3 Питання:

В Італії нового часу є два значні рухи – Реформація та Ренесанс. Ці рухи змінилли звичний середньовічний образ світу.

До основних рис ренесансу можна віднести - антропоцентризм, гуманізм, модифікація середньовічної християнської традиції, особливе відношення до Античності та світу.

Зачинателем італійського Відродження в живописі звичайно вважають Джотто. У своїх творах, написаних на релігійні сюжети, він починає відходити від середньовічного, двомірного зображення. Надає фігурам об'ємності, розташовуючи їх в декількох планах,

Його сучасник Петрарка писав, що відчував перед витворами Джотто «захоплення, яке доходило до заціпеніння». Найбільш чудовими є фрески в капелі дель Арена в Падуї (ця капела - невелика церковна споруда для молитов однієї сім'ї або зберігання реліквій - побудована на арені античного амфітеатру, звідки і назва). На Джотто було покладено керівництво будівництвом головного флорентійського собору Санта Марія дель Фьоре. За його проектом була побудована знаменита дзвіниця, розцвічена смужками білого, зеленувато-чорного і рожевого мармуру.

4 Питання:

Батьки петрарки належали до партії «білих» гвельфів, яка програла в 1302 році, і батьки майбутнього поета були вимушені тікати з Флоренції до Ареццо. Там Петрарка і народився.

Отримав гарну освіту – навчася на юридичних факультетах університетах Монпельє та Болоньї. Але правником йому так і не судилося стати.

У 1326 році – Петрарка приймає сан священника, а у 1330 році – вступає до служби кардинала Дж. Колонна. Разом з ним здійснив подорож Європою (до Франції, Фландрії та Німеччини).

Як зазначається, у 1337 році поет оселяється в одній з найгарніших південнофранцузьких провінцій Воклюзі. І саме тут за роки усамітненого життя Петрарка роби перші нариси своєї латинської поеми – «Африка» та кращі сонети, які потім будуть укладені у збірку «Канцоньєре».

У 1341 році у Римі на Капфтолії його було короновано лавровим вінком. Так нагороджували «улюбленців Аполлона», тобто поетів. Так Петрарка стає визнаним головою італійського літературного світу.

У 1347 р. у Римі спалахнуло антифеодальне повстання, яке очолив прихильник Петрарки – Кола ді Рієнцо. Дізнавшись про це, Петрарка відіслав до римського народу «заохочувального листа», у якому закликав народ зберегти завойовану свободу. К. ді Рієнцо видавався Петрарці ідеалом державця, здатного воскресити традиції римської доблесті, і він оспіває його у своїй канцоні – «Високий дух». Але повстання було швидко придушене і поет з гіркотою слідкував за цими подіями.

1351 рік. У цьому роціі відбувається нечуване. Флоренція надає амністію вигнаним батькам Петрарки, і до того ж пропонує його очолити створену, спецііально для нього, університетську кафедру. І до того ж посланцем від Флоренції виявивився приятель Петрарки – Дж. Боккаччо. Але Петрарка ніяк на це відреагував і оселився у Мілані, а потім у Венеції.

Якщо вірити легенді, він і помер із пером у руках.

Щодо його характеру. Це була характерна для Відродження натура. Він поважав гідністьф, духовну незалежність та любив звичайні людські радощі. Дуже цінував спілкування і був вибірковим у дружбі, не всім правителям приділяв увагу, але тим, що приділяв, то вів з ними бесіди на рівних.

Дуже цінував античну літературу. Він вважав особистими друзями багатьох діячів Стародавнього Риму, уявно спілкувався з ними, писав листи до Вергілія та Ціцерона. По собі він залишив велику бібліотеку, більшість репертуару якої пізніше ввійдуть в склад бібліотеки «Сан-Марко». Його бібліотека включала безліч творів більше тридцяти давніх авторів, у тому числі забутих або мало відомих в середні століття.

«Не знати злигоднів і не мати надміру, не командувати іншими і не бути у підлеглості — ось моя мета», — писав Петрарка.