1.2 Другий великий період (римський)

Другий великий період історії античних держав Північного Причорномор'я - так званий римський (середина Й ст. до н.е. - 70-ті роки IV ст. н.е.) - характеризується насамперед входженням Тіри, Ольвії, Херсонеса до складу римської провінції - Нижньої Мезії. Цей період позначався нестабільністю військово-політичної ситуації, певної варваризацією населення, натуралізацією господарства, частковою переорієнтацією культурно-економічних зв'язків. Держави Північного Причорномор'я стали для Римської імперії своєрідним бар'єром перед натиском кочових племен на її східні границі, які проходили по Дунаю. Спостерігається деякий економічний підйом Тири, Херсонеса, Боспору, їхня культура потроху романізується.

У другому періоді існування античних північно-причорноморських міст і їхніх округ можна виділити три основні етапи. Перший починає в середині Й ст. до н.е., коли політика цих міст поступово переорієнтується на Рим. Спочатку римські війська з'являються на північному узбережжі Понту, але при цьому їхнє втручання в місцеві справи, зокрема в Боспорі й Херсонесі, досить відчутне. Вони допомагають античному населенню в його боротьбі проти навколишніх племен. До цих часів належить і відомий похід, здійснений у його сутичках зі скіфами Плавтієм Сильваном (63 р. н.е.) - правителем Нижньої Мезії. Разом з тим північно-причорноморські держави в II ст. н.е. конфліктували не тільки з варварами, а й з римлянами й навіть між собою (Боспор і Херсонес). Незважаючи на такі, здавалося б, несприятливі обставини, економіка цих держав поступово виходила із кризи. Відроджується сільська округа Ольвії, виникає значна кількість нових поселень на Боспорі. Функціонують сільські округи Херсонеса й Тіри (частина населених пунктів цих округ належала, мабуть, варварам, однак вони теж працювали на економіку античних міст). Поруч із сільським господарством значного розвитку - особливо в Херсонесі й Боспорі - здобувають ремесло й промисли (солеваріння, засолювання риби, виноробство). Активізуються торговельні зв'язки із північно-причорноморськими, малоазійськими, італійськими, західно-причорноморськими містами.

Другий етап охоплює час від середини II по середину III ст. н.е., коли в Тирі, Ольвії, Херсонесі, Хараксі розміщаються постійні загони римських військ, а самі ці міста підкоряються Нижньої Мезії. У певній політичній залежності від Рима перебуває й Боспор. В умовах відносної військово-політичної стабільності економіка північно-причорноморських держав досягає найвищого розвитку.

Третій - останній - етап починається із другої половини III ст. н.е., коли з метою захисту кордонів Римської імперії від готів гарнізони римських військ були виведені з Північного Причорномор'я в Подунав'я. Навали кочівників, зокрема готовий, фактично знищили сільські округи. Майже всі античні держави остаточно припинили своє існування в 70-х роках IV ст. під ударами гунів. Вижили тільки Херсонес і Пантікапей, які згодом увійшли до складу Візантійської імперії, проте це вже інша історія .