41. Проблема перекладності та неперекладності, її історичне та лінгвістичне підґрунтя.

Принцип перекладності є основою професійного світогляду перекладача. Дослідження проблеми перекладності є одним з магістральних напрямків розвитку сучасної науки про переклад. Перекладність завжди визначається рівнем розвитку мови. Перекладність — ключове поняття в теорії перекладу. Проте не всі мовні одиниці мають свої еквіваленти у мові перекладу, вони е неперекладними.

Одним з найбільших класів неперекладних одиниць – власні імена. Неперекладними є також абсолютна більшість географічних назв, які транс кодуються іншими мовами. Реалії суспільно-політичного життя кожного народу, які створюють корпус неперекладних понять, хоча особливого типу. Ці поняття – переважно назви національних грощових одиниць. Звичайно, описовий спосіб завжди забезпечує найповніше відтворення значення реалій. До неперекладних мовних одиниць належать також національні ідіоми, прислів’я, приказки, а також неологізми та архаїзми.

42. Співвідносність термінів і понять «адекватний переклад» - «точний переклад», «еквівалентний переклад».

Адекватний переклад точно передає зміст оригіналу, його стиль, і відповідає усім нормам літературної мови. Поняття адекватність поєднує передачу стилістичних і експресивних відтінків оригіналу, а еквівалентність орієнтована на відповідність створюваного в результаті міжмовної комунікації тексту визначеним параметрам, що задаються оригіналам.

Точний переклад — один з двох, поряд з вільним, основних типів перекладу. Головна ознака точного перекладу — точність щодо передавання змісту й відтворення термінів. Точний переклад художнього тексту має за мету відтворення не лише змісту, але й форми першотвору, дати максимально адекватне уявлення про всю систему художніх засобів і стилю першотвору.

Еквівалентний переклад - це переклад, що відтворює зміст оригіналу на одному з рівнів еквівалентності. Адекватний переклад повинен бути еквівалентним, але не всякий еквівалентний переклад буде адекватним.

43. Основні підготовчі етапи перекладу і тлумачення.

Першою обов’язковою умовою успішного виконання тлумачами своєї справи є дотримання часу, що його витратило джерело на висловлення інформації. Другою обов’язковою умовою для перекладача і тлумача спільною вимогою є досконале оволодіння всіма аспектами мови-джерела та мови перекладу. Третьою обов’язковою умовою становлення перекладача і тлумача є оволодіння ними реаліями обох мов. Четвертою обов’язковою умовою успішної праці є наявність у них динамічної пам’яті й можливості швидко вводити у мовлення вичитаних або почутих нових слів та ідіоматичних виразів оригіналу та їх відповідників у мові перекладу. П’ятою обов’язковою умовою успішної праці перекладачів і тлумачів є їхнє вміння скорочувати та адаптувати писемне й дискурс не мовлення для відповідних потреб користувачів перекладу і тлумачення.

44. Роль і місце словників у фаховій діяльності перекладача/тлумача.

Словники відіграють велику роль у сучасній культурі, у них відбиваються знання, накопичені суспільством протягом століть. Для професій, де слово є основним знаряддям праці правильне використовування слів та словосполучень, зворотів є вкрай необхідним завданням, інакше в цих сферах краще не працювати, оскільки представники цих професій є носіями мовної культури.

Словники не тільки дозволяють краще зрозуміти складні терміни та напрямки їх застосування, тлумачать значення слів інших мов, але й дозволяють дотримуватися основних законів логіки, серед яких є закон тотожності. Тобто, знаючи точне визначення того чи іншого поняття людина легко може порозумітися з іншою людиною, яка знає значення цього слова. В перекладацькій справі одне і те ж слово може перекладатися, в залежності від ситуації, по-різному, або знання слів-синонімів робить переклад більш художнім та цікавим для сприйняття.