2. Організація охорони підрозділів при розташуванні на місці.
Батальйон (рота) при розташуванні на місці охороняється безпосередньою, а в разі загрози нападу противника – і сторожовою охороною, яка виставляється батальйоном на визначених йому рубежах і на позиціях. Сторожова охорона повинна перехоплювати всі основні дороги і підступи до району розташування.
Сторожова охорона батальйону здійснюється:
- сторожовими постами у складі відділення, які виставляються при необхідності на загрозливі напрямки на відстані до 1500 м;
- секретами у складі 2 – 3 осіб, на прихованих підступах, які виставляються на відстані до 400 м від району розташування батальйону;
- парні патрульні в межах району розташування;
- постійне чергування спостерігачів на КСП батальйону.
- черговий підрозділ, як правило, у складі взводу, він розташовується у зазначеному командиром батальйону місці і знаходиться у постійній готовності до знищення диверсійно-розвідувальних груп противника та виконання інших раптово виникаючих бойових завдань, а також для гасіння пожеж у районі розташування поблизу нього.
Підрозділ призначається у сторожову охорону із завданням:
не допустити проникнення розвідки противника до підрозділів, які охороняються;
своєчасно виявити появу наземного противника, попередити про нього підрозділи, які охороняються;
у випадку нападу противника стійко обороняти позицію, яку займають.
Завдання, склад і порядок дій сил та засобів, призначених у сторожову охорону залежить від:
завдання, яке виконується підрозділом (частиною);
віддалення противника;
важливості напрямку, який охороняється;
пори року, доби, погоди і умов місцевості.
У роті безпосередня охорона організується патрульними, які обходять розташування роти, та чергуванням спостерігачів на командно-спостережному пункті роти і на позиції кожного відділення. Крім того, для охорони особового складу, озброєння і техніки призначається добовий наряд.
При розташуванні на місці батальйон (рота) може бути призначений у сторожовий загін (заставу). Сторожовому загону (заставі) указується рубіж для охорони і ведення розвідки.
Смуга охорони по фронту може досягати:
для батальйону – 10 км;
для роти – 5 км;
для взводу – 2 км.
Віддалення сторожового загону (застави) від військових частин (підрозділів), які охороняються, повинно забезпечувати проведення маневру, організований вступ у бій, можливість вогневої підтримки бою сторожового загону (застави) і залежно від складу може бути 5 – 15 км.
Зайняття та обладнання рубежу здійснюється так само, як і в обороні.
Бойовий порядок батальйону (роти), призначеного в сторожовий загін (заставу), будується на більш широкому фронті, ніж в обороні, і включає:
сторожові застави (пости);
резерв;
вогневі засоби і підрозділи підсилення, які призначені в безпосереднє підпорядкування командиру сторожового загону (застави).
До складу сторожової застави призначається посилена механізована рота (взвод). Вона може підсилюватися танковим взводом (танком), мінометним взводом, однією-двома обслугами гранатомета, протитанковим відділенням.
Сторожовий пост призначається у складі трьох військовослужбовців, один з яких – старшим. На ньому обладнуються основна і запасна позиції для вогневих засобів, окопи, відриваються траншеї та ходи сполучення. Сторожовий пост повинен добре проглядатися з боку застави і прикриватися вогнем танків, БМП (БТР) і артилерії.
Батальйон (рота), призначений у сторожовий загін, займає і готує до оборони зазначений йому рубіж, прикриваючи сторожовими заставами (постами) найбільш важливі напрямки. Рубіж сторожового загону (застави) повинен бути зручним для оборони, забезпечувати добрий огляд у бік противника й бути інженерно обладнаним.
У смузі охорони сторожовий загін (застава) готує основні, а за наявності часу і запасні позиції. Проміжки між сторожовими заставами (постами) і танконебезпечні напрямки повинні бути під постійним спостереженням і прикриватися вогнем артилерії та інших вогневих засобів. За вказівкою командира сторожового загону між сторожовими заставами організовується патрулювання, перед фронтом і на флангах сторожових застав можуть виставлятися секрети.
