4. Обговорення результатів власних досліджень

Під час проходження виробничої практики в СООО “Роздільнянський” Роздільнянського району Одеської області було зареєстровано захворювання овець на диктіокаульоз. Не зважаючи на те, що проблемі диктіокаульозу овець присвячена достатня кількість наукових праць, вона залишається актуальною. Це й зумовило вибір нами теми дипломної роботи. Матеріалом для досліджень були вівці цегейської породи віком від трьох до одинадцяти місяців, хворі на диктіокаульоз.

Динаміка прояву хвороб овець заразної етіології протягом 2001-2003 років в СООО “Роздільнянський” досліджувалась на сонові даних ветеринарної служби господарства; фактичні дані щодо захворюваності ягнят і етіологічної орієнтировки діагнозу були відібрані із “Журналів протиепізоотичної роботи”, амбулаторного журналу, журналу реєстрації даних, патологоанатомічних розтинів, актів вибуття тварин, актів реєстрації приплоду ягнят.

При роботі з цими документами були враховані наступні показники: кількість захворювань, вік тварин, сезонність прояву хвороби, жива вага ягнят при народженні, при захворюванні і при списанні внаслідок загибелі.

Одночасно враховувались описані в документації клінічні ознаки, патологоанатомічні зміни, тривалість хвороби, особливості перебігу; клінічні, патологоанатомічні і заключні, в тому числі лабораторні діагнози. Додатково оперували даними лабораторних досліджень дорослих тварин, в тому числі результатів поквартальних гельмінтоларвоскопічних досліджень овець різних вікових груп.

Результати проведених досліджень свідчать, що поголів’я овець в СООО “Роздільнянський” протягом досліджуваного періоду (2001-2003 рр.) є благополучним щодо основних інфекційних захворювань, але щорічно реєструються такі паразитарні хвороби овець як диктіокаульоз, чесотка. У свиней спостерігаються аскаридоз та трихоцефальоз.

Діагноз на диктіокаульоз встановлювали комплексно на підставі епізоотологічних, клінічних даних, результатів лабораторних досліджень (гельмінтоларвоскопічних), гістологічних та результатів патологоанатомічного розтину.

При проведенні детального клінічного обстеження овець, враховуючи дані гельмінтоларвоскопічних досліджень і результатів патологоанатомічного розтину, нами був виявлений симптомокомплекс, який збігався з латентним періодом хвороби (ягнята 3-4 міс.), періодом виражених симптомів з боку органів травлення і найбільш виражені симптоми так званого третього періоду (за Д.І.Панасюком, 1959) – ураження органів дихання (ягнята 7-8 міс.).

Отримані нами дані клінічних досліджень збігаються з даними багатьох авторів [2, 3, 4, 8, 11, 33].

Під час проведення патрозтину клінічний діагноз було підтверджено патологоанатомічним. Патологоанатомічні зміни, знайдені нами, були тісно пов’язані з локалізацією статевозрілих трематод і личинок диктіокаулюсів, а також їх механічною, токсичною і алергічною дією на організм хворої тварини. При цьому одержали такі результати:

• Катарально-гнійний бронхіт (до 7 екземплярів диктіокаулюсів в просвіті трахеї і бронхів);

• Катаральна бронхопневмонія з локалізацією в задніх та середніх ділянках при гострому перебігу;

• Гострий катаральний ентерит;

• Ателектази та альвеолярна емфізема в ділянці гострого краю легенів;

• Серозно-гіперплатичний лімфаденіт (бронхіальні і середостінні лімфовузли);

• Зерниста дистрофія паренхіматозних органів (нирки, міокард);

• Гіпертрофія міокарду;

• Загальна анемія та виснаження.

Загальні явища, які супроводжували перебіг хвороби, проявлялись у вигляді гемодинамічних розладів, в тому числі гострої венозної гіперемії, що зумовлює появу набряку легень, геморагічних інфарктів та ін.

Патологоанатомічні зміни при гострому перебігу хвороби відповідають преімагінальному розвитку збудника, коли личинки D. filaria проникають крізь стінку кишки в лімфатичні судини і вузли, а далі – в кровоносну систему і легені. Основні зміни при цьому знаходили в легенях.

Наші дані збігаються і підтверджуються дослідженнями науковців та фахівців ветеринарної медицини [10, 15, 23, 30, 31, 32, 34].

Використання лікувально-профілактичних засобів в господарстві дало змогу знизити захворюваність ягнят і овець диктіокаульозом і запропонувати антигельмінтик “Нілверм” (тетрамізол гранулят 20%) як найбільш ефективний при даній інвазії.

Результати, отримані нами при застосуванні антигельмінтиків в основному збігаються з даними [2, 3, 4, 8, 11, 33].

Відмінності в отриманих нами даних досліджень від даних, наведених в літературних джерелах, можна пояснити відмінністю умов проведених експериментів.