1. Лексико-граматичні розряди прикметників. Творення присвійних прикметників. Лексико-граматичні розряди прикметників

За значенням і граматичними ознаками прикметники діляться на три лексико-граматичних розряди:

1) Якісні прілагательниеобозначают така ознака предмета, який може проявлятися в більшій або в меншій мірі, наприклад: розумний - розумніші, більш розумний, геніальний, найбільш (самий) розумний.

Якісні прикметники називають властивості, якості предмета, які безпосередньо сприймаються органами почуттів. Вони позначають колірні ознаки (білий, червоний), Просторові ознаки (далекий, довгий), Тимчасові ознаки (ранній, пізній), Фізичні параметри (хворий, молодий), Властивості, риси характеру (добрий, щедрий), Інтелектуальні якості (розумний, хитрий), Ознаки, що сприймаються органами чуття (солодкий, запашний), Суспільно значимі ознаки (важливий, корисний), Абсолютні ознаки (глухий, босий).

Якісні прикметники мають наступні відмітні ознаки:

1) утворюють коротку форму: важкий - важкий;

2) утворюють ступені порівняння: страшний - страшніше, більш (менш) страшний, страшний (найстрашнішого), найбільш (найменш, самий) страшний;

3) утворюють прислівники на о, -е, Наприклад: поганий - погано; прямий - прямо;

4) утворюють абстрактні іменники: бідний - бідність; холодний - холодність;

5) поєднуються з прислівниками міри і ступеня: дуже таємничий; цілком відомий;

6) мають синоніми і антоніми: антоніми сильний - слабкий; синоніми гарячий - жаркий;

2) Відносні прикметники позначають ознака предмета через відношення до іншого предмета або ознакою: степовій ковила (ковила у степу), хмарне небо (небо з хмарами). Ознака відносних прикметників може бути виражений через відношення до предмету (столовий, книжковий), до лиця (учительський, студентський), До часу (весняний, ранковий), до місця (морський, міський), До матеріалу (дерев'яний, мідний), До абстрактного поняття (філологічний, літературний), До дії (пральний, будівельний), До кількості (потрійний, п'ятирічний). Відносні прикметники позначають ознака незмінний, що не порівнюваний з аналогічними ознаками в інших предметах.

3) Присвійні прикметники позначають ознака індивідуальної приналежності предмета конкретній особі, тварині: бабусина кімната, батьків рада, лисий дитинча, вовчий слід, ведмежа барліг.

Кордон між розрядами - хитка. Вживання присвійних, відносних прикметників в переносному значенні дозволяє їм переходити в розряд якісних: залізний цвях (отн.) - Залізний характер (кач.); сталевий дріт (отн.) - сталеві нерви (кач.); серцевий м'яз (отн.) - серцевий прийом (кач.); картинна галерея (отн.) - картинна поза (кач.); лисячий слід (прит.) - лисяча посмішка (кач.); ведмежа барліг (прит.) - ведмежа послуга (кач.). Тому лексико-граматичний розряд прикметника встановлюється в конкретному контексті.

Творення присвійних прикметників.

Творення присвійних прикметників
Від іменників І відміни (назв людей, тварин)	Від іменників І відміни присвійні прикметники творяться за допомогою суфікса -ин, причому кінцеві приголосні твірної основи г, к, х, ґ (“хуґа гука”) чергуються із ж, ч, ш, дж: Галя — Галин, Ольга — Ольжин, дочка — доччин, свекруха — свекрушин, Мамалиґа — Мамалиджин.
	Суфікс -ін виступає лише після й (на письмі -їн): Марія — Маріїн, Надія — Надіїн, Дар’я — Дар’їн.
	В усьому іншому присвійні прикметники повністю зберігають написання іменників, від яких вони утворені (див. Уподібнення приголосних за місцем творення; Вживання м’якого знака): Параска—Парасчин (хоч вимовляємо [парашчин]), невістка—невістчин (хоч вимовляємо [нев’ішчин]), Вутанька—Вутаньчин (перед шиплячим м’який знак зберігається), Маланка — Маланчин.
Від іменників II відміни (що позначають загальні і власні назви)	Від іменників II відміни присвійні прикметники творяться за допомогою суфікса -ів (-їв), який чергується з -ов- або -ев- (-єв-): а) якщо прикметник утворено від іменника твердої групи, то відбувається чергування -ів — -ов-: батько — батьків, батькового, батьковому...; столяр — столярів, столярового, столяровому...; б) якщо прикметник утворено від іменника м’якої чи мішаної групи, то відбувається чергування -ів (-їв) — -ев- (-єв-): Мусій—Мусіїв, Мусієвого, Мусієвому...; коваль — ковалів, ковалевого, ковалевому...; Кайдаш — Кайдашів, Кайдашевого, Кайдашевому...; тесляр — теслярів, тесляревого, тесляревому...
У називному і знахідному відмінках однини присвійні прикметники мають нульове закінчення: (чий?) батьків, материн.
Від назв тварин прикметники із значенням присвійності утворюються за допомогою суфіксів -ин, -ін (на письмі -їн): бджолиний, пташиний, орлиний, зміїний, солов'їний; чи суфіксів -ач, -яч: собачий, качачий, телячий, свинячий. Іноді такі прикметники утворюються шляхом зміни кінцевого приголосного твірної основи та додаванням закінчення -ий: вовчий, овечий.