Основою охорони сторожового загону (застави) є окремі опорні пункти рот і взводів, підготовлені до кругової оборони, вогневі позиції мінометів, артилерії та інших вогневих засобів. Вогневі позиції для бойових машин обладнуються як у межах ближніх позицій відділень, так і по периметру опорного пункту на найбільш імовірних напрямках дій противника.
Резерв командира батальйону (роти) розташовується в глибині бойового порядку в готовності до маневру на загрозливий напрямок.
Для ведення розвідки перед фронтом і на флангах командир батальйону (роти) організовує спостереження і висилає розвідувальний дозор (дозорні відділення). В умовах обмеженої видимості організовується радіолокаційне спостереження, призначаються чергові вогневі засоби для ведення вогню за даними радіолокаційної розвідки.
Розвідка ведеться постійно. З отриманням даних про появу противника чи використання ним високоточної зброї, систем дистанційного мінування командир батальйону (роти) доповідає про це командиру, який вислав охорону та інформує сусідів.
Дрібні групи противника, які намагаються проникнути до підрозділів, що охороняються, сторожовий загін (застава) захоплює у полон або знищує.
Під час наступу переважаючих сил противника, рота (батальйон) стійко утримує рубіж та забезпечує розгортання та вступ в бій підрозділів, що охороняються.
У випадку висадки у смузі охорони повітряного десанту противника командир батальйону (роти) доповідає командиру, який вислав охорону та вживає заходи до знищення десанту. Активними діями сковує його, наносить ураження вогнем усіх засобів.
Система вогню організується з урахуванням ведення кругової оборони. Артилерійський підрозділ розташовується в глибині оборони батальйону (роти) на танконебезпечному напрямку і готує кілька рубежів ведення нерухомого і рухомого загороджувального вогню та вогню прямою наводкою. Додані механізованому підрозділу танки можуть використовуватися для дій з вогневих засідок і як кочуючі вогневі засоби.
Командир батальйону (роти), призначеного в сторожову охорону, одержавши завдання повинен:
Усвідомити його;
оцінити обстановку, по карті;
прийняти рішення та довести завдання до підлеглих;
приховано вивести батальйон (роту) у район поблизу зазначеного рубежу, організувати спостереження й охорону,
провести рекогносцировку, уточнити рішення, віддати бойовий наказ і організувати зайняття вказаного рубежу.
У замислі командир батальйону (роти) визначає:
напрямок зосередження основних зусиль і райони місцевості, від утримання яких залежить стійкість оборони;
способи знищення розвідувальних підрозділів противника, тактичних повітряних десантів, диверсійно-розвідувальних груп і збройних формувань з визначенням порядку їх вогневого ураження та дій сторожових застав (постів);
заходи щодо введення противника в оману, бойовий порядок і систему опорних пунктів підрозділів охорони і вогневих засобів.
Під час постановки бойових завдань командир батальйону (роти) у четвертому пункті бойового наказу вказує:
сторожовим заставам (постам) – склад, засоби підсилення, смугу охорони, позиції та ступінь їх інженерного обладнання, рубіж, до якого вести розвідку і порядок дій при відбитті нападу противника, порядок ведення вогню по повітряних цілях. Крім того, сторожовим заставам може вказуватися де виставити сторожові пости, патрульних, секрети і організувати засідки;
резерву – район розташування, до яких дій бути готовим;
мінометному (артилерійському) підрозділу – вогневі позиції і завдання щодо підтримки бою сторожових застав (постів);
зенітному підрозділу – стартові (вогневі) позиції, завдання, час і ступені готовності.
У шостому пункті бойового наказу, крім часу готовності до виконання завдання, командир батальйону (роти) вказує час зайняття позицій, готовності системи вогню, черговість і терміни інженерного обладнання позицій.
