Всього було страчено близько 2000 стрільців, ще 601 були побиті батогом та клеймені (переважно неповнолітні).
Є свідчення, що Петро особисто приймав участь у страті і відрубав голови 5 стрільцям. Потім приказав своїм наближеним людям зробити те ж саме. Через нестачу досвіду, удари вони наносили неточно, тим самим лише посилюючи муки приречених на смерть.
Хоча голови рубали усією свитою, процес зайняв дві години. Тому для прискорення страт надалі було вирішено використовувати не плахи, а колоди, і укладати на них засуджених не по одному, а «як
дістане довжини колоди».
Пізніше так і вчинили. На двох довгих корабельних сосен одночасно укладали свої голови до 50 осіб, і страти перетворилися в якийсь технологічний процес. Коли професійні кати заморювалися – кликали добровольців з натовпу, які швидко знаходилися. Їх безкоштовно поїли горілкою і вручали в руки сокири.
Так в один день було обезголовлено 205 стрільців, на друий – 144, на наступний – 139, і так далі…
Не меншими за розмірами страти відбулися і на Червоній площі, прям на Лобному місці (на слайді). Яке було колись побудоване на вимогу стрільців, як гарантія від переслідувань.
Деяких стрільців піддали колесуванню. Спочатку їм дробили руки і ноги. А потім їх тіла піднімалися на колесо, горизонтально укріплене на високому колу. На нього клали засудженого, а роздроблені його кінцівки пропускали між спицями. Якщо бажали припинити тортури, то засудженому стрільцеві відсікали голову і надягали її на кол. Тіла на колесах, і відрубані голови стрільців, одягнені на списи, залишалися на площах понад три роки.
Від стрільців домоглися нових свідчень про цілі бунту: деякі зізналися, що в їх справі замішана царівна Софія, що це в її користь стрільці бажали зробити переворот. Петро повірив і страшно мстився сестрі і карав бунтівників. Софія була пострижена в черниці і укладена в тому ж Новодівичому монастирі. Перед самими її вікнами Петро повісив стрільців.
Двори та будівлі стрільців були продані та роздані за стрілецьким приказом. В числі нових власників були і видні державні діячі: Меншиков, Шереметев, Головин.
Слідство і страти продовжувалися до 1707 року, і завершилися стратою Артемія Маслова, одного з керівників повстання, який, ще влітку 1698 року зачитував (справжнє або підроблене) послання до стрільців царівни Софії.
Але залишалося ще близько 20 тисяч стрілецьких військових. Ці полки були розформовані. Строго заборонено було приймати їх в солдатську службу, звичайно, з побоювання, щоб ратні люди не заразилися їхніми бунтівними настроями.
Дружини і діти страчених також були оголошені ворогами народу, окремим указом їм було заборонено давати милостиню. Вони помирали від голоду і холоду.
Спогади
«Снова потом происходили пытки, мучили, между прочим, разных стрелецких жен, а с 11 октября до 21 в Москве ежедневно были казни; четверым на Красной площади ломали руки и ноги колесами, другим рубили головы; большинство вешали. Так погибло 772 человека, из них 17 октября 109ти человекам отрубили головы в Преображенском селе. Этим занимались, по приказанию царя, бояре и думные люди, а сам царь, сидя на лошади, смотрел на это зрелище. В разные дни под Новодевичьим монастырем повесили 195 человек прямо перед кельями царевны Софьи, а троим из них, висевшим под самыми окнами, дали в руки бумагу в виде челобитных»
«Перед Кремлем втащили живых на колеса двух братьев, предварительно переломав им руки и ноги… Привязанные к колесам преступники увидали в груде трупов своего третьего брата. Жалостные вопли и пронзительные крики несчастных тот только может себе представить, кто в состоянии понять всю силу их мучений и невыносимой боли. Я видел переломанные голени этих стрельцов, туго привязанные к колесами...»
Австрійський дипломат Йоганн Корб, який був присутній на стратах дає такий опис:
«Эта казнь резко отличается от предыдущих; она совершена весьма различным способом и почти невероятным: 330 человек за раз, выведенные вместе под роковой удар топора, облили всю долину хотя
ирусской, но преступной кровью; эта громадная казнь могла быть исполнена потому только, что все бояре, сенаторы царства, думные
идьяки, бывшие членами совета, собравшегося по случаю стрелецкого мятежа, по царскому повелению были призваны в Преображенское, где и должны были взяться за работу палачей. Каждый из них наносил удар неверный, потому что рука дрожала при исполнении непривычного дела; из всех бояр, крайне неловких палачей, один боярин отличился особенно неудачным ударом: не попав по шее осужденного, боярин ударил его по спине; стрелец, разрубленный таким образом почти на две части, претерпел бы невыносимые муки, если бы Алексашка, ловко действуя топором, не поспешил отрубить несчастному голову….»
Ранкова страта стрільців. Кадри з х/ф «На початку славних справ» (1980)
За мотивами страти, художником Василем Суриковим була намальована картина «Ранок стрілецької страти». (в Вікіпедії можна прочитати дуже цікавий
опис картини)