Міністерство освіти і науки України
Національний університет фізичного виховання і спорту України
Кафедра східних єдиноборств та силових видів спорту
Фізична культура і спорт країн Сходу в епоху
середньовіччя
Реферат
Студентка факультету спорту та менеджменту групи 12ЄС3 Афанасьєва Дар’я
Київ
2017
ЗМІСТ |
|
Особливості розвитку країн Сходу в середні віки |
........ 3 |
Періодизація історії середньовічного Сходу........................................... |
3 |
Східні цивілізації ............................................................................................ |
4 |
Фізична культура народів Азії в середні віки................ |
5 |
Фізична культура і спорт в середньовічній Індії.................................... |
5 |
Фізична культура і спорт у середньовічному Китаї.............................. |
6 |
Фізична культура і спорт в середньовічній Японії................................ |
9 |
Фізична культура і спорт народів Бурятії.............................................. |
10 |
Висновок................................................................................ |
12 |
Література............................................................................. |
12 |
2
Особливості розвитку країн Сходу в
середні віки
Термін «середнівіки» вживаєтьсядляпозначенняперіодуісторіїкраїнСходупершихсімнадцятистолітьновоїери. Природнимверхнімкордономперіодуприйнято вважати XVI - початок XVII ст., КолиСхідстаєоб’єктомєвропейськоїторговоїтаколоніальноїекспансії, якийперервавхарактернийдляазіатськихіпівнічноафриканськихкраїнхідрозвитку. ГеографічноСередньовічнийСхідохоплюєтериторію ПівнічноїАфрики, БлизькогоіСередньогоСходу, ЦентральноїтаСередньоїАзії, Індії, Шрі-Ланки, Південно-східноїАзіїіДалекогоСходу.
ПерехіддосередньовіччянаСходіводнихвипадкахздійснювавсянаосновівже існуючихполітичнихутворень (наприклад, Візантія, СасанідськийІран), віншихвін супроводжувавсясоціальнимипотрясіннями, якцебуловКитаї, імайжеповсюдно процесиотримувалиприскореннязавдякиучастівних «варварських» кочовихплемен. Наісторичнійаренівцейперіодз’явилисяіповиросталитакібезвіснідосінароди, якараби, тюрки-сельджуки, монголи. Народжувалисяновірелігіїінаїхоснові виникалицивілізації.
КраїниСходувсередністоліттябулипов’язанізЄвропою. Носителькоютрадицій греко-римськоїкультуризалишаласяВізантія. АрабськезавоюванняІспаніїіпоходи хрестоносцівнаСхідсприяливзаємодіїкультур. ОднакдлякраїнПівденноїАзіїіДалекогоСходузнайомствозєвропейцямивідбулосялишев XV–XVI ст.
СтановленнясередньовічнихсуспільствСходухарактеризувалосязростаннямпродуктивнихсил — поширювалисязалізнізнаряддя, розширюваласяштучнезрошення тавдосконалюваласяіригаційнатехніка, провідноютенденцієюісторичногопроцесу якнаСході, таківЄвропі — булозатвердженняфеодальнихвідносин. РізніжпідсумкирозвиткунаСходітаЗаходідокінця XX ст. обумовлювалисяменшимступенемйогодинамізму.
Середфакторів, щообумовлюють «запізнювання» східнихтовариств, виділяютьсянаступні:
збереженняпорядзфеодальнимукладомпервісно-общиннихірабовласниць- кихвідносин, щовкрайповільнорозпадаються;
стійкістьобщиннихформгуртожитку, щостримувалидиференціаціюселянства;
переважаннядержавноївласностіівладинадприватнимземлеволодіннямта приватноївладоюфеодалів;
неподільнавладафеодалівнадмістом, послаблюютьсяантифеодальніпрагненнягородян.
Періодизація історії середньовічного Сходу
ЗурахуваннямцихособливостейівиходячизуявленняпроступіньзрілостіфеодальнихвідносинвісторіїСходувиділяютьнаступніетапи:
I–VI ст. н.е. — Перехіднийперіодзародженняфеодалізму;
VII–Хст. — Періодранньофеодальнихвідносинзвластивимйомупроцесомнатуралізаціїекономікийзанепадустародавніхміст;
XI–XII ст. — Домонгольськийперіод, початокрозквітуфеодалізму, становлення станово-корпоративногоустроюжиття, культурнийзлет;
XIII ст. — Часмонгольськогозавоювання, перерваларозвитокфеодальногосуспільстваізвернулисядеякізнихназад;
3
XIV–XVI ст. — Післямонгольськийперіод, щохарактеризуєтьсяуповільненнямсуспільногорозвитку, консервацієюдеспотичноїформивлади.
