1. Основні теорії економічної інтеграції
Функціоналізм (функціональна кооперація)
Стратегія поглиблення ЄІ - поступове зменшення національного суверенітету шляхом заохочення міжкраїнової технічної співпраці в окремих галузях політики ЄС, наприклад: транспортній, аграрній, науково-технічній, охорони здоров’я …
Засновник: Давид Мітрані – виходив з припущення про те, що національні уряди меншою мірою здатні забезпечити добробут громадян, ніж міжнародні “неполітичні інституції”
Був переконаний - прихильність громадян
поступово переходитиме від національних
урядів до наднаціональних інститутів, які
здатні забезпечити значно вищий рівень
1. Основні теорії економічної інтеграції
Нео-функціональний підхід:
Автори Хаас, Най та Ліндберг (1950-60рр.)
Інтеграція - постійний процес досягнення компромісу через переговори
“Крива досвіду співробітництва” між країнами: досвід співпраці у галузях політики “нижчого рівня” (вугільна, сталеливарна промисловість) сприяє розвитку співпраці в галузях “вищого рівня” (закордонна, оборонна політики)
“Ефект переливу (spillover)”
співробітництва з однієї сфери до інших.
Визнавалась важлива роль національних урядів, існування політичного конфлікту та
конкуренції інтересів
1. Основні теорії економічної інтеграції
Теорія міжурядового регулювання
(intergovernmentalism)
Провідна роль в інтеграційних процесах – у національних урядів. Проти посилення ролі наднаціональних інституцій.
“Євроскептики” наголошують, що визначну роль в інтеграційному процесі відіграє Рада Європи, Рада міністрів ЄС та широка мережа допоміжних комітетів міждержавного співробітництва
Будь-яке просування на шляху
поглиблення інтеграції відбувається
1. Основні теорії економічної інтеграції
А.Моравчик: прихід до влади ринково-
орієнтованих урядів і подальше
узгодження національних інтересів стало головною передумовою реалізації програми Спільного Європейського ринку
Серцем процесу вироблення політик ЄС є міждержавні переговори, а наднаціональні органи мають вплив лише у ситуації, коли у них є сильні союзники серед країн-членів
Отже, позиції наднаціональних інститутів самих по собі є слабкими і залежать від мінливих національних інтересів
1. Основні теорії економічної інтеграції
Теорія багаторівневого управління (Multi- level governance) (автори: Liesbet Hooghe
та Gary Marks, 1996р.)
Крім національних урядів треба враховувати роль наднаціональних інститутів (Єврокомісії, Європарламенту, Європейського Суду), а також значення регіональних та місцевих органів влади
Саме їх повноваження та здатність виступати у якості незалежних акторів у процесі визначення інтеграційних перспектив ЄС є головним об’єктом дослідження в цій теорії
1. Основні теорії економічної інтеграції
Теорія внутрішнього регіоналізму (М,
Кітінг, Дж. Логлін, Р. Хадсон)
Створення гомогенного європейського економічного простору, в якому вдасться зменшити соціально-економічні диспропорції за рахунок посиленого впливу наднаціональних європейських структур.
Розроблено принципи:
субсидіарність (делегування в регіон тієї суми повноважень, які він може ефективно виконувати),
компліментарність (структурні фонди ЄС підтримують проект, якщо в регіоні
вкладається частина коштів 25-75 %)
1. Основні теорії економічної інтеграції
Після створення економічного та політичного союзів країн-учасниць має розвиватися процес регіональної
європейської єдності - «Європа Регіонів»
Роль національних урядів поступово зменшиться.
Ключовими акторами при цьому стануть місцеві органи влади та наднаціональні інститути ЄС
1. Основні теорії економічної інтеграції Концепції гнучкої інтеграції
Різношвидкісна: країни ЄС йдуть єдиним
шляхом інтеграції, проте з різною швидкістю поглиблення інтеграції
Вибіркова (гнучка-Європа): країни ЄС
можуть вибрати будь-який інтеграційний
проект на власний розсуд із переліку існуючих
“Концентричні кола”: країни
розміщуються у різних колах інтеграції, залежно від рівня інтеграції, який вони здатні чи бажають досягти
“Ключові (піонерні) групи”: країни, які
сильніше за інших прагнуть і здатні поглиблювати інтеграцію беруть участь у
Інтеграційна модель ЄС
|
Етапи розвитку ЄС (за H. та |
• |
W.Wallace, 2004) |
Паризький договір (1951) – створено Європейське співтовариство з |
|
• |
вугілля та сталі; |
Римський договір (1957) – створено Європейське економічне |
|
• |
співтовариство; Євроатом; |
Договір про злиття (1965) – об'єднання інституцій; |
|
• |
Акт розширення (1972) – вступ до ЄС Данії, Ірландії, Великої Британії; |
• |
Бюджетний договір (1975) – розширення повноважень ЄП; створення |
• |
рахункової палати; |
Акт розширення (1980) – вступ Греції; |
|
• |
Акт розширення (1985) – вступ до ЄС Португалії та Іспанії; |
• |
Єдиний Європейський акт (1986) – надання більших повноважень ЄП; |
|
запроваджено політику згуртування; розширення політичного впливу |
• |
ЄЕС; |
Договір про Європейський Союз (ДЕС) (1992) [Маастрихтський договір] – |
|
|
нова структура ЄС, процедури ухвалення рішень; запровадження |
• |
принципу субсидіарності; формалізація роботи Європейської Ради; |
Акт розширення (1994) – вступ Австрії, Фінляндії, Швеції; |
|
• |
Амстердамський договір (1997) – додаткові повноваження ЄП; ЄК |
• |
Шенгенські угоди; |
Ніццький договір (2001) – розширення ЄС; Хартія основних прав; |
|
• |
Акт розширення (2004) – вступ 10 країн ЦСЄ з 1.05.2004; |
• |
Акт розширення (2006) – вступ Болгарії та Румунії з 1.01.2007. |
• |
Лісабонський договір (2007) – значне реформування правової бази та |
• |
інституційного устрою ЄС |
Акт розширення (2013) – вступ Хорватії до ЄС |