III.Навчальний матеріал

Заняття друге

Групове заняття

“Розташування на місці”

ВСТУП

В сучасних умовах розташування на місці вимагає від командира, що його підрозділ повинен бути в постійній готовності до відбиття нападу противника, здійснення маршу і виконання інших завдань які раптово виникають. Район розташування призначається на місцевості, яка має природні укриття і забезпечує розосередження і приховане розміщення, швидкій збір і проведення маневру. Район розташування батальйону включає позиції (маршрути дій) сторожової (безпосередньої) охорони механізованих рот райони розташування мінометної батареї, гранатометного і протитанкового підрозділів і підрозділів технічного і тилового забезпечення.

Під час усвідомлення завдання на розташування на місці командир роти особливу увагу звертає на заходи, що проводяться старшим начальником в інтересах розвідки району майбутнього розташування військ.

У рішенні на розташуванні на місці командир батальйону визначає на що зосередити основні зусилля, місця (Врайони) розташування з визначенням порядку дій щодо їх зайняття; склад завдання і порядок змін чергового підрозділу і добового наряду; основні питання управління і взаємодії; порядок організації охорони та інші завдання за видами забезпечення.

У районі розташування обмежується пересування особового складу і техніки. Особовому складу, який не несе службу забороняється вихід за межі району розташування.

Взимку для розташування батальйону вибираються райони, які захищені від вітру. Основна увага приділяється підтриманню в прохідному стані доріг для виходу підрозділів із району розташування. Для обігріву особового складу обладнуються утеплені й опалюванні укриття.

1. Загальні положення розташування підрозділів на місці.

Механізовані (танкові) підрозділи на місці, як правило, розташовуються удовж маршруту висування використовуючи захисні та маскуючи властивості місцевості, в постійній бойовій готовності до відбиття нападу наземного і повітряного противника та знищення його диверсійно-розвідувальних груп.

Розташування на місці – організоване розміщення підрозділів батальйону (роти) у:

вихідному районі;

районі зосередження;

районі очікування;

районі відпочинку;

базовому районі;

визначеному районі та в інших.

Розташовуватися на місці підрозділи можуть з метою завершення заходів щодо:

приведення у бойову готовність;

підготовки до бою;

відновлення боєздатності;

відпочинку особового складу;

поповнення запасів матеріальних засобів, обслуговування та відновлення техніки;

бойового злагодження підрозділів.

Батальйон (рота) при розташуванні на місці повинен бути в постійній готовності до відбиття нападу противника, здійснення маневру до нового району і до виконання інших завдань, які раптово виникають.

Район розташування призначається на місцевості, яка має природні укриття і забезпечує захист підрозділів від зброї масового ураження та високоточної зброї. Він повинен забезпечувати розосереджене і приховане їх розміщення, швидкий збір і проведення маневру в потрібному напрямку, зручність розміщення та відпочинку особового складу, а також сприятливі санітарно-епідемічні умови. Необхідно уникати розташування підрозділів поблизу населених пунктів, важливих об’єктів, по яких противник може завдати масовані вогневі удари та застосувати зброї масового ураження.

За умов холодної пори року або тривалої непогоди, якщо немає часу на улаштування укриттів поза населеними пунктами, розташування підрозділів здійснюється в населених пунктах, при цьому цивільне населення евакуюється з районів розташування підрозділів.

Батальйон у призначеному районі розташовується поротно з таким розрахунком, щоб з початком виходу з району не робити зайвих пересувань.

Район розташування батальйону включає позиції (маршрути дій) сторожової (безпосередньої) охорони, механізованих (танкових) рот, райони розташування мінометної (артилерійської) батареї, гранатометного і протитанкового підрозділів, підрозділів технічного забезпечення і тилу.

Розміри району для розташування батальйону на місці можуть бути до 10 км².

Порядок розміщення підрозділів батальйону залежить від характеру майбутніх дій, тривалості перебування в районі, умов обстановки і характеру місцевості.

У батальйоні призначається черговий підрозділ у складі взводу. Він перебуває у районі розташування своєї роти в постійній готовності до виконання завдань, які раптово виникають, у тому числі й для гасіння пожеж у районі розташування та поблизу нього.

Механізована (танкова) рота в указаному їй районі розташовується уздовж маршруту висування, використовуючи захисні та маскувальні властивості місцевості. Відстань між взводами – 300 – 400 м, між ротами – 1 – 1,5 км.

