Фітопатологія_конспект лекцій

хвороби є здатність рости і розвиватися під снігом. Звідси і назва хвороби «сніжне шютте». Гриб дуже небезпечний для сходів і сіянців в розсадниках, а також і для самосіву і молодого підросту під пологом лісу. Зараження хвої сосни відбувається зрілими сумкоспорами у вересні-листопаді, а також утворившимся зі спор міцелієм під снігом. Перші ознаки прояву хвороби можна спостерігати на хвоїнках у січні під снігом. Уражені хвоїнки мають оли вково-зелене забарвлення з коричневими плямами, покритими світлим міцелієм.

Інтенсивний розвиток збудника приурочений до кінця зими— початку весни.

Відразу ж після танення сніжного покриву на молодих сосонках легко знайти такі зовнішні ознаки прояву хвороб и: хвоя брудно зеленого або оливково-зеленого кольору, з коричневими плямами, покрита плівкою міцелію світло -сірого кольору. Через кілька днів плівка повітряного міцелію руйнується, а хвоя стає червонуватою з коричневими або чорними крапками, розміщеними рівномірно по всій поверхні хвоїнок. В середині літа уражена хвоя набуває сірого або світло-сірого забарвлення; причому вона міцно утримується на сіянцях (рис 90).

До кінця липня - серпня утворяться округлі апотеції темно -сірого кольору, розміром 0,6—1,3 мм Восени після дозрівання плодових тіл епідерміс хвої лопається, утворюючи майже круглий отвір із рваними краями. Сумки безбарвні, булавовидної форми (90-130 8-9 мкм), парафізи нитковидні. В кожній сумці по 8 безбарвних, еліпсоїдальних спор, величина яких дуже варіює.

На хвоїнках однолітніх сіянців апотеції зустрічаються одинично, а на 2—4 літніх сіянцях по 60 і більше штук на

снігопадів (шар снігу не менше 40 див). В умовах України зустрічається рідко, переважно у винятково сніжні зими. До хімічних заходів охорони лісових культур і молодняків відносять обприскування рослин до снігу, ранньої весни

або пізньої осені розчином вапняно-сірчаного відвару 2—5° по Боме, або 1—2 обприскування в період вегетації рослин розчином ИСО в концентрації 0,5—1 ° по Боме.

Крім цього в боротьбі з грибом можна застосовувати беноміл з розрахунку 0,5—0,8 кг/га, БМК, дерозол і фундозол (1,2—2,4 кг/га), топсин-М (2— 4 кг/га), сірку колоїдну (8— 25 кг/га) і цинеб (2—8 кг/га).

Кількість обприскувань залежить від властивостей препарату, його якості, погодних умов і коливається від одного до трьох разів за вегетацію.

Для захисту посівів від Phacidium infestans Karst, ефективне обприскування 2%-ю суспензією 90—98%-ї колоїдної сірки. Із системних препаратів найбільш ефективні 50%-й фундозол (0,15%), 50%-й беноміл (0,06%), 50%-й БМК (0,4%) і 70%-й топсин-М (0,5%). Для поліпшення прилипання до хвої в розчини фунгіцидів потрібно додавати 0,3% змочувача ОП-7. Норми витрати розчину такі ж, як і для збудника звичайного шютте. В лісових культурах і молодняках для попередження захворювання варто проводити розпушування ґрунту, що сприяє

швидкому росту сосни. При цьому вона швидше переборює критичну висоту 40см, при якій інтенсивніше уражується хворобою. Рекомендується, крім того, створення змішаних лісових культур.

Сіре шютте сосни (рис 91). Збудник— Hypodermella sulcigena Tub. Уражає хвою сосни звичайної і гірської у віці 3—10, а іноді і до 30 років.

Хвоя уражається влітку. Незабаром після зараження змінює забарвлення на фіолетово-буре, причому забарвлена частина чітко відрізняється від нижньої зеленої. Згодом відмерла хвоя сіріє і довгий час зберігається на гілках.

