Лікування.

Лікування бронхоектазій хірургічне. Сама наявність захворювання вже є показанням до хірургічного лікування. Але лікування захворювання не обмежується тільки операцією. Консервативне лікування застосовується як предопераційна підготовка й у післяопераційному періоді, потім реабілітація хворих, санаторно-курортне лікування.

Показання до операції, оптимальні терміни для її проведення визначаються в кожному випадку індивідуально. Вік дитини не є перешкодою для виконання операції. Виявлення в дитини навіть першого року життя ателектатичних бронхоектазів, що супроводжуються клінічною картиною легеневого нагноєння є показанням до операції.

Предопераційна підготовка.

Комплексна предопераційна підготовка при бронхоектазах спрямована насамперед на максимальну санацію трахеобронхіального дерева, а також усіх супутніх осередків запалення, носоглотки, порожнини рота, придаткових пазух. Для санації трахеї і бронхів застосовують бронхоскопію, що повторюють 2-3 разу.

Призначаються інгаляції, ЛФК, постуральный дренаж, бронхо- і муколитики, вітаміни, десенсибілізуючі засоби.

Об'єм резекції визначають за даними бронхографії й уточнюють під час операції.

Виконують резекцію частки, декількох сегментів двох долей легені (при локалізації справа), дуже рідко припадає видаляти цілу легеню - пульмонектомія.

При двосторонній локалізації бронхоектазій виконують операцію в 2 етапа з інтервалами 6-12 місяців.

Післяопераційне лікування.

У післяопераційному періоді крім надолуження крововтрати, корекції електролітного обміну і КЛС (кислотно-лужного стану), важливою задачею є максимальне розправлення відділів, що залишилися, легені. Для виконання цієї вимоги під час операції в плевральній порожнині лишають дренаж за допомогою якого вдасться підтримувати негативний тиск. З цією ціллю за допомогою активної аспірації 10-15 см. водн. стовпа аспирують вміст плевральної порожнини - протягом 2 діб. Після повного розправлення легені дренаж видаляють. Важливо також стимулювати в дитини кашель, відсмоктувати мокроту з ротоглотки, а при необхідності і з трахеї і бронхів, забезпечуючи цим прохідність дихальних шляхів. Ці заходи попереджнуть розвиток такого післяопераційного ускладнення як ателектаз. Дуже важливою умовою для виконання цих задач є гарне знеболювання. Застосовують місцеве введення 0,25% - 0,5% новокаїну в корінь легені й у межребір'я під час операції, у післяопераційному періоді продовжують погодинне введення анальгетиків.

Застосовується також антибактеріальна терапія, антигістамінні препарати, вітаміни, серцеві глікозіды, фізіотерапевтичне лікування, дихальна гімнастика, масаж.

Надалі хворі потребувають у реабілітації під спостереженням педіатра, пульмонолога і через 6 місяців після операції в санаторно-курортному лікуванні, диспансерному спостереженні пульмонолога і торакального хірурга.

Хімічні опіки стравоходу.

Основною причиною розвитку рубцевого звуження стравоходу в дітей є хімічні опіки (лугом, кислотою, кристалами марганцю, спиртом, йодом).

Вага опіку стравоходу і ступінь паталого-морфологічних змін залежать від кількості і характеру хімічної речовини. При впливі кислот глибина поразки стінки стравоходу менше, ніж при впливі лугів. Це пояснюється тим, що кислоти, нейтрализуючи луги тканин, коагулюють білок клітин і одночасно віднімають у них воду. У результаті утвориться порожній струп, що перешкоджає проникненню кислот усередину. Вплив лугів на тканині супроводжується коллікваційнним некрозом, а відсутність струпа призводить до глибокого проникнення їдкої речовини в тканині й ушкоджує їх.

Опіки стравоходу частіше зустрічаються в дітей від 1 до 3 років, сполучиться з опіком ротової порожнини і дихальних шляхів.

Розрізняють 3 ступеня опіку стравоходу (за даними езофагоскопії):

1 ступінь (легка) характеризується десквамативним езофагітом. При цьому виявляється гіперемія, набряк слизової.

2 ступінь (середня тяжкість) - характеризується поразкою слизової оболонки і частково підслизового прошарку. Є виражений набряк, утворяться фібрінозні накладення, що покривають поверхово виразкові ділянки.

3 ступінь (важка) відрізняється поразкою всіх шарів стравоходу. Некроз захоплює і м'язову стінку. Більш глибокі виразки покриті фібрином.

Опіки першого ступеня мають одну стадію, у плині 7 днів гострі запальні явища стихають, епітелій відновляється, рубців і звужень не виникає.

Для опіків другого ступеня характерні дві стадії, починаючи з другого тижня виразки й ерозії обчищаються від фібрину, епітелізація наступає до кінця третього тижня, грубих рубців не виникає.

При опіках третього ступеня очищення дна глибоких виразок затягується і, починаючи з третього тижня виразки починають виконуватися грануляціями. З 4-5 тижнів грануляції починають заміщуватися сполучною тканиною. Рубці формуються з 6-8 тижнів, іноді до 3-4 місяців.