Механізований взвод в указаному їй районі розташовується звичайно у складі роти вздовж маршруту висування, використовуючи захисні і маскуючи властивості місцевості. БМП (БТР), танки розташовуються в місцях, які вказуються командиром взводу, під кронами дерев, у ярах, у радіолокаційній тіні від місцевих предметів на відстані 25 – 50 м один від одного, а на відкритій місцевості відстань між танками, БМП (БТР) повинна бути 100 – 150 м,

Механізоване відділення розташовується на місці звичайно у складі взводу вздовж маршруту висування, використовуючи захисні і маскуючи властивості місцевості. Відділення розташовується в місцях, які вказані командиром взводу, на відстані 25 - 50 м одне від другого. Таке віддалення виключає одночасну поразку двох і більше машин при розриві артилерійського і авіаційного боєприпасів, забезпечує проведення маневру.

Мінометна (артилерійська) батарея батальйону розташовується в повному складі або повзводно на загрозливих напрямках, перебуваючи в постійній готовності до відкриття вогню.

Гранатометний і протитанковий підрозділи батальйону розташовуються з механізованими ротами.

Підрозділ протиповітряної оборони займає вогневі позиції в місцях, які забезпечують можливість ведення вогню по літаках, вертольотах та інших повітряних цілях.

Розвідувальний взвод розташовується поблизу командно-спостережного пункту.

Підрозділи матеріально-технічного забезпечення батальйону розміщаються з урахуванням зручності забезпечення підрозділів.

Особовий склад розміщується поблизу своїх машин. Для нього відриваються щілини, а за наявності часу влаштовуються перекриті щілини або бліндажі. Для БМП (БТР), танків обладнуються окопи та укриття.

Розташування підрозділів під лініями електропередач, поблизу газо- та нафтопроводів не допускається.

Відпочинок і обігрів особового складу організовують у складі підрозділів у наметах (бліндажах), пунктах обігріву, укриттях із солдатських плащ-наметів, а також використовуються спальні мішки і ковдри.

Боєприпаси, пальне та інші матеріальні засоби укриваються в окопах і інших укриттях. Місця розміщення підрозділів, озброєння, бойової техніки, позиції охорони та чергових засобів, а також сліди від машин ретельно маскуються. Поблизу БМП (БТР), танків обладнуються фальшиві об’єкти (теплові пастки).

Дотримання заходів маскування обов’язково на протязі всього періоду перебування підрозділу на місці. Скрито повинно здійснюватися і всі переміщення техніки та особового складу. Особливу увагу необхідно звернути на недопущення використання кострів, світлом фар у нічний час, обмежити або заборонити роботу на радіо засобах, крім як на прийом. У районі розташування повинна вестися розвідка наземного та повітряного противника.

З виходом підрозділів в район розташування командир батальйону здійснює контроль за інженерним обладнанням району розташування, технічним обслуговуванням озброєння, бойової та іншої техніки, за поповненням підрозділів боєприпасами і іншими засобами. Організовується зв'язок проводовими та рухомими засобами. Радіозв’язок на передачу дозволяється тільки для оповіщення та управління засобами протиповітряної оборони.

У випадку зміни району необхідно звернути на скритний вихід з району, переміщення та заняття нового. При зміні району в підрозділі повинна вестись кругова розвідка (спостереження), а зенітні засоби повинні бути в готовності до відбиття ударів літаків, вертольотів противника.

Отримавши завдання на розташування на місці, командир підрозділу повинен:

з’ясувати отримане завдання;

оцінити обстановку;

прийняти рішення;

віддати бойовий наказ;

віддати вказівки щодо взаємодії та управління;

віддати вказівки щодо бойового забезпечення;

організувати технічне обслуговування озброєння і техніки;

здійснювати контроль за розташуванням підрозділу на місці.

У ході з’ясування завдання командир механізованого (танкового) підрозділу повинен зрозуміти:

в якому районі розташовується батальйон (рота);

до яких дій бути готовим;

порядок охорони;

обсяг і терміни інженерного обладнання;

місце розташування сусідніх підрозділів і порядок підтримання з ними взаємодії та організації зв’язку.

Під час усвідомлення завдання на розташування на місці командир батальйону (роти) особливу увагу звертає на заходи, що проводяться старшим начальником в інтересах розвідки району майбутнього розташування підрозділів.

Під час оцінювання противника визначається можливість завдання ударів по підрозділах при розташуванні в зазначеному районі, а також імовірність дій у ньому диверсійно-розвідувальних груп противника та незаконних збройних формувань (далі – НЗФ). Оцінюючи місцевість, командир батальйону (роти) вивчає її захисні та маскувальні властивості, можливість їх використання для захисту військ, насамперед від високоточної зброї, дій тактичних повітряних десантів і диверсійно-розвідувальних груп противника.