На відмерлій хвої формуються пікніди у вигляді чорних крапок (конідіальна стадія—Hendersonia acicola Munch et Tub ), а на опалій хвої наприкінці весни з'являються подовжені плодові тіла. Апотеції чорні, шкірясті, трохи опуклі, дозрівають в червні. Сумки звичайно містять 4—8 овальних сумкоспор, розміром 44 6 мкм.

Розвитку хвороби сприяє холодне і вологе літо. Сіре шютте найчастіше вражає хвою сосни біля доріг, на узліссях, в лісових культурах і на самосіві. Останнім часом значно уражує культури сосни в Карпатах.

31

Шютте ялини (рис 92). Збудник - Lophodermium macrosporum Hart. Хвороба часто зустрічається в чистих ялинових культурах, загущених розсадниках і школках, а також на підрості ялини під пологом лісу. Хвоя на торішніх пагонах в результаті розвитку гриба в червні набуває спочатку жовтого, потім бурого кольору. Восени найчастіше на нижні й поверхні уражених хвоїнок утворяться подовжені, спочатку бурі, потім чорні апотеції. Відмерла хвоя залишається зимувати на пагонах і обпадає навесні наступного року після дозрівання сумок зі спорами. Сумки булавовидні,

покриті товстою студенистою плівкою товщиною 2—3мкм. Між сумками знаходяться парафізи такої ж довжини, як сумки, звивисті, зі стовщенням на кінцях.

Небезпека хвороби полягає в тому, що вона призводить до відмирання уражених хвоїнок і тонких гілок. Це затримує приріст рослин, а молоді екземпляри (3—5 років) нерідко гинуть. В умовах заходу УРСР хвороба виявлена головним чином у культурах жерднякового віку. Однак вона уражає рослини й у більш пізньому віці. Хвороба поширена й особливо небезпечна у вологих місцях.

32

(1940), Польщі (1946). На території СРСР виявлений в Прибалтиці (Д. Я. Гігрідов 1950). В УРСР

довгий час був невідомий. Нами виявлений на початку шістдесятих роківу Страдчанському лісництві Львівської області, Губінському — Волинсько ї області і Чорноголовському — Закарпатської області.

Зовнішні ознаки ураження хвої з'являються навесні на другий рік у вигляді жовто -зелених плям на хвоїнках і чорних

зараження залежить від погодних умов. Поширенню гриба сприяє висока вологість повітря, дощі, особливо на початку літа , коли дозрівають плодові тіла і звільняються спори.

Подібну хворобу - шотландське шютте псевдотсуги — викликає Rhabdocline pseudotsu-gae Sydow. Він більш агресивний. Широко розповсюджений в Західній Європі, на території СРСР виявлений тільки в Литві (Л. Жуклис, 1978). Є карантинним об'єктом.

Шютте модрини (мал. 95) Збудник — Merialaricis Vuill. Виявлений на початку минулого сторіччя. Раніш зрідка зустрічався в багатьох країнах Західної Європи (Англії, Франції, Німеччини, Італії, Норвегії), в післявоєнний період масово розповсюджений в Чехії (A. Prihoda, 1954), Польщі (Н. Orlos, 1951), колишньому Радянському Союзі (У. Н. Шафранская, 1954, 1957) Викликає пожовтіння й обпадання хвої модрини.

33

Рослини заражуються навесні спорами, що перезимували на опалій хвої. На початку травня на кінцях уражених хвоїнок з'являються червоно-бурі цятки. Поступово вони покривають всю хвою, що буріє й обпадає. На ній починає розвиватися спороношення гриба, що має вигляд дрібних, матових, а пізніше блискучих крапок, що нагадують піщинки. Спори розміщуються одинично або групами уздовж устячок, звичайно з нижньої сторони хвоїнок, але іноді і з верхньої. Під мікроскопом на тонких зрізах з нижньої сторони хвоїнок видно, що з устячок виступають 2—4 клітинні конідієносці з конідіями. У воді конідії швидко відпадають. Вони подовженої форми, трохи звужені посередині, з краплинками на обох кінцях, розміром 8-10 2,5-3мкм. Для визначення цієї хвороби хворі хвоїнки занурюють в розчин синьої анілінової фарби (може використовуватися синя фарба для бавовняних тканин). Після промивання на нижній стороні уражених хвоїнок в місцях розташування конідієносців помітні ряди темно -синіх крапок.

