Координуюча і керівна роль у
процесі забезпечення економічної безпеки країни має належати державі, яка певною мірою заперечує інтереси власної економічної безпеки, що об´єктивно зумовлено функцією держави як гаранта національних інтересів.
Рівніеконом ічної безпеки:
ЕБ індивідууму (трудові
ресурси);
ЕБ СГД (засоби виробництва);ЕБ держави (економіко-
правове середовище).
Всі рівні ЕБ є неподільними.
Найваж ливіш им ф актором економічноїбезпеки на рівніСГД
є дієвість відносин між підприємствами з приводу забезпечення фінансовими ресурсами, сировиною, матеріалами і комплектуючими, виробничими та іншими послугами, а також збуту готової продукції.
Реалізація продукції на експорт, так само як й інші прояви відкритості економіки, може частково зменшити
взаємозалежність економічної безпеки суб´єктів різних рівнів, але одночасно вводить зовнішній
чинник економічної безпеки суб ´єкта господарювання, що практично не піддається регулюванню на національному рівні.
Від творення д ерж ави як інституту
має за підґрунтя передусім надходження від податків і зборів, оформлених у державному бюджеті.
Головна суперечність інтересів економ ічноїбезпеки різних рівнів полягає у зм істі від творю вальних процесів.
Основоположний зміст відтворення
на рівні індивідуума полягає у споживанні,
на рівні СГД - це забезпечення процесу виробництва,
на рівні держави - перерозподіл ресурсів.
Взаєм озв’язок рівнів економ ічноїбезпеки:
Зона спільних економ ічних інтересів д ерж ави,СГД , населення:
Стабільне економіко- правове середовище
К ритеріїстану економ ічної безпеки:
ресурсний потенціал та можливості його розвитку,
дотримання відтворювальних пропорцій,
розвиненість механізмів, відповідальних за економічне відтворення,
рівень ефективності використання засобів виробництва,
створення умов для еквівалентного обміну в економічній системі,
конкурентоспроможність економіки, цілісність економічного простору,
економічний суверенітет, соціальна стабільність.
К ритеріїналеж ного стану економ ічноїбезпеки країни є:
а) у матеріально-сировинній сфері:
народне господарство повинно забезпечуватися достатніми для сталого розвитку обсягами сировинних ресурсів та інвестиційних товарів;
потрібні достатні обсяги державних резервів і запасів стратегічно важливих видів продукції і товарів, у тому числі - товарів критичного імпорту;
необхідний обсяг споживчих товарів, достатній для підтримання соціально прийнятних рівнів споживання населення;