2.2. Структура особистості.

Структура особистості включає набір якостей і властивостей, які проявляються індивідами в різних ситуаціях, розглядається в психологічному і соціологічному аспектах.

Психологічний підхід розглядає особистість як складну, внутрішньо-структуровану будову, яка включає темперамент, характер, здібності і спрямованість.

Відомий психолог З. Фрейд виділив у структурі особистості три компоненти.

Підсвідомість (Ід – «Воно») представляється як компонент, в якому головними є безсвідомі інстинкти, пов’язані з необхідністю задоволення біологічних потреб. З.Фрейд зазначав, що в кожній людині сидить така істота, яка робить те, що їй подобається. Але оскільки індивіду часто подобається те, що диктує йому біологічна природа, і насамперед, бажання і нахили, які засуджуються суспільством, то йому приходиться з ними боротися, витісняючи їх в сферу «безсвідомого»).

Свідомість (Его – «Я») – компонент особистості, який керує її контактами з навколишнім світом. Коли людина з’являється на світ у неї існують лише біологічні потреби, які вимагають відразу їх задоволення, знімають напруження. По мірі дорослішання людина під впливом навколишнього світу вчиться обмежувати прояви біологічних інстинктів, відповідно до певного оточення поводитися за правилами, робити те, чого від неї вимагають. Таким чином формується усвідомлення і аналіз дій. Сферою свідомості «Я» керує принцип реальності, який змушує людину керуватися розумом, отримувати вигоду, маніпулювати обставинами і людьми, приховувати свої думки від оточуючих. Раціональне «Я» робить людину розсудливою, здатною добиватися своєї мети, вміти виходити з складних обставин.

Надсвідомість (Супер-Его – «Над-Я») – компонент особистості, який включає засвоєні індивідом соціально-значимі норми і закони, соціальні заборони, стереотипи поведінки, які диктує індивіду суспільство. Даний елемент психіки особистості формується в основному несвідомо в процесі виховання (насамперед в сім’ї) і проявляється у вигляді совісті, сформованих ідеалів. Це сфера моральних почуттів, які виконують роль внутрішнього цензора, постійно контролюючого «Я».

У цій структурі З. Фрейд підсвідомий компонент виділяв основним, будівельним матеріалом особистості. «Я» знаходиться на під тиском «Воно» і «Над-Я» і забезпечує інтеграцію особистості в суспільство, зв’язки з зовнішнім середовищем.

За К. Юнгом структура особистості має три рівні: свідомість, особисте несвідоме і колективне несвідоме. Визначальну роль у структурі особистості відіграє колективне несвідоме, яке утворюється із слідів памʼяті, що залишається від усього минулого людства і впливає на особистість людини, визначає її поведінку з моменту народження. Колективне несвідоме складається з різних рівнів і визначається національною, расовою і загальнолюдською спадщиною.

Соціологічний підхід до вивчення структури особистості визначається через інтегрованість особистості у соціальне середовище (статуси, ролі), спрямованість особистості як її домінуюче соціально зумовлене ставлення до соціальної дійсності і соціальну активність особистості та її здатність до саморегуляції поведінки, самоконтролю.

Структура особистості включає в себе потреби, інтереси та цінності. Джерелом активності особистості є її потреби – внутрішній психологічний стан людини, відчуття нестачі чогось. Потреби є внутрішніми стимулами активності особистості, які забезпечують її самозбереження. Задоволення одних потреб обумовлює виникнення нових потреб, які змушують людину розгортати певну діяльність. Потреби утворюють систему, що має ієрархічну будову. Засновником ієрархічної теорії потреб є американський соціальний психолог А. Маслоу, який розділив потреби на первинні (природні) потреби – потреби в їжі, одязі, повітрі, теплі, сексі, потреби у захисті від фізичної і психологічної небезпеки і вторинні потреби (соціальні) – потреби відчувати причетність до подій, комунікації, визнання і поваги з боку оточення (колеги, друзі, керівництво тощо), самоповаги, потреби самовираження і самореалізації, розкриття і реалізації здібностей.

Природні потреби характеризують людину як біологічну істоту, соціальні – як продукт суспільного життя. Потреби формуються під впливом умов життєдіяльності людини, залежать від реальних можливостей людини і суспільства. У процесі усвідомлення потреб у людини формується інтерес до діяльності, який трансформується у мотив з урахуванням ціннісних орієнтацій особистості.

Інтерес (А.Адлер) – це конкретна форма усвідомленої потреби, реальна причина діяльності особистості, спрямованої на задоволення потреби. Інтереси виступають реальними причинами соціальних дій, які формуються у членів різних соціальних груп з урахуванням їх відмінностей відповідно до положення і ролі в суспільному житті. Інтерес органічно пов’язаний з потребами особистості або соціальної спільності і переміщення особистості з однієї соціальної спільності в іншу змінює її соціальні інтереси. Наприклад, інтереси малозабезпечених молодих людей значно відрізняються від інтересів матеріально забезпеченої молоді. Забезпечена молодь отримує освіту в престижних навчальних закладах, малозабезпечена – в державних закладах або займається самоосвітою. Потреби і інтереси формують основу ціннісного ставлення особистості до навколишнього світу і виступають регуляторами її поведінки.

Цінності особистості – це відносно стійке та соціально обумовлене ставлення особистості до об’єктів духовного та матеріального світу, надання їм визначальних соціальних ознак. Вони визначають уявлення людини про найбільш значимі, важливі цілі її життя та діяльності, а також засоби їх досягнення. Цінності виступають для людини метою життя і основними засобами їх досягнення, тому набувають функції найважливіших регуляторів соціальної поведінки індивідів. В західній науковій думці прийнято розподіляти цінності на матеріальні (пов’язують з економічними та фізичними потребами) і постматеріальні (потреби свободи, самовиразу, якості життя). Цінності поділяють на: 1) абсолютні – доброта, любов, правда, справедливість, гідність, свобода, чесність; 2) національні – патріотизм, національна гідність, державотворчі прагнення, історична пам’ять, прагнення до єдності; 3) громадянські – права і свободи, обов’язки, соціальна гармонія, повага закону; 4) сімейно-родинні – подружня вірність, турбота про дітей, стосунки у сім’ї, пам’ять предків; 5) особистісні – риси характеру, поведінка, стиль особистого життя.

Ціннісні орієнтації відображаються в свідомості і виступають важливою характеристикою особистості. Ціннісні орієнтації – сукупність цінностей, які спрямовують діяльність та соціальну поведінку особистості і поділяються нею. Ціннісні орієнтації є продуктом соціалізації особистості і узгоджують соціальну поведінку особистості з соціальними нормами суспільства, групи. Сформована система ціннісних орієнтацій особистості забезпечує її становлення як активного суб’єкту соціальної діяльності і є важливим елементом культури.