суспензією колоїдної сірки. Протягом вегетації провести 1—2 обприскування з інтервалом 2—3 тижні 0,7%-ю суспензією цинеба або 2%-ю колоїдною сіркою.

34

Бура сніжна цвіль хвої. Збудник - Heipotrichia nigra Hart (рис 96). Він вражає хвою і гілки ялини, гірської сосни, ялівця, кедрової сосни в тих місцях, де взимку нагромаджується багато снігу.

Хвороба виявляється навесні після танення снігу. Уражені хвоїнки і гілки, які були під снігом, покриваються чорнобурою грибницею. Хвоїнки і тонкі гілки відмирають, мертва хвоя не обпадає (рис 97). Восени серед міцелію на окремих бурих сплетеннях грибниці утворяться плодові тіла — перитеції. Вони чорні, кулястої форми, покриті бурими волокнами, 200— 300мкм в діаметрі. Розміри сумок — 72-100 10-12 мкм, сумкоспори веретеноподібні, безбарвні, спочатку двоклітинні, потім чотириклітинні, розташовані в два ряди. Крім сум ок в перитеціях знаходяться нитчасті парафізи. Розмноженню гриба сприяють велика вологість повітря і низька температура. Його життєдіяльніс ть починається при +0,5°С. Такі умови створюються під снігом, особливо коли він лежить протягом 6—7 місяців.

Herpotrichia nigra розповсюджений у високогірних районах Карпат, Кавказу, зустрічається й у північних областях країни. В гірських районах, крім природних заростей і самосіву може вражати посіви ялини в розсадниках і лісові культури, які закладаються високо в горах. Наприклад, на інтродукованій ділянці АБНИЛОС в районі озера Ріца (Ауадхара) на висоті 1650м н. р. м. разом з сніголамом є причиною невдач введення в цьому районі хвойних порід у культури. Крім того, в таких умовах гриб завдає значної шкоди, викликаю чи опускання верхньої границі лісу і часто призводячи до загибелі посадкового матеріалу.

В процесі створення лісових культур в місцях великого накопичення снігу доцільно вводити домішки листяних порід (явір, горобину й ін.). При закладанні розсадників вар то уникати місць, де бувають сніжні завали. Якщо після великих снігопадів посіви хвойних порід покриваються товстим шаром снігу, необхідно прискорювати його танення, посипаючи сажею або торф'яною крихтою.

Пухирчаста іржа хвої сосни звичайної. Збудники — гриби роду Coleosporium Lev (мал. 98), що вражають

35

хвою поточного року, головним чином молодих дерев. Крім сосни звичайної вони паразитують на гірській, чорній і деяких інших соснах.

Хвоя заражається базидіоспорами. В квітні-травні на ній з'являються плоскоконусовидні субепідермальні світлозабарвлені спермогонії, 0,5—1,0 мм в діаметрі. Трохи пізніше (у травні-червні) на хвоїнках починається ецидіальне спороношення типу перидермія у вигляді пухирця висотою до 3 мм. Перидермії звичайно розташовані рядами, причому на нижньому боці їх більше (рис 99). Ецидіоспори в них розміщені ланцюжками. Вони жовтогарячого кольору, овальні або подовжені, неправильної форми, з бородавками на поверхні оболонки (розмір спори—16—26*26—57мкм). Після вильоту спор на хвоїнках ще якийсь час зберігаються білі частинки оболонок перидермія. Хвоя в місцях ураження буріє і передчасно обпадає.

Уредо- і телейтоспори розвиваються на ряді трав'янистих рослин: хрестовику —Senecio, дев’ятисилі—Inu 1а , мать-и-мачісі—Tussilago, подбеле — Petasites, осоті — Sonchus і інших. В залежності від виду проміжного хазяїна гриби, які викликають іржу осики, називаються Coleosporium senecionis (Pers.) Fr., С. inulae (Kze) Rabenh, і т.п. В

соснових лісах УРСР найбільш розповсюджений вид — колеспоріум крестовиковий — Coleosporium senecionis (Pers.) Fr.