Після віддання бойового наказу командир батальйону (роти) організовує взаємодію, дає вказівки щодо всебічного забезпечення бою і захисту від високоточної зброї, визначає порядок підтримання зв’язку з підрозділами, а командирам сторожових застав (постів), старшим патрулів, секретів і підрозділів, призначених для ведення розвідки, повідомляє пропуск і відгук.
Завдання сторожовим заставам (постам), доданим засобам підсилення, а також місця спостережних постів (спостерігачів), постів (пунктів) позначення уточнюються безпосередньо на місцевості під час рекогносцировки.
Під час підготовки дій у сторожовій охороні штаб батальйону, крім звичайних питань, організовує та контролює несення служби на сторожових заставах (постах) і розробляє:
рішення на дію в сторожовій охороні з розрахунком сил і засобів, виділених для виконання завдань сторожової охорони;
схему зв’язку з таблицею позивних посадових осіб;
таблицю сигналів бойового управління;
графік несення служби і розпорядок дня.
На кожній сторожовій заставі для несення служби призначається добовий наряд, а на позиції кожного відділення призначаються спостерігачі.
Особовий склад, призначений в охорону, повинен бути в постійній бойовій готовності, дотримуватися встановленого порядку бойового чергування, черговості і порядку відпочинку, заходів маскування, виявляти високу пильність, рішучість і стійкість.
Для обмеження руху особового складу встановлюється пропуск і відгук, які міняються кожної доби.
Під час організації несення служби на постах особовий склад розміщується приховано, нічим себе не виявляючи.
У нічний час та в інших умовах обмеженої видимості організовується підслуховування та ведеться спостереження з використанням приладів нічного бачення. Для огляду місцевості між позиціями підрозділів і на відкриті фланги висилаються парні патрульні, а на потайні підступи, в тому числі і вдень, для своєчасного виявлення противника виставляються секрети та встановлюються сигнальні міни.
Особливості організації сторожової охорони у горах, у лісі.
У горах сторожова охорона обладнує позиції, як правило, на перевалах, висотах, що мають перевагу, вузлах доріг, інших важливих ділянках місцевості. Позиція підрозділу вибирається так, щоб здійснювалося ураження противника багатоярусним, фланговим, перехресним та кинджальним вогнем і виключити можливі обвали, затоплення. Вогневі засоби розташовуються ярусами, система вогню будується так, щоб забезпечувалася кругова оборона та вогневий зв'язок між підрозділами. Вогневі позиції БМП (БТР) вибираються в місцях, що забезпечують ведення вогню на допустимі дальності та скритне їх розташування.
Інженерні споруди обладнуються так, щоб виключити затікання в них води та вогневих сумішей, а також скатування гранат. При їх обладнанні можуть використовуватися мішки з піском (землею), каміння.
На імовірних шляхах висування противника можуть вимушено створюватися обвали та оповзні, а на напрямку, де можливий обхід сторожової охорони, можуть виставлятися:
секрети;
сторожові пости;
організовуватися патрулювання.
По досвіду війн танки противника доцільно знищувати в момент подолання ними підйомів, особливо на серпантинах, а при киданні ручних гранат враховувати їх скатування.
У лісі сторожова охорона, як правило, перекриває дороги, русла річок та інші важливі ділянки місцевості. Позиції можуть вибиратися попереду полян або в глибині. Якщо позиція обладнується у глибині лісу, то підрозділ:
розчищає їх для покращення умов спостереження та ведення вогню;
створює захисні смуги;
створює запаси води;
готує сокири, пили, лопати, багри на випадок пожежі.
На флангах, як правило, розташовуються:
сторожові пости;
секрети;
організовується патрулювання.
Особливу увагу приділяється організації системи вогню, щоб дороги, просіки, русла річок, галявини по яким можливий підхід та наступ противника, знаходилися під вогнем сторожової охорони. Позиції вогневих засобів обладнується в місцях, що забезпечує ведення вогню на великі дальності. Частина снайперів, кулеметників та стрільців може призначатися для ведення вогню з дерев.