35.Основи організації та діяльності Верховної Ради України

Правову основу організації та діяльності ВРУ складають норми Коституції, законів «Про Регламент Верховної Ради України», «Про вибори народних депутатів України» «Про статус народного депутата України», «Про комітети Верховної Ради України», «Про Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини», «Про правовий режим майна, що забезпечуе діяльність Верховної Ради України» , постанов Верховної Ради України «Про структуру апарату Верховної Ради України», «Про участь постійного представника Верховної Ради України у конствтуційному провадженні» та інших.

Територіальною основою діяльності Верховної Ради України є вся державна територія України, межі якої визначаються державним кордоном України згідно із Законом «Про Державний кордон України» від 4 листопада 1991 р.

Матеріальну основу діяльності Верховної Ради України складають об’єкти права виключної власності Українського народу та об’єкти загальнодержавної власності українського народу: земля, її надра, атмосферне повітря, водні та інші природні ресурси, які знаходяться в межах території України, природні ресурси її континентального шельфу та виключної (морської) економічної зони. Перелік об’єктів права загальнодержавної власності закріплений у ст.34 Закону «Про власність». Згідно із Законом «Про правовий режим майна, що забезпечує діяльність Верховної Ради України» управління державним майном, що перебуває на балансі або у віданні Верховної Ради та забезпечує її діяльність (цілісні майнові комплекси підприємств і організацій, їх структурні підрозділи, споруди тощо), здійснюється органами і в порядку, визначеному парламентом

Фінансовою основою діяльності парламенту виступають виключно кошти Державного бюджету України. Головним розпорядником бюджетних асигнувань у даному випадку виступає Апарат Верховної Ради України.

Принципи діяльності ВРУ:

– народовладдя – Верховна Рада України є одним з органів, через які носій суверенітету і єдине джерело влади, – народ, – здійснює свою владу;

– законність (легітимність) – парламент діє на основі Конституції та законів України, у порядку, визначеному Регламентом Верховної Ради України;

– виборність – Верховна Рада України є виборним органом, усі члени якого отримують мандат довіри безпосередньо від народу;

– колегіальність – рішення парламенту є результатом колективного пошуку і приймаються абсолютною чи кваліфікованою більшістю народних депутатів;

– гласність – Верховна Рада України працює у режимі постійного інформаційного обміну з широкими колами громадськості, робота парламенту і всіх його органів є відкритою для виборців;

– діяльність парламенту на професійних засадах – парламент є постійно діючим органом, протягом усього скликання парламентарі можуть у будь-який час збиратися і приймати рішення з питань своєї компетенції.

Додаткові джерела: посібник «Парламентаризм в Україні» В.А. Гошовська, Л.А.Пашко, К.Ф.Задоя.

Організаційна будова та функції Верховної Ради України

1. Верховна Рада України є однопалатним парламентом, що складається з 450 народних депутатів. Згідно зі ст. 82 Конституції України вона є повноважною за умови обрання не менш як 2/3 від її конституційного складу.

Основними структурними елементами Українського парламенту є:

1)Керівництво Верховної Ради України (Голова Верховної Ради України, його Перший заступник і заступник) — посадові особи, що організовують роботу парламенту, координують роботу його структурних підрозділів, здійснюють представницькі функції.

2)Депутатські об’єднання — фракції, що формуються на партійній основі народними депутатами, обраними за списком політичних партій (виборчих блоків політичних партій), які за результатами виборів отримали депутатські мандати. За результатами виборів і на основі узгодження політичних позицій у Верховні Раді формується коаліція депутатських фракцій, до складу якої входить більшість народних депутатів від конституційного складу українського парламенту. Позафракційні народні депутати можуть об’єднуватися у депутатську групу народних депутатів. Народний депутат може входити до складу лише однієї депутатської групи. Голова Верховної Ради України, Перший заступник та заступник Голови Верховної Ради України не входять до складу депутатської групи.

3)Погоджувальна рада депутатських фракцій (депутатських груп) — консультативно-дорадчий орган парламенту, що створюється для попередньої підготовки і розгляду організаційних питань роботи Верховної Ради України.

4)Комітети Верховної Ради України — виборні, колегіальні, постійно діючі органи парламенту, які утворюються з числа народних депутатів для здійснення за окремими напрямами законопроектної роботи, підготовки і попереднього розгляду питань, віднесених до повноважень парламенту, виконання контрольних функцій.

5)Тимчасові (спеціальні та слідчі) комісії Верховної Ради України — допоміжні органи парламенту, що складаються з народних депутатів і створюються «ad hoc», з конкретного питання, на визначений строк. При цьому тимчасові спеціальні комісії можуть утворюватися як для підготовки і попереднього розгляду відповідних питань, так і для підготовки й доопрацювання проектів актів Верховної Ради України. Тимчасові слідчі комісії формуються для проведення розслідування з питань, що становлять суспільний інтерес.