Східні цивілізації
СтрокатукартинуявлявсобоюСередньовічнийСхідівцивілізаційномувідношенні, щотакожвідрізнялойоговідЄвропи. ОдніцивілізаціїнаСходівиниклищевдавнину: буддійськаііндуська — напівостровіІндостан, даосько-конфуціанська — уКитаї. Іншінародилисявсередністоліття: мусульманськацивілізаціянаБлизькомуі СередньомуСході, індо-мусульманська — вІндії, індуськаімусульманська — вкраї- нахПівденно-східноїАзії, буддійська — вЯпоніїіПівденно-східнійАзії, конфуціанська — вЯпоніїіКореї.
4
Фізична культура народів Азії в
середні віки
УнайбільшрозвиненихнародівсередньовічноїАзії — Індія, Китай, елементифеодальногосуспільствавиниклираніше, ніжвЄвропі, івідрізнялисявідєвропейських, алерозвивалисяповільнішеізнабагатоменшимипотрясіннями. Тутневідкинули, а перетворилиінститути, системурухівіідеалифізичноїкультуристаровини. Сила традиційзабезпечилапоступовийіплавнийхарактерзмін. Навідмінувідхристиянства, релігії, щозавоювалитутпанування, несталисупротивникамифізичноїкультури. Вониактивновпливалинаїїпрактичнісистеми.
Фізична культура і спорт в середньовічній Індії
ФормуванняфеодальнихвиробничихвідносинвІндіїзайняломайжетисячолітнійперіод. Вищішаривійськовоїаристократії, чиновникивисокогорангуімонастирівжев I століттін. е. добилисяправаспадкоємстваотриманихвдарволодінь
ПротерозвитокфеодальнихвідносинприскоривсялишевХстоліттіврезультаті приходумусульманськихзавойовників. Основапатріархального, абоазіатського, способувиробництва — сільськагромада — розпаласятількивдеякихпровінціях. Кріпацтвояксистема, щоносиластановийхарактер, несформувалося, затеувеличезній мірізросламаса "недоторканних" івідбуласяподальшадиференціаціякаст. Буддизм, щорозпавсянадвітечії, відійшовдо VI століттяназаднійплан. Йогорольузяв насеберізновидперетвореноговіндуїзмбрахманізму, щопроголосивкастовийлад священним.
У XIII століттісередньовічнаІндія, завиняткомдекількохпровінційнихкнязівств, втратиланезалежність. Спочаткувонапотрапилапідвладуделійськихсултанів, потімМоголів, апочинаючиз XVIII століття — англійців.
Якщонерахуватиперіодуіндійськогоренесансу, щодоводитьсяна IV–IX століття, умови, щоіснувалитодівІндії, їїроздробленість, застиглийкастовийхарактерсуспільства, неймовірнаубогістьчленівсільськоїгромадиробилинеможливимтакий якіснийстрибоквзагальномурозвиткуфізичноїкультури, яквсередньовічнійЄвропі. Афганськихімонгольськихзавоюваннягунівзбагатилистародавнюпрактикуфізичнихвправбагатьмаелементами, наприкладборотьбоюнапоясах, кіннимиіграми, кіннимполо, змаганнямистрільців. Протецівидиспортуотрималиправогромадянствалишевстінахзакладів, щозаймалисяфізичнимвихованнямпредставників вузькоїкастивійськовоїаристократії. Тимчасововонипривносилищосьновевзвичаїтогоабоіншогодвору, алезвідходомзавойовниківабоїхасиміляцієювтрачали свійпервиннийзміст. Найбільшзначневнутрішнєвдосконаленняізбагаченняелементівфізичноїкультуривідбувалосяврамкахмистецтватанцю, детренуваннятіла сталогративжедругоряднуроль, ісистемийоги.
НовийпідйомврозвиткумистецтватанцювІндіїпов'язанийзім'яммайстратеатру, щоживв I століттін. е. БхаратаНатьяшастра, апізніше, зпоявоюнасвіттвору одногозйогопослідовниківпідназвою "Абхінай-адарпана". Йогосправжнійрозквіт доводитьсяна IV–V ст. Нормирухівтіла: мудри — жести, іасани — постановкарук, увічненезгаданимвищетвором, якийставкласичнимпідручникомтанцю, невиражаютьпонять, щопіддаютьсяточномувизначеннюєвропейцями. Їхзначеннявідповіднодовнутрішньогозмістуможезмінюватисязалежновідположенняокремихчастинтілаповідношеннюодиндоодного, атакожвіднапрямурухів, ледвепомітних поворотівзап'ястя, тремтінняпальціваботривалостіперебуваннявтійабоіншій позі.
