Контрольні запитання

1. Що включає комплекс організаційно-господарських та спеціальних захо­ дів щодо ліквідації заразних хвороб тварин?

2. Що таке конвенційна заборона?

3. При яких хворобах тварин піддають забою або знищенню?

4. При яких хворобах тварини підлягають знищенню?

5. Що таке термінові повідомлення про появу та розповсюдження заразних хвороб тварин?

6. Перерахуйте основні заходи, спрямовані на ліквідацію гостро перебіга­ ючих хвороб тварин?

7. Які відмінності в організації заходів щодо ліквідації хронічних заразних хвороб тварин?

4.4. Організація заходів з ліквідації незаразних хвороб тварин. Організація лікувальних заходів

У системі ветеринарних заходів, спрямованих на профілактику не­заразних захворювань тварин ведуче місце займають загальні профі­лактичні заходи. Поряд з господарсько-зоотехнічними заходами (забез­печення тварин повноцінними кормами, приміщеннями, належним до­глядом) вони передбачають контроль за дотриманням зоогігієнічних та ветеринарно-санітарних норм і правил на фермах, постійне спостере­ження за станом стад з проведенням клінічних оглядів та диспансери-

144

145

зації тварин. Сюди ж входить також контроль за якістю грубих, сокови­тих і концентрованих кормів та питної води.

Головним у діяльності спеціалістів ветеринарної медицини є бо­ротьба з витратами в тваринництві, за створення в усіх господарствах стад здорових високопродуктивних тварин, за випуск доброякісних у ве­теринарно-санітарному відношенні продуктів тваринництва.

Здоровий стан стада досягається цілим комплексом заходів.

Комплекс заходів з профілактики, терапії та ліквідації незаразних хвороб тварин включає:

• оцінку умов і технологій утримання, якості кормів і особливостей годівлі тварин;

• клінічний огляд тварин;

• диспансеризацію сільськогосподарських тварин;

• впровадження в практику тваринництва зоогігієнічних та ветери­ нарно-санітарних правил;

• ветеринарний контроль за відтворенням стада;

• реєстрацію випадків незаразних хвороб;

• виявлення причин масового захворювання та загибелі тварин;

• виділення і лікування хворих тварин;

• профілактику травматизму;

• зміну раціону;

• усунення недоліків в утриманні тварин (мікроклімат, моціон тощо);

• благоустрій території навколо тваринницьких ферм, комплексів, літніх таборів;

• масово-просвітницьку роботу.

Перерахований комплекс заходів при окремих незаразних хворобах здійснюється у відповідності з затвердженими методичними вказівками та рекомендаціями, з врахуванням наукових досягнень в цій галузі. На­приклад, Методичні вказівки з діагностики, профілактики та лікування отруєнь сільськогосподарських тварин нітратами і нітритами, Рекомен­дації по боротьбі з маститами корів та ін.

Клінічний огляд тварин має діагностичне та профілактичне значен­ня. Проводять його лікарі ветеринарної медицини господарств і держав­ної ветеринарної мережі.

Розрізняють індивідуальний, груповий, загальний, плановий та по­заплановий огляди.

У залежності від напрямку та призначення господарства і місцевих умов огляд тварин проводять двічі в рік, щоквартально, 1-2 рази в

місяць. При наявності гострого захворювання тварин оглядають щоден­но або кілька разів протягом дня.

В звичайних господарствах плановий поголівний огляд тварин ор­ганізовують весною, перед виганянням худоби на пасовище та восени, перед постановою на стійлове утримання. Худобу, яку відправляють на сезонні пасовища оглядають перед переганянням.

У промислових комплексах огляд проводять двічі або більше разів на місяць.

Позаплановий клінічний огляд тварин організовують при виникненні масових заразних чи незаразних хвороб, а також перед продажем або забоєм, особливо вимушеним.

Спеціаліст ветеринарної медицини ферми або комплексу проводить загальний огляд тварин, звертаючи увагу на зміну стану тварин у період роздавання кормів, прийманні корму та води, а також при русі.

Тварин, які мають відхилення від норми, виділяють в окрему групу та піддають термометрії, ретельному індивідуальному оглядові і дос­лідженню.

Для кращої організації огляду лікар ветеринарної медицини та зо-оінженер повідомляють керівникам ферм про день огляду, погоджують з ними порядок його проведення. Інколи огляд тварин в господарствах поєднують з бонітуванням або масовими профілактичними обробками.

За результатами роботи складають список оглянутих тварин та акт про виділення на лікування чи ізоляцію хворих.

В списку приводять загальні дані про тварин, а в акті вказують на виявлену патологію, попередній діагноз, призначене лікування, режим годівлі та умови утримання.

Організований огляд тварин у населення проводять за участю представника сільської ради, зводять тварин в установу державної ве­теринарної медицини чи інше місце (якщо дозволяє епізоотична ситу­ація) або обходять двори громадян.

В комплексі заходів, що дозволяють виявляти наявність та причини захворювань тварин важливого значення набуває диспансеризація.

Диспансеризація - це система планових діагностичних та ліку­вально-профілактичних заходів, спрямованих на своєчасне виявлення субклінічних і клінічних ознак захворювань, профілактику хвороб та лі­кування хворих, особливо високопродуктивних тварин.

Це так звана превентивна діагностика та терапія.

Мета диспансеризації - зберегти здоров'я тварин і не допустити зниження їх продуктивності, створити оптимальні умови для розширено-

146

147

го відтворення племінного поголів'я, стійкого до несприятливих факторів зовнішнього середовища.

Спеціалісти, які обслуговують племінні ферми господарств, племінних заводів чи станцій, а також установ державної ветеринарної мережі включають диспансеризацію худоби в річні плани ветеринарних заходів. У її проведенні приймають участь керівники, головні лікарі вете­ринарної медицини та головні зоотехніки господарств при необхідності -спеціалісти районної лікарні державної ветеринарної медицини.

Диспансеризацію умовно поділяють на три етапи: діагностичний, профілактичний, терапевтичний.

Перший етап передбачає загальне дослідження кожної тварини (її загального стану, слизових оболонок, лімфовузлів, шкіри, волосяного покриву, кістяка, включаючи стан останніх хвостових хребців, ребер, ко­питець, вим'я тощо); дослідження систем: серцево-судинної, органів ди­хання, травлення, сечостатевої, нервової, руху та органів чуття.

Системи і органи, що мають відхилення від норми, досліджують більш ретельно: проводять лабораторні дослідження крові, сечі, молока тощо.

В племінних господарствах кров беруть для біохімічних досліджень від 30-40%, сечу і молоко - від 10-15% корів та 100% - від бугаїв -плідників.

В решті господарств з високопродуктивним поголів'ям кров, сечу та молоко досліджують у 5-15% корів і нетелів в державній лабораторії ве­теринарної медицини.

Результати першого етапу диспансеризації порівнюють за даними, отриманими при попередніх дослідженнях.

За об'єктивними даними клінічних та лабораторних досліджень тва­рин умовно поділяють на 3 групи:

• клінічно здорові, без відхилень від норми;

• клінічно здорові з відхиленням від норми за показниками крові, сечі і молока;

• хворі тварини.

На другому етапі диспансеризації всіх хворих тварин досліджують повторно і більш ретельно для підтвердження діагнозу та призначення індивідуального чи групового лікування.

На третьому етапі усувають причини, що викликали чи обумовили захворювання тварин.

148

Результати диспансеризації тварин заносять в диспансерну карту. Карта слугує підставою для складання акту та внесення конкретних про­позицій керівництву господарства і мають таку форму: