Тема 6. Корпоративні фінанси

ТЕМА 6: КОРПОРАТИВНІ ФІНАНСИ

ПЛАН ЛЕКЦІЇ:

1. Сутність і призначення фінансів на

мікрорівні.

2. Форми організації підприємництва і

капіталу.

3. Доходи та витрати суб’єктів мікрорівня, їх склад та економічна характеристика.

4. Особливості корпоративних фінансів, структура капіталу.

5. Дивідендна політика корпорації.

На рівні підприємств формуються найважливіші види первинних доходів – прибуток і заробітна плата, які знаходяться в основі процесів перерозподілу, створюють базу, в першу чергу, для фінансів домогосподарств і державних фінансів.

Фінанси суб’єктів господарювання (СГ) — це сукупність економічних відносин, що пов’язані з рухом грошових потоків, формуванням, розподілом і використанням доходів і грошових фондів суб’єктів господарювання в процесі відтворення.

Ознаки фінансів СГ: (1) розподільний характер відносин; (2) грошова форма розподілу; (3) децентралізований рівень формування і використання фінансових ресурсів; (4) сформовані фінансові ресурси обслуговують кругообіг виробничих фондів самого підприємства, створюючи зворотній вплив на формування наступних фінансових ресурсів.

Функції фінансів СГ:

розподільча - формування, розподіл та використання фінансових ресурсів для забезпечення операційної виробничої та інвестиційної діяльності, для виконання фінансових зобов’язань перед бюджетом, банками, іншими господарюючими суб’єктами;

контрольна - контроль за формуванням та використанням фінансових ресурсів у процесі відтворення.

Внутрішні і зовнішні фінансові відносини підприємств розглянути самостійно.

Обов'язковими передумовами ефективного функціонування фінансів підприємств є:

(1) різноманітність форм власності;

(2) свобода підприємництва та самостійність у прийнятті рішень;

(3) вільне ринкове ціноутворення та конкуренція;

(4) самофінансування підприємництва;

(5) правове забезпечення правил економічної поведінки всіх суб'єктів підприємницької діяльності;

(6) обмеження і регламентація державного втручання в діяльність підприємств.

Є три методи організації фінансової діяльності СГ: (1) комерційний розрахунок;

(2) неприбуткова діяльність; (3) кошторисне фінансування. (Опарін, с.83-89)

Фінансові ресурси СГ – це грошові кошти, що перебувають у його розпорядженні.

Фінансові ресурси формуються за рахунок власних та зовнішніх джерел.

Власні ресурси концентруються у статутному фонді. Джерела утворення статутного фонду залежать від форми власності:

Приватна – власний капітал підприємця

Акціонерна – акціонерний капітал

Колективна (спільна) – внески засновників

Державна – асигнування з бюджету та з централізованих фондів.

До зовнішніх джерел фінансових ресурсів підприємств відносяться кошти, що надходять з бюджету, з цільових фондів та централізованих корпоративних фондів, кредити.

Загальна сума фінансових ресурсів СГ складається з таких елементів:

(1) грошові внески засновників до статутного фонду (або грошова частина статутного фонду);

(2) резервний фонд;

(3) амортизаційний фонд; спеціальні фонди;

(4) не розподілений (тимчасово не використаний) прибуток;

(5) кредиторська заборгованість усіх видів, включаючи заборгованість з бюджетних платежів, з відрахувань на соціальне страхування, з оплати праці;

(6) короткострокові і довгострокові кредити комерційних банків;

(7) кошти для фінансування капітальних вкладень та інші.

У процесі господарської діяльності підприємства отримують доходи, здійснюють витрати, визначають фінансові результати діяльності.

Суб’єкти господарювання отримують доходи внаслідок різних видів своєї діяльності (основної, операційної, фінансової, інвестиційної). Не є доходами: отримані кредити, бюджетні асигнування, страхове відшкодування, внески власників до статутного фонду тощо.

Витрати підприємства означають використання грошових коштів, які можуть спрямовуватися на забезпечення процесу виробництва і реалізації продукції (робіт, послуг), інші операційні заходи, на відтворення основних засобів, на соціальні цілі та інше.

Підсумки фінансової діяльності відображаються у фінансових результатах. Фінансовий результат діяльності суб’єкта господарювання може бути позитивним (прибуток) і від’ємним (збиток). Прибуток є одним із видів первинних доходів і виступає основною складовою власних фінансових ресурсів суб’єктів господарювання. Чистий прибуток має досить широкий спектр напрямів використання, починаючи від реінвестування в розвиток власного підприємства, закінчуючи благодійними заходами. Збиток же вимагає пошуку джерел відшкодування, щоб можна було відновити обсяги виробництва, досягненні до того, як утворилися збитки.

Умовою існування ринкової економіки взагалі є присутність на ринку товаровиробника. Головна відмінність товаровиробника - форма власності, яка є першоосновою будь-якого підприємства,

наприклад, приватна, державна, колективна, що відрізняє

підприємства одне від іншого за формами володіння капіталом, розподілу і використання прибутків.

