Тема 6. Корпоративні фінанси

Особливістю розподілу прибутку корпорації є спрямування його частини на виплату дивідендів.

Дивіденд – це періодичні платежі корпорації її акціонерам у грошовій формі або у вигляді акцій.

Дивіденди, що виплачуються за звичайними акціями у грошовій формі, можуть бути таких видів:

- регулярні дивіденди виплачують зазвичай 4 (іноді 2) рази на рік;

- додаткові дивіденди корпорація виплачує нерегулярно, за певних обставин, наприклад, у разі одержання прибутку вище очікуваного;

- спеціальні дивіденди пов’язані з певними подіями, що відбулись у фінансовому господарстві корпорації;

- ліквідаційні дивіденди пов’язані з реалізацією частини майна корпорації і виплачуються як із прибутку, так і за рахунок оплаченої частини акціонерного капіталу.

Дивідендна політика визначає дії корпорації як юридичної особи під час розподілу чистого прибутку між акціонерами (прибуток, що розподіляється) і корпорацією (прибуток, що не розподіляється).

У дивідендній політиці необхідно поєднати дві протилежні мотивації:

- акціонерів, що претендують на зростання дивідендів, і

- корпорації, яка повинна забезпечити економічний розвиток за рахунок внутрішніх джерел, зокрема через реінвестування прибутку (визначення пропорцій між розподіленим і нерозподіленим прибутком).

Підставою для розробки компаніями своєї власної дивідендної політики є облік,

контроль і, за можливістю, регулювання факторів, що сприяють успішному розвитку та інвестиційній привабливості компанії.

Всю сукупність факторів дивідендної політики можна розділити за місцем їхнього виникнення на зовнішні і внутрішні. До зовнішніх можна віднести наступні групи факторів:

- вимоги законодавства; як правило, є закон «Про акціонерні товариства»

- вимоги двосторонніх угод і односторонніх зобов'язань акціонерного товариства;

Вони об'єктивні, носять як обмежуючий, так і стимулюючий характер, але компанія має можливість не укладати відповідні договори і не брати на себе зазначені зобов'язання.

- макроекономічні чинники. Серед основних – інфляція та оподаткування дивідендних виплат.

До внутрішніх факторів:

- групи суб'єктивних і об'єктивних внутрішньофірмових факторів. Наприклад:

- як керівництво акціонерного товариства уявляє собі потреби власників щодо ставки дивідендів.

- думку керівництва про міцність свого становища на чолі акціонерного товариства.(загроза поглинання компанії)

- наявність інвестиційних можливостей.

Структура капіталу – і найбільш важливий фактор з двох причин:

по-перше, його вплив на показники дивідендної політики можна оцінити кількісно,

по-друге, він відносно легко піддається регулюванню з боку менеджменту.

Кожна група факторів може здійснювати суттєвий вплив і накладати обмеження на розмір, форму і періодичність дивідендних виплат.

За видами дивідендна політика може бути:

Політика 100% дивіденду – коли весь прибуток корпорації розподіляється на дивіденди.

Політика 0% дивіденду – коли весь прибуток корпорації залишається і дивіденди не виплачуються (це може бути пов’язано з розвитком корпорації і всі грошові кошти вкладаються в основні фонди).

Це дві крайності, а між ними може бути будь-яка дивідендна політика, яка залежить з одного боку, від інвестиційної, з іншого боку – від фінансової політики, яку проводить корпорація. Наприклад,

політика низьких дивідендів (а при великому прибутку виплачуються додаткові премії)

політика фіксованого дивіденду;

політика виплати дивідендів у формі акцій.

Причиною виплати дивідендів акціями може бути загострення проблеми ліквідності, проведення фінансовими менеджерами політики щодо збільшення кількості акцій в обігу, а також політики збільшення нерозподіленого прибутку з метою його реінвестування в діяльність корпорації (тобто залишити прибуток в своєму розпорядженні). Крім того, корпорація з метою заохочення менеджерів може продавати їм акції з глибоким дисконтом (суттєво заниженою ціною порівняно з ринковою) або передавати їх безоплатно.

Фінансовий менеджмент корпорації – це управління обмеженою сумою коштів та її витрачанням в умовах невизначеності ринкових відносин і ризику. Важливою проблемою корпоративного менеджменту є інформаційна асиметрія, сутність якої полягає в тому, що власники акцій не мають тієї інформації, якою володіють менеджери корпорації.

Асиметрія інформації має значний вплив

- на поведінку власників і потенційних інвесторів на фінансовому ринку,

- на курс цінних паперів,

- на рух інвестиційних потоків.

Асиметрія інформації може завдавати шкоди проведенню фінансової політики, тому менеджери повинні бути зацікавленими у збільшенні вартості корпорації, у її процвітанні на протязі тривалого часу, навіть при умові кількаразових змін вищого керівництва.

Корпорації є одним із суб'єктів фінансового ринку. Вони виступають на ньому як великі емітенти, тобто продавці своїх цінних паперів. Корпорації також є великими інвесторами, які вкладають свої тимчасово вільні кошти у фінансові активи.

Як емітент корпорація виступає на фінансовому ринку як позичальник а також може емітувати інструменти власності (акції);

Як інвестор — може купувати цінні папери інших емітентів, а також надавати кредити. При цьому загальна ринкова вартість цінних паперів, які емітуються корпорацією, переважає її інвестиції.

На фінансовому ринку корпорація функціонує як нетто-позичальник. (обсяг облігацій більше, ніж обсяг її інвестицій).

Корпорація активно діє в усіх сферах і сегментах фінансового ринку:

- на грошовому і фондовому ринках,

- на ринку банківських позичок,

- на первинному і вторинному ринках,

- на біржовому і позабіржовому ринках.

Вибір ринку визначається оперативними і стратегічними цілями, які ставлять перед собою фінансові менеджери корпорацій.

На грошовому ринку корпорація виступає емітентом короткострокових цінних паперів, на ринку банківських позичок — позичальником короткострокового капіталу з метою мобілізації короткострокових фондів для фінансування працюючого (оборотного) капіталу.

На фондовому ринку вона емітує довгострокові цінні папери з метою фінансування довгострокових проектів розвитку.

ДЯКУЮ ЗА УВАГУ! 