ТЕМА 3 Фінансове право
.pdf
ТЕМА 3:
ФІНАНСОВЕ ПРАВО І ФІНАНСОВА ПОЛІТИКА
Фінансове право
це сукупність юридичних норм, що регулюють суспільні відносини суб’єктів у сфері фінансової діяльності, тобто
діяльності по акумуляції, перерозподілу централізованих і децентралізованих фондів грошових коштів, їх
використання в інтересах суспільства і держави.
Суб’єктами фінансового права виступають представницькі та виконавчі органи державної влади, органи місцевого самоуправління, державні і муніципальні підприємства, установи й підприємства недержавної форми власності, громадяни.
До джерел фінансового права належать:
Конституція - Основний Закон України;
загальні та спеціальні закони;
постанови Верховної Ради України;
укази Президента України;
постанови та декрети Кабінету Міністрів України;
відомчі нормативно-правові акти та ін.
які
безпосередньо
регулюють
фінансові
відносини
Законодавчі
акти
закони з інших сфер діяльності, в яких виділено фінансові засади їх функціонування
Фінансова політика
залежно від рівня економічної системи виділяють
Фінансову політику держави (макрорівень)
Фінансову політику суб’єктів господарювання та фінансову політику домогосподарств (мікрорівень)
Фінансові політику міжнародних організацій і фінансових інституцій (рівень світового господарства)
Фінансова політика держави
це сукупність розподільних і перерозподільних заходів, які здійснює держава через фінансову систему, щодо організації фінансових відносин з метою забезпечення зростання ВВП країни і підвищення добробуту всіх членів суспільства.
це особлива сфера економічної діяльності держави, яка направлена на мобілізацію фінансових ресурсів, їх раціональний розподіл і використання для забезпечення державою своїх функцій.
Фінансова політика держави
Головна мета |
Основні завдання |
підвищення рівня суспільного добробуту шляхом оптимального розподілу ВВП між галузями національної економіки, соціальними групами населення та окремими територіями.
сприяння розвиткові виробництва, підтримання
підприємницької активності
та підвищення рівня зайнятості населення;
мобілізація і використання
фінансових ресурсів для
забезпечення соціальних гарантів;
вплив за допомогою фінансових інструментів на
раціональне використання
природних ресурсів і заборону технологій, що загрожують здоров’ю людини.
Напрями фінансової політики на макрорівні
монетарна (грошово-кредитна) фінансова політика
фіскальна (податково-бюджетна) фінансова політика
фінансова політика у сферах фондового та страхового
ринків
фінансова політика у сфері міжнародних фінансів
боргова політика.
Вгрошово-кредитній політиці відносну самостійність набувають емісійна, цінова, валютна, кредитна — а в ній, в свою чергу, відсоткова політика.
Окремо виділяють – інвестиційну, митну та соціальну
політику.
|
Фактори, |
що впливають на фінансову політику |
|
• характер |
• стан розвитку економіки, |
зовнішньоекономічних |
• демографічну ситуацію, |
відносин держави, |
• стабільність грошової |
• її експортний потенціал, |
одиниці, |
• ступінь її інтеграції до |
• розвиток фінансового |
світової фінансової |
ринку тощо. |
системи, |
|
• кон’юнктуру світових |
|
фінансових ринків. |
|
зовнішні |
внутрішні |
фактори |
фактори |