В сучасній ринковій економіці акціонерні товариства (корпорації, компанії) є основною юридичною формою організації капіталу і підприємництва. Основні ознаки, що характеризують корпорацію, такі:

корпорація – юридична особа, що володіє правосуб’єктністю;

відповідальність акціонерів за зобов’язаннями корпорації обмежена їхніми частками в капіталі;

акціонер має право вільно розпоряджатися своїми акціями;

корпорацією управляють її вищі органи.

На сучасному етапі корпорації виробляють основний обсяг ВВП в країнах з розвиненою економікою, а також потужно впливають на фінансові ринки.

Специфічні особливості організації фінансів корпорацій:

(1) статутний фонд утворюється за допомогою розміщення акцій, які дозволяють концентрувати дрібні капітали багатьох власників;

(2) акціонерний капітал формується за допомогою механізмів фінансового ринку.

У зв’язку з цим функціонування корпорації прямо залежить від курсу її акцій, який впливає на можливості залучення додаткового капіталу, а отже на розвиток корпорації. Для корпорацій прибуток фактично втратив свою роль основного фактора розвитку. Це питання вони вирішують, перш за все, через залучення капіталу (як акціонерного, так і позичкового) з фінансового ринку.

Саме тому основна мета діяльності корпорацій полягає у зростанні ринкової вартості акції (тобто в збільшенні капіталізації) в інтересах її власника.

Фінансові відносини на рівні корпорації пов’язані, перш за все, з формуванням акціонерного капіталу. Придбавши акцію, фізична або юридична особа стає власником акціонерного товариства відповідно до суми її номіналу. Акціонерний капітал корпорації доповнюється борговим капіталом, і разом вони становлять складну категорію – функціонуючий капітал корпорації. Отже, капітал як власність відокремлюється від капіталу як функції.

З одного боку, капітал – це вартість (обсяг грошових фондів), інвестована у виробництво чи фінансові активи з метою отримання прибутку.

З іншого боку, капітал – це економічний ресурс, за придбання якого треба платити, тобто він має певну ціну, що визначається позичковим процентом.

Особливості корпоративних фінансів відображаються в їх функціях:

- функція формування капіталу;

- функція розподілу і використання капіталу;

- функція контролю за формуванням, розподілом і використанням капіталу.

Змістовне наповнення кожної з цих функцій як теоретичних абстракцій пов’язано із прагматичними діями фінансового менеджменту. З погляду управління капіталом завданням менеджерів є намагання зменшити фінансові витрати на формування капіталу, залученого з різних джерел, і збільшити чистий прибуток на кожну грошову одиницю вкладень.

У процесі формування капіталу та його кругообігу у корпорації виникають фінансові відносини з іншими агентами ринку.

Капітал корпорації формується за рахунок внутрішніх і зовнішніх грошових фондів.

Внутрішні фонди створюються за рахунок грошових потоків від усіх видів діяльності корпорації. Чистий грошовий потік дорівнює сумі чистого прибутку і амортизації. Частина цих грошей, за вирахуванням сплачених у грошовій формі дивідендів, слугує джерелом інвестицій в необоротні та оборотні активи.

Зовнішні грошові фонди залучаються через емісію нових акцій (збільшення власного капіталу), а також шляхом позик (емісія облігацій, кредити банків).

Ринкових підхід до дослідження обороту капіталу пов’язаний із поняттям

«вартісний цикл» (процес обороту капіталу), що включає декілька

стадій:

- конкурентна позиція корпорації;

- прибутковість корпорації;

- формування внутрішнього грошового потоку;

- ринкова ціна (курс) цінних паперів корпорації, що обертаються на фінансовому ринку;

- формування зовнішніх джерел фінансування;

- формування загальної суми інвестиційних фондів, що утворюються як із зовнішніх, так і з внутрішніх джерел;

- формування ресурсів корпорації для зміцнення конкурентної позиції.

Проблеми формування структури капіталу розглядаються у взаємозв’язку із проблемами ризику і невизначеності в одержанні доходу. Капітал корпорації включає такі складові:

- акціонерний капітал, який дорівнює сумі оплачених акцій;

- нерозподілений прибуток;

- резервний капітал;

- зобов’язання за випущеними борговими інструментами.

Співвідношення складових капіталу являє собою його структуру. У формалізованому вигляді структуру капіталу можна представити наступним чином: вартість капіталу дорівнює сумі акціонерного капіталу та боргу корпорації, її зобов’язанням.

Проблеми формування структури капіталу передбачає, в свою чергу, розкриття таких понять, як

- підприємницький ризик, який виникає в усіх сферах діяльності: виробництві, реалізації товарів та послуг, фінансовому та торговельному посередництві, здійсненні науково-технічних і комерційних проектів. У кожній сфері підприємницької діяльності ризик пов'язується з можливою втратою (повною або частковою) ресурсів, що є у розпорядженні підприємця. Це можуть бути матеріальні, фінансові, інтелектуальні та інші ресурси і

- фінансовий ризик, що виникає у сфері відносин підприємств з банками та іншими фінансовими інститутами. Вони пов’язані з ймовірністю втрат яких-небудь грошових сум або їх недоотриманням.

Оптимальною являється така структура капіталу, за якої досягається максимальна вартість корпорації на фінансовому ринку за мінімальної ціни капіталу. Фінансові менеджери завжди будуть прагнути залучити капітал з нижчою ціною і намагатися підвищити курс корпоративних цінних паперів на фінансовому ринку.