5
НайбільшвиразнізразкитанцювальнихрухівперіодуіндійськогоренесансувідображенівскульптурахірельєфаххрамівШиви. ШиваНатараджа — корольтанцю, зберіг, якзатверджуєПикиВайі, іконографіюкосмічноїпози: однієюрукоювінволіє дожиття, іншоювідбиваєритмжиттянабарабані, третьоювказуєнаповернутогодо йогонігдемона, щовтілюєвнутрішніслабкостілюдини, переможенірухом, четвертоютримаєвогоньпізнань.
У II столітті, коливтратиласвоєзначенняфілософськасистемайоги, заснована Патанджалі, виниклибагатотечіййоги, заснованінарусі. Середнихвиділяласяхат- ха-йога, нормирухутілаіположеннярукякоїбулизафіксованівнаписанійв IV–V століттяхШилпасатраке — керівництвопомистецтвурухів. Їїрозвитокзбігсязперіодомрозквітуайурведичноїмедицини, якабільшніжнатисячуроківранішеГарвея зналапрокровообігіприйшладорозумінняролімікробівувиникненніхвороб.
Вперіодарабськихзавоювань XIII століттяізстатичноїсистемихатхайогивиділилисядинамічнітечії: дандалок, баскик. Тодіжз'явиласяузагальненапрацяфілософа Горакшанатхи. Великурольвподальшомувдосконаленнісистемидинамічноїйоги, щорозвиваємускулатуруіспритність, відігравпророкпровінціїПенджабнаім'яГуруНанак (1439–1538). Прагнучидооб'єднаннявборотьбіпротимусульманськихзавойовників, послідовникирелігіїсикхізму, щонародиласянаосновійоговчення, порвализкастовимсвітоглядом. Вонивключиливчислоритуальнихнормвправи, пов'язанізборотьбоюібігом.
Брахманськедухівництвопіслявідтисненняназаднійпланбуддизмущебільше містифікувалоканонийоги, щовизначалифізичнукультурунеарійськихкаст, які складаливеличезнубільшістьіндійськогонароду. Вонопосилилонавчальнізавдання "гуру" — вченням, пов'язанимздотриманнямгігієнитілаірелігійнихобрядів, ів тойжечаснадалодітямвеликусвободувтому, щостосуєтьсярухомихігор. Тимсамимбрахманськедухівництвоякбисанкціювалорозповсюдженнянепов'язанихз боротьбоюіідеологічнимзмістомпростихнароднихтанцівірухомихігор, сприятливіумовидлярозвиткуякихсклалисявзамкнутихрамкахсільськихгромад.
Управилахрізнихігор, щозберігаютьтрадиції, звикористаннямракетки, фігур, кульіспеціальнихмайданчиків, якіпротягомподальшихстолітьувсьомусвітістали дитячимирозвагамиабоперетворилисянавидиспорту, якправило, можнавиявити яку-небудьмежуіндійськогопоходження. Виразніформиіндійськоготанцювальногостилюсталитакими, щовизначаютьдлябагатьохрайонівАзії, починаючивідТибетуіІндокитаюікінчаючиостровамиІндонезії — всюди, кудипроникалиіндійські купцііченці. Буддійськіченці-місіонериразомзученнямйогипоширювалиітой видборотьбивціляхсамооборони, восновіякоголежаладіяначутливідоболюточкитіласупротивникаіякийставвідомийвКитаїпідназвоючуанфу, вЯпонії — кемпо, авсучасномуспортивномусвіті — карате. Незаперечнийітойфакт, щоврезультатііндійськоговпливуперсидськагравм'ячзадопомогоюпалицьзавдякианглійсь- кійВест-індськийкомпаніїувійшладоісторіїспортунашихднівякхокейнатраві, а модернізованаарабамичатуранга — якшахи.
Фізична культура і спорт у середньовічному Китаї
УКитаїнінеоконфуціанськийідеалізм, нітайськаібуддійськатечіяневідсунули втакомуступеніназаднійплансуспільнурольфізичноїкультури, якцевідбулосяв християнськійЄвропі.