Хвороба поширена майже у всіх соснових культурах і молодняках. В результаті впливу гриба деревця слабшають, зростає їхня сприйнятливість до ураження іншими паразитними грибами і шкідливими комахами. Шкода від цієї хвороби значно менше, ніж від шютте й інших захворювань молодої сосни. Для попередження розвитку іржі хвої в розсадниках слід викошувати біля них рослини, що є проміжними хазяїнами гриба.

Характеристика інших збудників іржі хвої приведена в табл 2.

Золотава іржа хвої ялини (мал 100) Збудник — Chrysomyxd abietis (Wallr ) Unger. Гриб одногосподарний, з

неповним циклом розвитку. Уражає хвою ялини європейскої (Picea abies (L ) Karst у віці 10—20 років, викликає зниження приросту. Молоді хвоїнки ялини заражаються навесні базидіоспорами. В червні на нижній стороні уражених хвоїнок уздовж головної жилки утворюються бархатисті, яскраво жовтогарячі телейтопустули шириною 0,3—0,5 мм і довжиною до 1 см. Телейтоспори одноклітинні, зібрані в ланцюжки довжиною до 100 мкм, циліндрично ї

форми, безбарвні, з гладкою оболонкою, розміром 20-30 10-14 мкм. Зимує гриб телейтоспорами, які навесні проростають на хвоїнках і утворюють базидіоспори. Після розльоту базидіоспор хвоя обпадає.

розташовуються в два ряди, мають тонкий перидій. Ецидіо спори еліпсоїдальні, розміром 16—30 l0—18мкм, зібрані в ланцюжки, з жовтим вмістом і безбарвною бородавчастою оболонкою.

Проміжним господарем є брусниця Rhodococcum vitis idsea (L ) Avror, у якої телейтостадія гриба викликає деформацію і зміну забарвлення стеблинки. Колір стеблинки поступово змінюється від червоного влітку до шоколадно-бурого восени. Уредостадії немає. Телейтопустули покривають стебло брусниці у вигляді покривала і зимують. Телейтоспори (10-14 16-30 мкм) розташовані в клітинах епідерміса, мають жовто-коричневу оболон-ку. Навесні телейтоспори проростають, утворюючи безліч базидіоспор, якими зара -жається хвоя ялиці.

Хвороби листків

Хвороби листків – одна з найбільш розповсюджених груп патології органів деревних і чагарникових порід. З них особливо небезпечні багато видів борошнистої роси, іржі і парші. Вони вражають не тільки листяні пластинки, але і черешки, а в деяких видів рослин і не здерев’нілі пагони, що значно підсилює їхню шкідливість. На території колишнього СРСР поширені повсюдно.Борошниста роса

Борошниста роса дуба. Збудник — Microsphaera alphitoides Griff et Maubl (рис 101). Гриб найбільш часто паразитує на європейських дубах (черешчатому, гірському, пухнатому), на північному (північноамериканського походження), буках і їстівному каштані.

Походить з Північної Америки, відкіля був випадково завезений в Європу в 1907. На території України цей гриб вперше виявлений у 1909 в районі Стрию і Жидачева Львівської області (Roupert, 1909), а також у Тернопільській і Житомирській областях (З. Г. Вронский, 1910) У даний час гриб зустрічається в межах ареалу дуба по всій території

36

СРСР. Спочатку була поширена конідіальна стадія розвитку гриба, а з 30-х років повсюдно утворюється на листах сумчаста стадія у вигляді клейстотецій з сумками.

Листки заражує вегетативна грибниця (оідії), яка зимує в бруньках, і сумкоспори. Сумкоспори вилітають із клейстотеціїв, які перезимували на опалих листках. Під час вегетаційного періоду носіями інфекції є конідії.

Перші ознаки зараження виявляються весною, коли на молодих листках з'являється тонкий наліт грибниці. Це первинне зараження міцелієм, що зберігся в бруньках. Основне ураження стає добре вираженим наприкінці червня

— початку липня. В цей час листки заражуються сумкоспорами, які звільняються з клейстотеціїв, і конідіями, які з'являються на первинно заражених листках.

