий ступінь прикметників. Найвищий ступінь прикметників утворюємо додаванням:

а) Префікса най- до форми вищого ступеня: найбільший, найкраща, найменше.

б) Слів найбільш, найменш до звичайної форми якісного прикметника: найбільш зручний, найбільш стійка, найменш приємне.

Для посилення вживаються при формах найвищого ступеня прикметників частки що і як; пишуться вони з прикметниками разом: щонайсильніший, якнайбільший, якнайшвидший.

Прикметники, що не утворюють ступенів порівняння

Існують прикметники, які не утворюють ступенів порівняння. До них належать:

1) відносні прикметники – сталевий, оксамитовий, нічний, викла­дацький;

2) прикметники, що виражають абсолютну якість: сліпий, глухий, босий;

3) назви мастей тварин: буланий, зозулястий, вороний;

4) назви кольорів, що виникли в результаті зміни значення колишніх відносних прикметників: апельсиновий колір, салатовий відтінок;

5) прикметники з суфіксом здрібнілості: -еньк-, -есеньк-, -ісіньк-, -юсіньк-: малесенький, тонюсінький, легенький;

6) прикметники з суфіксами згрубілості -езн-, -енн-: величезний, довже­лезний, товстенний;

7) прикметники з суфіксами неповного вияву ознаки -ав-, -уват-: білуватий, жовтавий;

8) прикметники з префіксом пре-: предобрий, прегарний;

9) прикметники з префіксами над-, за-, ультра-, яківказують на мак­си­мальний рівень вияву ознаки: надзвичайний, заши­рокий, ультра­швидкий;

10) прикметники з префіксом не-: недобрий, нешвидкий;

11) незмінювані прикметники іншомовного походження: бордо, беж;

12) більшість складних прикметників: жовто-зелений, сорокарічний.

Окремі якісні прикметники не мають ступенів порівнян­ня, бо вони самі вказують уже на певну міру якості:

• премудрий (дуже мудрий);

• завеликий (надто великий);

• старезний (надзви­чайно старий);

• страшенний (незмірно страшний);

• нескінченний (якому немає кінця);

• холоднуватий (трохи холодний);

• тихе­сенький (дуже тихий).

3. Особливості використання прикметників у ділових паперах.

1. Перевага надається прикметникам книжного походження: автобіографічний, балансовий, валютний, гарантійний, регіональний та ін.

Отже, треба уникати вживання прикметників із розмовної,зниженої лексики, двозначним змістом, суфіксами збільшеності, зменшеності й пестливого забарвлення, стягнених повних та усічених форм, замінюючи їх однозначними, неемоційними прикметниками або розгорнутими пояснювальними конструкціями з інших частин мови.

2. У використанні ступенів порівняння окремих якісних прикметників перевага надається аналітичним формам, які утворюються за допомогою прислівників: дуже, надто, більш, менш та ін.: дуже працьовитий, надто великий, невдаліший менш вдалий.

3. Складена форма вищого й найвищого ступенів порівняння утворюється за допомогою прислівників: більш, найбільш, менш,найменш, але слід уникати вживання суфікса -іш-: більш рішучий, найбільш доцільний, менш оптимальний.

4. Прикметник двосторонній уживається тільки тоді, коли стосується двох сторін у значенні — особа, група осіб, організація, яка представляється в певному відношенні іншій особі, особам, організації. Поєднується зі словами: договір, угода, домовленість, співробітництво, відносини, взаємини, стосунки,

зустрічі, зв'язки, обов'язки, переговори.

5. У формах місцевого відмінка однини чоловічого та середнього роду слід використовувати закінчення -ому: на попередньому з'їзді, на старому обладнанні.

6. Замість розмовної форми треба користуватися конкретним визначенням: чималий – великий, якнайдовшу – надзвичайно довгу.

7. Уникають уживання присвійних прикметників, замінюючи їх іменниками або відповідними прикметниковими формами. Якщо потрібне точне означення, іменник-прізвище (посада, звання тощо) ставлять у родовому відмінку, це ж стосується тих випадків, коли є кілька однорідних членів: студентські досягнення, пропозиції Петренка В. Я., поради матері.

Але усталеним є вживання присвійних прикметників:

а) у термінологічних словосполученнях: адамове яблуко, архімедова спіраль, базедова хвороба, бертолетова сіль, рентгенівський апарат, фредґольмів мінор, штрумова система та ін.;

б) у крилатих висловах: аріаднина нитка, авгієві стайні,езопівська мова, дамоклів меч, прокрустове ложе, сісіфова праця та ін.

8. Уникають уживання прикметників, що походять від географічних назв з додатковим роз'яснюючим іменником: брестська адреса – адреса в м. Брест, китайські товари – товари з Республіки Китай.

Але усталеним є вживання подібних прикметників, які означають географічні назви, що походять:

а) від топонімів та інших географічних назв: Харківська область, Великобурлуцький район, Красноярський край, Київський проспект, Керченська протока, Дніпровський лиман та под.;

б) від імен, прізвищ чи псевдонімів: Соломонові острови, Магелланова протока, Баренцове море, селище Кіровське та под.

9. Прикметник узгоджується з іменником на означення певних професій, посад та звань жінок лише в чоловічому роді: старша викладачка – старший викладач, непрофесійна водій – непрофесійний водій.

10. Усі прикметники (у ролі означень), що вживаються у сполуках із числівниками два, три, чотири, стоять у називному та знахідному відмінках множини й мають переважно закінчення -і, а не -их. Це ж стосується і прикметника останній із числівником п'ять і більше: два нестандартні вироби, чотири великі контейнери, останні десятеро працівників.

11. Для визначення часу за роком треба вживати відповідні прикметники в родовому відмінку без прийменника у (в), або ж прислівник: у минулому році – торік, (минулого року), у позаминулорічну навігацію – позаторішньої навігації.

12. Треба слідкувати за узгодженням прикметникових закінчень з іменниками на позначення невизначеної кількості однорідних предметів, що існують у певній сукупності: медичне приладдя, величезне каміння, пошкоджене коріння.

13. Слово «самий» на означення вищого ступеня ніколи не вживають із прикметниками. Його заступає частка най-: самий високий – найвищий, самий довгий – найдовший.