Тема 7. Оцінка ринкової вартості машин та обладнання

1. Об’єкт, цілі та особливості оцінки машин та обладнання.

Як об’єкт оцінки, машини та обладнання являють собою рухоме майно (власність). На відміну від об’єктів нерухомості, вони не пов’язані жорстко з землею і можуть бути переміщені без нанесення непоправної фізичної шкоди як їм самим, так і нерухомості.

Є різноманітними за функціональним призначенням, типами, марками, технічними характеристиками, конструкторськими рішеннями, що зумовлює необхідність визначення первинного об’єкта, тобто інвентарного об’єкта (закінчений пристрій, предмет чи їх комплекс з усіма пристосуваннями та приладдям, що відносяться до нього).

3. Первинним об’єктом можуть виступати: окремі інвентарні одиниці, взяті на облік у процесі останньої інвентаризації; скомпоновані групи інвентарних одиниць (групова оцінка); виробничо-технологічні комплекси взаємопов’язаних машин та обладнання (системна оцінка). Особливості оцінки машин та обладнання:

1. Значна кількість об’єктів оцінки на підприємстві, що відрізняються за призначенням, експлуатаційними і конструктивними характеристиками. Серед них зустрічаються об’єкти, що важко ідентифікувати. Вони настільки тісно пов’язані з будинками та спорудами, що можуть бути віднесені як до нерухомості, так і до обладнання.

2. Відсутність у предметній сфері оцінки узагальнюючих техніко-економічних показників (вартість 1 м2 площі, 1 м3 об’єму, 1 погонного метра довжини та інше), що ускладнює оцінку машин та обладнання.

3. Наявність проблеми фізичного зносу і морального старіння засобів праці та пов’язаного з цим їх знецінення.

4. Велика частка імпортного обладнання у складі машинного парку підприємства, неспівставного з вітчизняними зразками за технічним рівнем, якістю й вартісними (монопольно високими) параметрами, що надто ускладнює оцінку вартості машин та обладнання.

2. Класифікація та ідентифікація машин та обладнання.

Цільова орієнтація класифікації машин та обладнання, що підлягають оцінці, полягає в забезпеченні ідентичності інформаційно-довідкового матеріалу, методичного інструментарію і технології оцінки однорідних видів обладнання. Ця обставина визначає такі способи групування об’єктів оцінки:

1. за належністю до основних фондів — віднесені до виробничих чи невиробничих основних фондів;

2. за роллю у виробничому процесі:

• основне технологічне обладнання,

• обладнання для виготовлення продукції (надання послуг),

• допоміжне обладнання,

• обладнання, зайняте на побічних та обслуговуючих роботах;

3. за правом власності: власне; безкоштовно отримане у тимчасове користування; орендоване в іншого власника (у тому числі за лізингом); здане в оренду;

4. за способом придбання та за походженням:

• вітчизняне, придбане новим,

• імпортне, придбане новим,

• вітчизняне, що було у вжитку,

• імпортне, що було у вжитку,

• виготовлене власними силами;

5. за етапом життєвого циклу:

• недавно отримане обладнання та підготовлюване до експлуатації,

• обладнання, що експлуатується,

• обладнання, що перебуває у капітальному ремонті, проходить модернізацію, технічне доозброєння та інше,

• законсервоване та запасне (у тому числі мобілізаційне) облад- нання,

• обладнання, що підготовлюється до вибуття, продажу та передачі,

• обладнання, виведене з експлуатації, що підлягає утилізації (у тому числі через технологічне, функціональне та економічне старіння);

6. за рівнем універсальності: стандартно універсальне, вітчизняного чи закордонного виробництва; спеціалізоване, що випускається на базі універсального; спеціальне, виготовлене за індивідуальним замовленням.

Важливим під час проведення оціночних робіт має ідентифікація об’єкта оцінки, тобто установлення відповідності між документацією на об’єкт і його реальним станом. У цьому процесі складається інвентарний список оціночних одиниць обладнання за їх фактичною наявністю, перевіряється та приводиться у відповідність до їх реального стану вихідна інформація про об’єкти оцінки. Вона створює основу опису (лістингу) обладнання, що підлягає оцінці. Якість ідентифікації й технічної експертизи машин та обладнання, що оцінюються, багато в чому залежить від повноти та об’єктивності необхідної інформації. Внутрішніми джерелами інформації служать інвентарні картки, технічні паспорти й описи, стандарти та технічні умови, акти прийняття-передачі, документи бухгалтерського обліку, а також додаткові відомості, отримані шляхом опитування спеціалістів і працівників підприємства. Зовнішніми джерелами інформації можуть бути номенклатурні довідники, прейскуранти, каталоги, прайс-листи, бюлетені товарних бірж, рекламні матеріали на ярмарках і виставках, періодична преса, бази даних фірм-оцінщиків та інші інформаційні масиви.

Даша