Інтенсивність зараження і темпи його поширення залежать від джерела інфекції. Якщо грибниця розростається з бруньки, то може заражати тільки пагони і листки, які з неї виросли. Сумкоспори заражають в основному нижні листки на висоті 30—90см (А. А. Власов, 1951). Іноді вітер переносить окремі клейстотеції і на великі відстані. Конідії заражають листки найбільш інтенсивно. Це пояснюється тим, що час їхнього утворення розтягуєтьс я на весь вегетаційний період, а вітер переносить їх на значну відстань (більш 100м). Це, власне кажучи, самий небезпечний спосіб розповсюдження хвороби. Сумкоспори і конідії гриба інтенсивніше проростають на листках при наявності крапель води (роси, дощу), але можуть проростати і у вологому повітрі.

Microsphaera alphitoides — облігатный паразит і може розвиватися тільки на живих організмах. Гриб спочатку утворить павутинистий ектоміцелій, що потім покриває суцільною плівкою листки і пагони. Харчується гриб за допомогою гаусторій, які проникають всередину клітини епідерміса уражених органів. На поверхні грибниці утворяться прості конідієносці з конідіями. Конідії овальні, безбарвні, одноклітинні, з тонкою оболонкою, розміщені

величиною 43-83 26-55мкм, а в сумках— по вісім спор розміром 17-29 8-15 мкм. Клеистотеції на листках добре видні неозброєним оком. Зимують вони на опалих листках. Спори вилітають в травні — червні. Клеистотеції утворюються щорічно, але в холодні вологі роки не встигають дозріти.

Інтенсивному утворенню конідій сприяє суха сонячна погода.

Гриб розвивається на молодих листках і пагонах сіянців, вражаючи найбільше інтенсивно червневі і липневі прирости. Ще більше буває нальотів грибниці на пагонах, які виросли після обмерзання рослин. Тому сильне ураження спостерігається в морозобійних ямах. Дуже інтенсивно вражається і молода поросль дуба, що росте з пня. Борошниста роса заражує листки і дорослі дерева, але дуже сильно це відбувається в тих ви падках, коли навесні листогризучі комахи об'їдають листки, а на їхньому місці з'являються нові.

Шкідливість борошнистої роси полягає в тому, що листки, покриті грибницею, знижують асиміляцію , скручуються, буріють і передчасно обпадають. Це вповільнює приріст, викликає деформацію пагонів і стовбурця в цілому. Крім того, уражені рослини не встигають підготувати пагони до зими, які залишаються нездеревілими і звичайно пошкоджуються осінніми заморозками. В дорослих дерев знижується стійкість до інших хвороб , шкідників і несприятливих факторів зовнішнього середовища, що в підсумку є однією з причин масового усихання дубових насаджень, що відбувається в останні роки в лісах України, Молдовії РСР і інших країнах.

В даний час борошниста роса — одна з найбільш розповсюджених хвороб дуба. Немає жодного лісництва, в якому дубові насадження, лісові культури і особливо розсадники в тій чи іншій мірі не були б уражені борошнистою росою. Це викликає необхідність проведення ряду профілактичних і активних мір боротьби з ц им небезпечним захворюванням.

Для попередження ураження борошнистою росою розсадники, де вирощується дуб, закладають на відстані від дубових насаджень, а якщо такої можливості немає, то навколо розсадника в радіусі не менш 100 м знищують поросль дуба, що є основним резерватом інфекції. В розсадниках, де спостерігалося ураження, восени потрібно згрібати і

37

спалювати опалі листки. Для зменшення можливості ураження жолуді рекомендується висівати якомога раніше (доцільний, якщо дозволяють умови, осінній посів), щоб до часу масового вильоту спор гриба листки вже були добре сформовані.

Непоганий результат дає посів у міжряддях люпину для затінення дуба, чим зменшується і розвиток хвороб. Якщо ці заходи не дають потрібного ефекту, необхідно проводити активні заходи боротьби шляхом хімічно ї

обробки рослин препаратами сірки. Найкращі результати дає обробка посівів 0,5% -м розчином колоїдної сірки з розрахунку 800 л/га розсадника, можна також застосовувати обпилювання сіянців дрібномолотою сіркою з розрахунку 25—30 кг на 1 га розсадника. Першу обробку проводять при початкових ознаках прояву хвороби, що буває наприкінці червня — початку липня і залежить від погодних умов даного року. Звичайно досить триразової обробки, проведеної через 2—3 тижні. Ці заходи попереджують ураження листків спорами і появу нальоту, якщо ж наліт вже утворився, обробка не дає позитивних результатів.