6)Апарат Верховної Ради України — орган, що складається з державних службовців (посадових і службових осіб) та технічного персоналу і здійснює правове, наукове, організаційне, документальне, інформаційне, кадрове, фінансово-господарське, соціально-побутове, матеріально-технічне та інше забезпечення діяльності парламенту, народних депутатів України

Головними функціями Верховної Ради України є: представницька, законодавча, установча, функція парламентського контролю. Вони є традиційними для сучасної практики парламентаризму. До функцій парламенту часто зараховують також соціально-економічну, фінансово-бюджетну, зовнішньополітичну, однак для Верховної Ради України вони є похідними від головних.

Представницька функція Верховної Ради України чітко сформульована в Декларації про державний суверенітет України, де проголошується, що тільки вона може виступати від імені всього Українського народу. У чинній Конституції представницька функція парламенту закріплена опосередковано: шляхом декларування, що Основний Закон прийнятий Верховною Радою України від імені Українського народу (Преамбула), а також через вказівку на представницький характер мандату народних депутатів України.

Пріоритетною функцією Верховної Ради України є законодавча, яка полягає у прийнятті законів, внесенні до них змін, визнанні їх такими, що втратили юридичну силу, скасуванні або призупиненні їх дії. Складовою частиною цієї функції є законопроектна робота, а також проведення відповідних наукових досліджень, зокрема, з проблем ефективності і розвитку законодавства, наукової експертизи законопроектів тощо.

Іншою, не менш важливою функцією Верховної Ради України є установча. Значне місце в діяльності парламенту займає участь у формуванні органів виконавчої і судової влади, а також формування власних, парламентських структур; призначення чи обрання на посади, звільнення з посад, надання згоди на призначення і звільнення з посад осіб інших органів державної влади та державних організацій, сприяння формуванню органів місцевого самоврядування; вирішення питань, що стосуються територіального устрою, затвердження загальної структури, чисельності, визначення функцій Служби безпеки України, Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, а також Міністерства внутрішніх справ України тощо.

Істотне місце в діяльності Верховної Ради України посідає парламентський контроль, основними напрямами якого є: контроль за діяльністю Кабінету Міністрів України; парламентський контроль за додержанням конституційних прав і свобод людини й громадянина та їх захист; бюджетно-фінансовий контроль; парламентський контроль за діяльністю СБУ та органів прокуратури; здійснення парламентського контролю з окремих питань безпосередньо або через тимчасові спеціальні і тимчасові слідчі комісії.

Про політичну функцію парламенту свідчать, зокрема, такі його конституційні повноваження: 1) визначення засад внутрішньої і зовнішньої політики; 2) заслуховування щорічних та позачергових послань Президента про внутрішнє й зовнішнє становище України; 3) розгляд і прийняття рішення щодо схвалення програми діяльності Кабінету Міністрів тощо.

Про наявність у Верховної Ради економічної, соціальної, культурної та інших відповідних внутрішніх функцій свідчать такі повноваження: 1) затвердження загальнодержавних програм економічного, науковотехнічного, соціального, національно-культурного розвитку і довкілля; 2) затвердження переліку об’єктів права державної власності, що не підлягають приватизації; визначення правових засад вилучення об’єктів права приватної власності; 3) прийняття відповідних законів, зокрема, про правовий режим власності; правові засади й гарантії підприємництва; правила конкуренції та норми антимонопольного регулювання; з основ соціального захисту, про форми й види пенсійного забезпечення; засади регулювання праці й зайнятості, шлюбу, сім’ї, виховання, освіти, культури і охорони здоров’я, екологічної безпеки.

Верховна Рада України здійснює й бюджетно-фінансову функцію, яка полягає у затвердженні законом Державного бюджету, внесенні до нього змін, здійсненні контролю за його виконанням та прийнятті рішення щодо звіту про його виконання, встановленні грошової одиниці України.

Про зовнішні функції свідчать такі повноваження, як законодавче визначення засад зовнішніх зносин, зовнішньоекономічної діяльності, митної справи; надання згоди на обов’язковість міжнародних договорів України та їх денонсацію; схвалення рішення про надання військової допомоги іншим державам, направлення підрозділів Збройних Сил України до іншої держави чи про допуск підрозділів Збройних Сил інших держав на територію України тощо.

Додаткова література:

Парламентаризм в Україні. Державно-управлінські механізми реалізації функцій законодавчої влади/ В. А. Гошовська, Л. А. Пашко, К. Ф. Задоя

http://academy.gov.ua/NMKD/library_nadu/Navch_Posybniky/0aa3e0a4-e3d9-4c44-9f01-2042a8c809ae.pdf