- •Іі рівень
- •79. Установіть логічний зв’язок між представниками Німецької класичної філософії та їх уявленнями про людину:
- •80. Установіть логічний зв’язок між основними поняттями філософської антропології та їх змістом:
- •81. Установіть логічний зв’язок між пластами соціального середовища в якому перебуває особистість та їх змістом:
- •82. Установіть логічний зв’язок між складовими процесу соціалізації особистості та їх змістом:
- •Розділ ііі
- •I рівень
- •108. Точка зору сцієнтизму:
- •Іі рівень
- •199. Установіть логічний зв’язок між термінами силагізму та літерами якими вони позначаються:
- •200. Установіть логічний зв’язок між фігурами простого категоричного силогізму та місцем, яке займає в них середній термін:
Розділ ііі
I рівень
93. Розділ філософського знання, що вивчає природу пізнання та можливості пізнання людиною світу та самої себе:
а) аксіологія;
б) антропологія;
в) гносеологія;
г) онтологія.
94. Представник агностицизму:
а) Аристотель;
б) Імануїл Кант;
в) Карл Маркс;
г) Людвіг Фейєрбах.
95. Сутність агностицизму виражається судженням:
а) людство ніколи не буде знати все про все;
б) у науках існують невирішені проблеми;
в) усі наші знання є гіпотези;
г) «річ у собі» принципово не може бути пізнаною.
96. Агностицизм Імануїла Канта проявляється у твердженні:
а) світ «речей для нас» в принципі неможливо пізнати;
б) світ «речей у собі» є предметом нашого пізнання;
в) неможливо пізнати істину досвідним шляхом;
г) існує прірва між світом «речей для нас» і світом «речей у собі».
97. Форма чуттєвого пізнання:
а) поняття;
б) сприйняття;
в) судження;
г) умовивід.
98. Форма абстрактного мислення:
а) відчуття;
б) сприйняття;
в) судження;
г) уявлення.
99. Позиція раціоналізму – джерело пізнання:
а) інтуїція;
б) досвід;
в) розум;
г) відчуття.
100. Позиція емпіризму – теоретичне мислення:
а) головне джерело знань;
б) не може виходити за межі досвіду;
в) здатне виходити за межі досвіду;
г) є умовою емпіричного пізнання.
101. Вислів: «Розсудок нічого не може споглядати, а почуття нічого не можуть мислити. Тільки із поєднанням їх може виникнути знання» – належить:
а) Джону Локку;
б) Імануїлу Канту;
в) Рене Декарту;
г) Френсісу Бекону.
102. Визначення істини як відповідності знання дійсності вперше сформулював:
а) Арістотель;
б) Бенедикт Спіноза;
в) Карл Маркс;
г) Платон.
103. Істину як відповідність мислення відчуттям суб’єкта визначав:
а) Рене Декарт;
б) Девід Юм;
в) Жан-Поль Сартр;
г) Джон Дьюї.
104. Зведення критерію істини до формально-логічної узгодженості суджень науки з вихідними угодами – конвенціями – характерне для:
а) екзистенціалізму;
б) марксизму;
в) неокантіанства;
г) неопозитивізму.
105. Визначення істини як «доньки часу» належить:
а) Георгу Гегелю;
б) Карлу Марксу;
в) Рене Декарту;
г) Френсісу Бекону.
106. Форма духовної діяльності людей, спрямована на виробництво об’єктивних знань про природу, суспільство і про саме пізнання, безпосередня мета якої – осягнення істини і відкриття об’єктивних законів на основі узагальнення реальних фактів:
а) мистецтво;
б) наука;
в) релігія;
г) філософія.
107. Точка зору антисцієнтизму:
а) наука в сучасних умовах стала ворожою людині, веде до дегуманізації суспільства, до перетворення наукових відкриттів у пануючу над людиною силу;
б) наука – джерело прогресу людського суспільства;
в) наука як вища форма суспільної свідомості має право втручатися в усі області природної і соціальної дійсності, для неї немає ні моральних, ні юридичних перепон;
г) наукові досягнення можуть бути використані як на благо, так і на шкоду людям.