В лісових насадженнях для попередження розвитку хвороби дуже важливим є створення культур змішаного складу у відповідних в екологічному відношенні місцях.

При необхідності вирощування дубових культур в морозобійних ямах там потрібно попередньо створити захисний ярус зі стійких деревних порід або чагарників. Гарні результати дає вирощування дуба в коридорах із другорядних порід, що створюють несприятливі умови для розвитку і поширення гриба. Необхідно охороняти лісові культури від механічних пошкоджень, особливо худобою, в результаті яких виростають пагони з придаткових або сплячих бруньок, які інтенсивно уражаються хворобою. Обрізати уражені гілки недоцільно, тому що після обрізки з'являються нові пагони з молодими листочками, і гриб одержує чудові умови для свого розвитку.

В лісових культурах і дорослих насадженнях особливе значення має боротьба з листовими комахами (зеленою дубовою листоверткою, непарним шовкопрядом, золотогузкою, зимовим і іншим п'ядунами), тому що після об'їдання ними листя борошниста роса особливо інтенсивно уражує деревостан.

У цінних лісових культурах і насадженнях, в сильному ступені уражених борошнистою росою, доцільне проведення хімічної боротьби препаратом сірки. З цією метою можуть застосовуватися аерозольна обробка, мілкооб’ємне обприскування й обпилювання. Вибір способу обробки і термінів такі ж, як і при обробці розсадників.

Норми витрати меленої сірки на 1 га 1—2 літніх культур — 15 кг, посівів в розсаднику—25—30 кг на 1 га, в розсаднику—25—30 кг на 1 га порослі і 3—5 літніх насаджень — 35 кг. Рідких фунгіцидів — 0,5%-го розчину колоїдної сірки 1— 1,5%-го або розчину ИСО для обприскування 1 га 1—2 літніх культур використовується 500 л, а більш старих — до 1500 л.

Принципово можлива і біологічна боротьба з борошнистою росою, тому що виявлений надпаразит збудника хвороби — гриб Ampelomyces quisqualis Ces., який має здатність знищення міцелію і спор Microsphaera alp hitoides і

тим самим обмежує його поширення в природі. Однак поки ще не розроблені методи розмноження і посилення корисної дії цього гриба у вогнищах хвороби (К. Manka, 1976).

Важливим є і добір цінних форм, стійких проти борошнистої роси. З таких дерев потрібно збирати жолуді і створювати насінні ділянки.

Борошниста роса листків бука. Збудник — Phyllactinia suffulta (Rob.) Sacc. В клітини проникають не тільки гаусторії, що характерно для більшості борошнисторосяних грибів, але і гіфи, які через устячка досягають більш глибоких тканин листка. На нижньому боці уражених листків формується малопомітний наліт грибниці. Восени на них утворюються плодові тіла - клейстотеції, які мають прозорі, безбарвні, зворотньо -булавовидні придатки. Розміри сумок—60-105 25 мкм, спор — 30-50 16-25 мкм.

Зимує гриб у вигляді плодових тіл, навесні заражає листки сумкоспорами, влітку джерелом інфекції є конідії. Окремі форми цього гриба паразитують також на ліщині, ясені, вільсі, грабі, в’язі, але приносять незначну шкоду.

Phyllactinia suffnlta часто уражає листки ясена, іноді ліщини, бузку.

Борошниста роса листків верби. Збудник — Uncinula salicis (D. С.) Wint. Влітку на уражених листках з'являються білі плями грибниці, на початку осені утворюються плодові тіла — кулясті або приплюснутошаровидні, бурі клейстотеції. Придатки численні, по довжині дорівнюють діаметру клейстотеція або в два рази більше його, зі спірально загнутими кінцями. Розміри сумок— 55-90 35-60 мкм, cпop—20-З0 14-15 мкм. Крім верби цей гриб іноді уражує тополю.