Післяперіоду, колидіялизгаданіранішезаборони, вепохиЦиньіХаньзновпочавсярозквітфізичноїкультури. Масовеповстання "жовтихпов'язок", щопотрясло династіюХань, булопригнічене, алеповністюзнищитизавоюванняцьогорухуне вдалося. Членидинастії, щоприйшладовлади, Чин, періоду III–V століття, прагнучиуникнутиповтореннявмайбутньомуподібнихповстань, видалиуказпроздачу
6
зброї. Це "беззбройний" стан, якийкитайськавладанамагаласязберегтивпродовж всіхсередніхстоліть, сприявформуваннювсередовищікитайськихселян, купціві дрібнихдворянсвоєрідноїфізичноїкультури, восновіякоїлежалиспособисамооборони. Частковосюдийдекоріннямтехнікачуан-шу — боротьбизтіннюзадопомогоюзахватівіударівзметоюобеззброїтиголіручсупротивника, атакожрізнітаємні варіантиударів, щонаносятьсякулакамиідолонею, упоєднаннізудараминогою. З великимиабоменшимизмінамивонисклалисистемурухівву-шу, якавпершебула розробленав VI століттііндійськимченцем-місіонеромБоддхідхармой. Додосконалостібулодоведенофехтуваннянапалицяхіводнізмагання.
Свійслідуфізичнійкультурівищихшарівсуспільствазалишилитакожзвичаїза- войовників-кочівників, наприкладкіннізмаганнягунів, тюркськихплеменімонголів, змаганняТибетупобігу. Майжевсінародності, щозаймалисяконярем, принеслидоКитаюрізніваріантиперсидськоїгривполоіборотьбунапоясах. Відманьчжурівкитайцізапозичуваликатаннянаковзанахвйогопервинномувигляді, відіндійців — хатхайогуібагатовидівметаігр, відяпонців — грувм'ячзпір'ям.
Змінуконцепціїправлячихкласіввідноснофізичноїкультуринайбільшнаочно можнапрослідкуватинаприкладіігорзм'ячем. УепохуправліннядинастіїТан, VII– Хстоліття, вчу-кюхгралим'ячем, наповненимповітрям. Грайшлавженедоодного очка. Унеїгралиневсі, атількипрофесійнігравці. Професіонализ'явилисяівбоксі, івборотьбі, івзмаганняхпопідняттютягарів.
Узв'язкузпереходомдометодівведеннявійнизвикористаннямважкоїкавалерії вищішарисуспільствазасвоїли "рицарські" звички. Вонивідмовилисявідколишніх фізичнихвправ; більштого — стализневажатитих, хтощенимизаймався. Їхінтерес звернувсядокіннихзмагань, фехтуванняі, головнимчином, кінногополо.
ЕпохарозквітукінногополопочаласявперіодправлінняТан-мін-хуана, якийі самбувзавзятимгравцем. Літописцівідзначали, що, коливінгнівавсянакого-не- будьзсвогооточення, примиритиїхмоглатількигравполо. Врезультатівиникали дужегротесковіситуації. Зніженімандариниіміністри, щорозжиріли, буливимушеніперебиратисязпаланкінанаконя, щобсвоєюгрою, аточніше, незручністюічастимипадіннямистворюватиуімператорагарнийнастрій.
Писали, щоніхтонесмівприцьомузаперечитиімператорові, якийскидавправителівпровінційінетерпів, щобйомусуперечили. Врешті-рештфеодали, заручившисьзгодоюімператриці, черезодногозпридворних, щоризикнувголовою, передалипристрасномугравцевівполопослання, вякомумовилося:
1.Подібнаборотьбаміжправителемійогопідданиминепристойна, бостираєвідмінностіврангах.
2.Цейспосібспілкуваннязпідданиминегіднийімператора...
3.Численніскачкинастількизаймаютьчасімператора, що віннемаєможливостівиконуватисвоїобов'язкиніпереддержавою, ніпередімператрицею.
«Сміливепослання, — відзначаєлітописець, — настількиподіялонаТан-мін- хуана, щовіннетількинеобезголовивзухвалогопридворного, алеіобіцяв, сильно позіхнувши, щоразомзполоприділятимебільшеувагисуспільнимсправам.»
Придворійогонаступниківгранабулащебільшупопулярність. Улітописахдеякихімператорівпостійнодорікаютьвтому, щовониприпризначенняхнанайважливішіпостибільшецікавилисяуміннямкандидатівгративполо, чимїхпрофесійною придатністю.
Увечерімайданчикидлягривполоосвітлювали. Вечірнізмаганнявідкривалися виступамитанцівницьіакробатів. Якісередперсидськоїаристократії, вкитайському
7
суспільствіепохидинастіїТанполозахопилоідам. Імператори, посилаючисьнакитайськийетикет, довгийчасдозволялиїмсідатитількинамулів. Протеценітрохине бентежилопридворнихамазонок, захопленихгроювполо.