У рішенні на розташування на місці командир батальйону (роти) визначає:

на що зосередити основні зусилля;

місця (райони) розташування з визначенням порядку дій щодо їх зайняття;

склад, завдання і порядок зміни чергового підрозділу і добового наряду;

основні питання управління і взаємодії;

порядок організації охорони та інші завдання за видами забезпечення, у тому числі щодо використання місцевих ресурсів.

Під час постановки завдань на розташування командир батальйону (роти) в бойовому наказі вказує:

1. Відомості про противника;

2. Завдання батальйону (роти), місця розташування, сусідів;

3. Після слова «НАКАЗУЮ» ставляться завдання:

штатним і доданим підрозділам – основні та запасні райони (місця) розташування (якщо батальйон у середині основного району бригади, то запасні райони не призначаються), порядок їх зайняття та інженерного обладнання, а підрозділу протиповітряної оборони, крім того, – і стартові (вогневі) позиції, завдання, час і ступені бойової готовності;

охороні – склад, позицію охорони (маршрут руху патрульних) та час її зайняття (початок патрулювання), завдання, порядок відкриття та ведення вогню, підтримання зв’язку і доповіді про противника, порядок зміни, пропуск та відгук;

черговому підрозділу – склад, до яких дій бути готовим, район розташування, порядок взаємодії під час відбиття раптового нападу противника та сигнали відгуку.

4. Час зайняття району розташування, обсяг і терміни його інженерного обладнання; сигнали оповіщення, управління, взаємодії і порядок дій за ними;

5. Своє місце і заступника.

Під час організації взаємодії командир батальйону (роти) додатково погоджує: дії підрозділів батальйону (роти) під час зайняття зазначеного району з силами і засобами комендантської служби; підрозділів батальйону (роти), органів охорони і чергового підрозділу під час відбиття нападу противника.

Для організації відбиття можливого нападу наземного противника визначаються:

штатним і доданим підрозділам – завдання, маршрути висування, позиції (рубежі);

мінометному й артилерійському підрозділам – вогневі позиції та порядок підготовки рубежів розгортання (вогневих позицій) і виходу на них, порядок проведення маневру підрозділами і вогнем.

Для відбиття нападу повітряного противника командир батальйону (роти) визначає, які чергові вогневі засоби мають бути в підрозділах і вказує порядок ведення вогню.

Командир батальйону (роти) здійснює контроль за інженерним обладнанням району розташування, технічним обслуговуванням озброєння і військової техніки, поповненням підрозділів ракетами, боєприпасами й іншими матеріальними засобами і дотриманням високої бойової готовності підрозділів.

До виходу батальйону (роти) у призначений район старшим начальником організовується його рекогносцировка. До складу рекогносцировочної групи, яка висилається старшим командиром, входять один із офіцерів батальйону і по одному офіцеру (прапорщику) або сержанту від кожної роти. Вони уточнюють місця розташування рот, інших штатних і доданих підрозділів, командно-спостережних пунктів, вогневі позиції підрозділу протиповітряної оборони, місця розташування підрозділів технічного забезпечення та тилу, розвідують і позначають під’їзні шляхи, зустрічають свої підрозділи та відводять у призначені місця.

Забороняється робити написи або виставляти покажчики з найменуванням і нумерацією підрозділів та прізвищами їх командирів.

Результати рекогносцировки доповідаються командиру батальйону (роти). На основі доповіді старшого групи, яка здійснювала рекогносцировку, командир уточнює своє рішення і завдання підрозділам.

Підрозділи займають райони розташування у міру підходу з маршу, відразу розосереджуються і маскуються. Зупинка колон підрозділів на дорогах в очікуванні розташування у визначеному районі не допускається.

При розташуванні батальйону (роти) у районі, звільненому від противника, командир батальйону (роти) заздалегідь організовує ретельну розвідку й очищення району від дрібних груп противника та його розвідувально-сигналізаційних приладів. Виявлені мінні поля, заміновані об’єкти та заражені ділянки місцевості позначаються й охороняються. У разі необхідності на шляхах руху проробляються проходи або позначаються об’їзди. За наявності часу проводиться суцільна очистка району від мін. Для позначення пунктів і місць, несприятливих через санітарно-епідемічний стан, виставляються відповідні знаки.

Підрозділи під час розташування на місці охороняються безпосередньо методом патрулювання, а в разі загрози нападу противника – і сторожовою охороною, яка виставляється бригадами (полками, батальйонами) на вказаних їм рубежах і в смугах (на позиціях). Охорона повинна бути круговою і перехоплювати всі основні дороги та підступи до району розташування. У ротах організовується безпосередня охорона.

