Принципи безпеки
Основні принципи забезпечення безпеки - основні шляхи практичного застосування досягнень безпеки життєдіяльності для сталого гармонійного еволюційного розвитку людини та суспільства.
Забезпечення безпеки - складний процес, в якому можна виділити елементарні складові, вихідні положення, ідеї, що іменуються принципами.
Принципи забезпечення безпеки за ознаками їх реалізації: законодавчі, управлінські, технічні, організаційні, орієнтуючі
Законодавчі принципи - закріплені законом правила, що забезпечують прийнятний рівень безпеки.
Орієнтуючі принципи - основоположні ідеї, що визначають напрямок пошуку безпечних рішень і слугують методологічною та інформаційною базою.
Технічні принципи спрямовані на безпосереднє відвернення дії небезпечних факторів і базуються на використанні фізичних законів.
Управлінськими називаються принципи, що визначають взаємозв'язок і відносини між окремими стадіями і етапами процесу забезпечення безпеки. До них належать: плановість, контроль, управління, зворотний зв'язок, підбір кадрів, відповідальність.
До організаційних належать принципи, за допомогою яких реалізуються положення із залученням науково обгрунтованих рішень. Це принципи несумісності, ергономічності, раціональної організації праці і відпочинку, компенсації та ін.
Заходи щодо зменшення ризику, як правило, мають комплексний характер. При виборі конкретних заходів вирішальне значення має загальна оцінка дієвості та надійності заходів, що впливають на остаточний ризик, а також розмір витрат на їх реалізацію.
Таксономія та ідентифікація небезпек
Таксономія небезпек – це класифікація та систематизування явищ, процесів, об'єктів, які здатні завдати шкоди людині. Небезпеки класифікують таким чином:
– за природним походженням (природні, техногенні, екологічні та ін.);
– за часом проявлення (імпульсні, кумулятивні);
– за локалізацією (космос, атмосфера, літосфера, гідросфера);
– за наслідками (захворювання, травми, загибель, пожежі);
– за шкодою (соціальна, технічна, екологічна);
– за сферою проявлення (побутова, спортивна, дорожно-транспортна, виробнича);
– за структурою (прості, складні, похідні);
– за характером дії на людину (активні та пасивні).
Квантифікація небезпек – це введення кількісних характеристик для оцінки ступеня небезпеки. Найпоширенішою кількісною оцінкою небезпеки є ступінь ризику.
Ідентифікація небезпек – це знаходження типу небезпеки та встановлення її характеристик, необхідних для розробки заходів щодо усунення чи ліквідації наслідків.
При ідентифікації небезпек необхідно виходити з принципу «все впливає на все», тобто джерелом небезпеки може бути все живе й неживе і підлягати небезпеці також може все живе й неживе. Ідентифікація необхідна для розробки заходів запобігання небезпекам або ліквідації їх наслідків.
Загроза – 1) Сукупність причин та умов, які створюють небезпеку нереалізації інтересів об’єкта.
2) Існування або можливість виникнення ситуації, за якої формуються передумови протидії забезпечення безпеки; вона обмежується діями, які підкріплюють, але не переростають у діяльність, безпосередньо спрямовану на її здійснення.
Екстремальна ситуація - будь-яка подія, що спричиняє різку зміну нормальних умов життєдіяльності людини. Серед екстремальних ситуацій виділяють позаштатні ситуації, аварії і нещасні випадки. Позаштатна ситуація - будь-яка пригода, що містить у собі загрозу для здоров'я людей, призводить до виникнення аварії та значно ускладнює виконання програми походу. Іноді для її означення використовується аналогічний за змістом термін "надзвичайна пригода". Аварійна ситуація, аварія - вихід з ладу будь-якого механізму, пристрою, спорядження в ході його використання під час пересування на маршруті. Нещасний випадок - пригода, що завдала шкоди людині і трапилася з не залежних від неї причин. Катастрофа - подія природного або техногенного походження, що привела до загибелі людей і завдала збитків в особливо великих масштабах [5].