4.Грязьові вулкани Криму.

На Керченському півострові (Крим, Україна) існує понад 50 діючих вулканів: високих і майже плоских, періодичних і діючих постійно. Тільки вивергають вони мул, а не потоки лави.

Булганакське поле — це справжній тріумф мулу. Тут самі різні, конусоподібні і схожі на озера, вулкани закінчуються мулом. Мул в широких, часом до 20 м в діаметрі, кратерах пульсує і пузириться, над ним зрідка здіймаються білі хмарки газу. Схили сопок покриті потрісканою буро-сірою кіркою. А посеред сопок лежить озеро, теж заповнене рідким мулом. У цьому незрозумілому, напіврідкому ландшафті і озеро постійно змінює свої обриси через потоки мулу.

Серед поля вулканів ви не зустрінете вогню і розжареної лави: мул завжди залишається прохолодним, не тепліше 19 градусів. Він піднімається з-під землі, підштовхуваний не високою температурою, а великим тиском газів, що накопичилися. Гази утворюються як побічний продукт органічного процесу, того ж, який дає нафту. Тому грязьові сопки на поверхні — завжди прикмета родовищ нафти в надрах.

Вважається, що жерла Булганакських сопок йдуть дуже глибоко, нижче рівня глини, що вони піднімають. Про це свідчать вкраплення пісковика і інших порід в грязьових потоках. А ділянки викопної грязі свідчать про те, що Булганакські сопки діють неймовірно, загадково довго. Незрозумілим для геологів залишається і велика кількість брому в мулі. Він осідає на кромках кратерів вельми мальовничою білою бахромою, схожою на хутро або плісняву, але скоро, як і грязь, засихає. Булганакські сопки зрозумілі тільки на поверхні, про те ж, що насправді відбувається в надрах, учені тільки розмірковують.

Булганакські сопки, втім, абсолютно безпечні і миролюбні. Навколо них потрібно ходити обережно: нога може піти в рідке місиво по коліно. Але поки на рахунку Булганакських сопок дуже небагато жертв: у них потрапляли заблукалі домашні кози, та ще один німецький танк під час війни засмоктала сопка, в міру сил сприяючи червоноармійцям.

Сопки діють постійно, не припиняючи випускають мул, таким чином страхуючи себе від рідкісних, але бурхливих вивержень. Тільки зрідка бруд б'є фонтаном, але висота його не більше 10 м.

Зовсім не такий Джау-Тепе, що стоїть осібно — найбільша на Керченському півострові грязьова сопка заввишки 60 м. Це — вулкан періодичний, і якщо вже він вивергається, то не на жарт. Його назва кримсько-татарською мовою означає «вража гора». Ще б пак, адже в XVII столітті Джау-Тепе знищив ціле селище.

Сильне виверження було і в 1914 році: мул фонтанував до висоти 40-60 м, а потім спускався по схилу потоком шириною 120 і товщиною 2 м. Останній раз показав свою силу Джау-Тепе в 1942 році, і з тих пір відпочиває.

За легендою, саме ці грязьові вулкани Гомер описав як вхід до підземного царства мертвих. Їх вік близько 25-30 млн років.

5.Буковинський грязьовий вулкан.

У селі Колінківці, що на Хотинщині Чернівецької області, діє грязьовий вулкан. Він утворився на тектонічному розломі й, як стверджують місцеві жителі, є передвісником землетрусів. Його глибина майже 12 кілометрів. «Хотинський вулкан ніколи не припиняє діяти, постійно вивергає грязюку. Коли він активний, то грязьові маси розтікаються на 20 метрів. У цей час вулкан відкриває два-три додаткові кратери», — розповідає вчитель географії колінківської школи Олександр Бойко.

За поведінкою грязьового вулкана з 2005 року ведуть спостереження науковці кафедри фізичної географії Чернівецького національного університету імені Юрія Федьковича, які провели аналізи глини й рідини. Згідно з ними, вміст катіонів і аніонів у одному літрі вулканічної рідини становить 1382,01 мг, в той час як у звичайній воді цей показник дорівнює 917,06 мг. За словами доцента кафедри фізичної географії та раціонального природокористування Чернівецького національного університету імені Юрія Федьковича Петра Чернеги, таке явище на території Чернівецької області непоодиноке. «Ми продовжуємо спостерігати за грязьовим вулканом, визначаємо період його дії та записуємо у щоденники. Разом із колегами з Івано-Франківська час від часу проводимо аналізи глини», — говорить Петро Іванович. Під час вимивання шліху з вулкана науковцями знайдено велику кількість кварців, гірський кришталь, рубін та навіть піщинки золота.

Вулкан може передбачати стихії. Коли на Буковині має трапитися землетрус, він активно вивергає грязюку. Тамтешні мешканці кажуть, що суміш, котра витікає з кратера, здатна заживляти рани та омолоджувати шкіру. Тож щойно він активізується, буковинці вже тачками везуть до себе додому грязюку, де приймають так звані грязьові ванни. Глина, яку викидає вулкан на поверхню землі, має синій колір і через деякий час застигає й цементується. Колінківчани використовують її як антисептик. «Нещодавно мій син пошкодив руку, я приклала на рану трохи цієї суміші й через кілька днів на руці дитини вона загоїлася», — розповідає хотинчанка Марія Дяків. Також люди цією глиною змащують підлогу у своїх будинках, щоб комахи не лізли у хату. А ті люди, в яких є живність, використовують грязюку для лікування своїх тварин.

«Грязьовий вулкан — це пагорб із кратером, тобто дірка на поверхні землі. З нього вивергаються також і гази, інколи вода та нафта. Найбільші вулкани досягають діаметра 10 кілометрів і висоти 700 метрів. Грязьові вважають псевдовулканами, оскільки малі за розмірами й не вивергають розпеченої лави», — говорить Олександр Бойко. Скільки років вулкану, точно назвати не може ніхто, та селяни пам’ятають, що багато років тому його діаметр був не більше метра, але згодом він розрісся й навколо нього утворилося болото. Досліджували природне явище й науковці з західних регіонів. Вони припускають, що неподалік є тектонічний розлом, що й є причинною частої активізації грязьового вулкана.