Командно-спостережний пункт батальйону обладнується з урахуванням ефективного управління підрозділами під час перебування в районі розташування і виходу з нього. У батальйоні (роті) організуються дротовий зв’язок між командно-спостережними пунктами, спостережними пунктами, попередження про безпосередню загрозу і початок застосування противником зброї масового ураження та високоточної зброї, оповіщення про повітряного та наземного противника, РХБ зараження, застосування запалювальної зброї, а також проводяться заходи маскування.

Штаб батальйону при розташуванні на місці розробляє:

бойовий наказ;

схему охорони й оборони району розташування;

донесення про бойовий і чисельний склад;

донесення щодо тилового забезпечення;

заявки на матеріальне забезпечення підрозділів.

Інженерне обладнання районів розташування починається негайно з прибуттям у них підрозділів, а по можливості і завчасно. У районі розташування батальйону (роти) поблизу машин особовий склад обладнує відкриті або перекриті щілини, а за наявності часу влаштовує бліндажі і сховища. Для озброєння та військової техніки, зенітних і чергових вогневих засобів, підрозділів на позиціях охорони, а також ракет, боєприпасів, пального й матеріальних засобів обладнуються окопи й укриття. Місця розташування підрозділів, озброєння та військової техніки, позиції охорони і чергових вогневих засобів, сліди від машин ретельно маскуються. З метою забезпечення маневру здійснюється розвідка наявних доріг. У районі розташування і на підступах до нього здійснюється розвідка і готуються шляхи для виходу підрозділів з нього і маневру під час відбиття нападу противника. Радіо- і тепловипромінювальні об’єкти маскуються спеціальними покриттями (екранами), поблизу них обладнуються оманні об’єкти (теплові пастки). Маскування перевіряється візуальним спостереженням.

У населених пунктах підрозділи розташовуються, як правило, ближче до окраїн. Як укриття використовуються підвальні приміщення будинків, місцеві сховища та інші міцні споруди.

У батальйоні (роті) для охорони особового складу, озброєння та військової техніки призначається добовий наряд, склад якого визначається старшим командиром. Кількість змін днювальних і порядок їхньої зміни повинні забезпечити охорону особового складу а також озброєння та військової техніки у всьому районі розташування батальйону (роти). Черговий по батальйону (роті) забезпечується засобами зв’язку з командиром підрозділу, штабом батальйону і підрозділами охорони.

У районі розташування обмежується пересування особового складу і техніки. Особовому складу батальйону (роти), який не несе службу в добовому наряді і не виконує завдання в складі підрозділів охорони, забороняється вихід за межі району розташування.

Шляхи в місці розташуванні батальйону (роти) у разі потреби обладнуються покажчиками напрямку руху, а також дорожніми знаками, які позначають допустиму швидкість руху машин.

Зміна району розташування батальйону (роти) здійснюється за вказівкою старшого командира. У разі раптового застосування противником зброї масового ураження, високоточної, запалювальної зброї або систем дистанційного мінування і якщо немає можливості вчасно доповісти про це старшому командиру, зміна району може проводитися за рішенням командира батальйону (роти), з подальшою доповіддю про це старшому командиру.

Для виходу роти з району, який дистанційно заміновано, групою розмінування за допомогою комплекту розмінування мін та іншими способами пророблюється прохід. Бойові машини виходять до проходу самостійно.

У горах батальйон (рота) розташовується в місцях, які забезпечують швидкий вихід на дорогу або розгортання для відбиття нападу противника. Не допускається розташування в районах, де можливі обвали, сніжні лавини, повені і селеві потоки. Для укриття особового складу а також озброєння та військової техніки використовуються складки місцевості, тунелі, гірські виробки, печери.

У лісі батальйон (рота) розташовується уздовж доріг і просік. На випадок виникнення лісової пожежі готуються шляхи виходу в запасні райони. Гасіння пожежі і рятувальні роботи здійснюються черговим підрозділом, а за потреби і додатково виділеним особовим складом.

Взимку для розташування батальйону (роти) вибираються райони, які захищені від вітру. Особлива увага приділяється підтриманню в належному стані доріг для виходу підрозділів із районів розташування. Для обігріву особового складу обладнуються утеплені й опалювані укриття. Двигуни машин за потреби періодично прогріваються. При цьому вживають заходів для запобігання отруєнню особового складу відпрацьованими газами, переохолодженню і обмороженню.