НапочаткуепохидинастіїСунвперіод X–XIII століття, довгеполозмінилагракікюх, вякійвикористовувалисякоротшібіти. Регулярно, чотириразинарік, влаштовувалисяблискучіпридворнізмаганняпоцьомувидугри. Гралим'ячамизебеновогодерева, розміримайданчикавизначалисязалежновідчислаучасників. Паралель- нозкі-кюхкитайський "лицар" наім'яЛун-ванвідродивіввівпридворіназвануйо- гоім'ямкитайськугрутипугольфу.
Лун-ванстворивканониобов'язковихдлярізнихігор "рицарськихчеснот". Доїх числавінвідносивчемність, чесність, справедливістьіскромнуповедінку. "Перемога неповиннаприводитидозарозумілості, апоразка — долегкодухості", — пишевінна закінченнясвоєїпраці.
ЕкономічнаполітикаепохидинастіїСунсприяларозквітуфізичноїкультуриміськогонаселення. Умістахнабулипоширеннянетількирізнівидиполо, алеіграв м'ячзпір'ям, атлетика, масовізмаганняпоперетягуваннюканатаірізноманітні вправипобалансуваннюнаходуляхібамбуковихжердинах.
Уцейперіодзгаданавищетехніка "чуан-шу" такожрозпаласянадвітечії: "шаолін". ПершеотрималосвоюназвупоіменімонастиряШаолінвпровінціїХунань, що підтримувавтрадиціїБоддхідхарми, деченцівключиливсвоюнавчальнупрограму оволодіннямистецтвомборотьбибеззброї. Системавправ, складенав XVII столітті воєначальникомІоФейеміченцемЧіаоЮаном, включалавжебільше 150 рухівпо завданнюударіврукамиіногамидлядіїнабольовіточкитіласупротивника. Основи "тай-чі-чуана" розробиввХстоліттіЧанСан-фен. Цясистемавключаланетількисиловіприйоми, алеіспособипсихологічноїдіїнасупротивника.
Містичнонастроєнітайськіченцівважали, щорізнімолитвимаютьбільшувагув очахбогів, якщовонивисловлюютьсянетільки, алеізадопомогоюбігу, танців, обертаннятіла. Підегідоюдержавноїбуддійськоїрелігіївсьогобільшогопоширеннянабувалиелементиканонівйоги, запозиченівІндії.
УепохуправліннямонгольськоїдинастіїЮан, період XIII–XIV століття, напершийпланзноввийшлирізнібойовівправи, змаганнякінниківістрільців. Приімператорськомудворіівкрупнихмістахготувалосявеликечислоборціввтрьохвагових категоріях, завждиготовихвиступитивзмаганняхпротимонгольськихгостей.
ДинастіяМін, щовступиланапрестолпіслявигнаннямонголів, період XIV–XVII століттянадаланеобмеженувладуконфуціанськимчиновникам. Китайзвільнився відмонгольськихзавойовників, алепотрапивврабстводовласногоминулого. Бюро- крати-мандариниобернулитрадиціїпротипрогресу. Уповільненнясуспільногопрогресунегативнопозначилосяінарозвиткуфізичноїкультури. Характернедляконфуціанстванеприйняттявсьогочужорідногопозначилося, зокрема, втому, щобули забутіпринесенімонголамивправиуверховійїздііборотьбі, атакожнабулипоширеннявнародномусередовищіспособисамооборони. Інтересставвиявлятисяголовнимчиномдообразотворчогомистецтваілітератури.
Утакихнесприятливихумовахкитайськафізичнакультуравженемогластворитиніякихновихсистемрухів. Якщонерахуватигривм'ячзпір'ямілікувальних вправ, рештавсіхвидівфізичноїкультуриприйшладозанепаду. Знизивсярівеньвипробувань, якимпіддавалисявоїни, вшколахприпинилосяорганізованенавчання фізичнимвправам.
ОстаточнийзанепадфізичноїкультуривсередньовічномуКитаїпочавсяпіслятого, яккитайськіфеодалипризвалиманьчжурівдляпридушенняселянськихповстань. Новізавойовникипринеслизаконпроносінняжінкамиколодок, щоспотворювалиїхноги. Ігровімайданчикибулиобкладенівеликимиподатками. Заняттяфізичнимивправамизбереглисялишевнижчихшарахсуспільстваісереднаціональ-
8