38

Борошниста роса клена. Збудник — Uncinula aceris Sacc. На уражених листках влітку з'являються білі нальоти грибниці, що до початку осені покриває весь лист. Влітку гриб поширюється за допомогою конідій. Восени на уражених листах утворюються плодові тіла - бурі, кулясті або приплюснуто-шаровидні клейстотеції. Придатки численні, безбарвні, на кінцях виделко - розгалуджені, зі спірально загнутими кінцями, по довжині дорівнюють діаметру клейстотеція. Зимує гриб у сумчастій стадії. Розміри сумок—70-95 54-65 мкм, спор—22-30 12-15 мкм.

Борошниста роса яблуні і груші (мал. 104). Збудник—

Podosphaera leucotricha Salm. На уражених листах, пагонах і квітах з'являється сірувато-білуватий паутинистий або борошнистий наліт, що набуває потім рудуватого відтінку. Листки буріють, скручуються, квіти обпадають. Зимує гриб в бруньках у вигляді міцелію й у клейстотеціях на пагонах або опалих листках Клейстотеций темно - коричневі, кулясті, з дихотомічно розгалуженими придатками.

У кожному клейстотецій по одній або дві сумки з вісьма одноклітинними сумкоспорамив кожній. Сумкоспори овальні, безбарвні, розміром 22-30 12-15 мкм. Звичайно вражає рослини в розплідниках, школках і садах, а в лісі — плодоносні дерева. Вищевказані збудники борошнистої роси в лісових насадженнях

менш небезпечні, ніж борошниста роса дуба.

Іржа листів

Іржа тополі. Збудник — гриби, відомі під спільною назвою Melampsora populina Kleb. Це іржасті гриби, для розвитку яких необхідні різні господарі. Уредо- і телейтостадії розвиваються на листках чорних і бальзамічних тополь, а ецидіальна стадія — на різних видах роду Allium (тоді гриб називається М. allipopulina Kleb. ) або на хвої модрини (М. laricipopulina Kleb. ).

Первинне зараження тополі викликають еціоспори, які утвор юються на листках і хвої проміжного господаря. Іноді, під час теплих зим, перезимовують уредоспори, які навесні заражають листки тополі. Після зараження грибниця розвивається всередині листків, і в липні на їхній нижній стороні з’являються жовті або жовтогарячі уредопустули. Вони від подовженої до яйцеподібної форми, з бородавчастою оболонкою, величиною 30-40 1318 мкм. В уредопустулах формуються також парафізи, досягаючі 40-70мкм, зверху голівки булавовидні або

39

На представниках білих тополь (секція Leuce) паразитує Melampsora pinitorqua Rostr. і M. tremulac Kleb. Проміжний господар M. pinitorqua — сосна, у якої в ецидіальній стадії гриб викликає деформацію гілок, відому за назвою сосновий вертун. До збірного виду M. tremulae відноситься ряд видів: M. laricitremulae Kleb., ецидіальна стадія якого розвивається на хвої модрини; M. chelidoniitremulae Kleb.— на чистотілі (Chelidonium); M. corydalitremulae Kleb.— на чубарці (Corydalis) і деякі Інші.

Характерна риса цих грибів полягає в тому, що уредоспороношення розвивається не тільки на листових пластинках, але і на листових черешках і нездеревілих пагонах. Ураження викликає зменшення асиміляційної поверхні, передчасне обпадання і дірчатість листків, призводить до утворення на пагонах пробковидних коростинок.

На представниках підсекції Trepidae (осиці, сірій тополі) восени під епідер місом на верхній стороні листків розвивається телейтоспороношення у вигляді бурих, а потім майже чорних коростинок.

На представниках підсекції Albidae (білому, туркестанському) в південних районах країни, за дослідженнями 3. М. Лавитскої (1956), гриб може паразитувати тільки в уредостадії, тобто має скорочений цикл розвитку і не вимагає наявності проміжного господаря. Зимує він у вигляді міцелію в бруньках. Іноді перезимовують і уредоспори. Гриб нерідко викликає відмирання пагонів.

Окремі види іржастих грибів на тополі можна визначати за формою парафіз, що утворюються разом з

40