Тема 4 (6 год). Знеболювання

Студенти мають відпрацювати способи транквілі-зації тварин з використанням найновіших нейролептич­них засобів, щоб на фоні дії останніх здійснювати поверхневу, інфільтраційну провідникову і епідуральну анестезію, а також наркоз коня (хлоралгідратний), великої рогатої худоби (хлоралгідратний, алкоголь­ний) і собак (хлороформ-ефірний, кетаміновий). Не виключається виконання інших видів наркозу на сви­нях, кішках та ін.

Заняття 1. Поверхнева та інфільтраційна анестезія

Мета і завдання: ознайомити студентів з технікою транквілізації великих і дрібних тварин з наступним виконанням на них поверхневої анестезії слизових і синовіальних оболонок, а також застосування хлор-

42

етилу на шкірі, лінійної і циркулярної інфільтраційної анестезії.

Оснащення: 1) живі об'єкти (кінь, корова — 2 гол.; собаки — 2 гол.); 2) комплект № 1 (а, б) — 2; 3) комп­лект № 2 (в) — 2; 4) комплект № 3 — 2 (з прости­ралами або рушниками для ізоляції операційного по­ля); 5) комплект № 4 (а) —2 (з додаванням 2 ампул хлоретилу і 20—ЗО мл 10% розчину новокаїну); 6) комплект № 5 (а) —2 (на вибір викладача); 7) пі­петки очні — 4 шт.

Методика проведення. Починають з підготовки тва­рин. Студентам доручають введення тваринам ней­ролептиків (ромпуну чи рометару) і коню — внутріш­ньовенне (3—5 мл на 100 кг маси тіла), великій рогатій худобі і собакам — внутрішньом'язово (відпо­відно 0,25—0,5 мл і 1,5 мл на 100 кг маси тіла). Ознаками дії нейролептиків є помітне заспокоєння тварини, опускання голови, розслаблення м'язів, випа­дання третьої повіки, вихід статевого члена із пре-пуція у коня, у великої рогатої худоби — надмірне слиновиділення (салівація).

Операційне поле для місцевої анестезії готують у ділянці лопатко-плечового суглоба великих тварин — для інтрасиновіальних ін'єкцій, у ділянці середньої третини шиї у великих тварин і бокової грудної стінки у собак — для інфільтраційної анестезії.

Поверхнева анестезія

Ті доцільно демонструвати нанесенням новокаїну на слизову оболонку ока, ін'єкцією його в синовіаль­ну порожнину лопатко-плечового суглоба, а також заморожуванням шкіри у собак хлоретилом.

Знеболювання слизової оболонки ока здійснюють інстиляцією (закапуванням) 5—10 % розчину новокаї­ну в кон'юнктивальний мішок із піпетки або шприца без голки, а також введенням у кон'юнктивальний мішок невеликого ватного тампона, змоченого цим розчином. Через 5 хв прикладанням ватного джгу­тика до рогівки визначають наявність чутливості.

Знеболювання шкіри. Роговий шар епітелію шкі­ри є перешкодою для всмоктування водних розчинів, Що виключає застосування їх для поверхневої ане­стезії. Знеболювання цим способом можна досягти заморожуванням шкіри хлоретилом. Знеболюють ді-

43

лянки з більш тонким шкірним по­кривом— вим'я, дійки, промежи­ни. У собак цей спосіб перевіря­ють на підготовленій ділянці шкі­ри бокової грудної стінки.

Рис. 22. Роз­пилення хлор-етилу.

Відпилюють кінчик капіляра ампули з хлоретилом, ампулу за­тискають у долоні і струмінь, що витікає із капілярного отвору, спрямовують на відстані 50 см на ділянку шкіри (рис. 22). Трива­лість маніпуляції контролюють візуально — знеболювана ділянка біліє. Ступінь нечутливості визна­чають поколюванням голкою.

Знеболювання синовіальних оболонок виконують на прикладі ін'єкції в порожнину лопатко-плечового суглоба коня або великої рогатої худоби. Точку уко­лу визначають безпосередньо попереду сухожилка заостного м'яза над поверхневим м'язовим горбом плечової кістки. Зсунувши шкіру, вколюють голку № 1290 в горизонтальному напрямку до упору в кіст­ку (головка плечової кістки).

Аспірацією синовіальної рідини пустим шприцом контролюють правильність знаходження кінчика гол­ки. Ін'єктують 10—15 мл 3 % розчину новокаїну. На практиці використовують 5—6 % розчин, а в даному випадку йдеться лише про техніку виконання артро-пункції. Показати ж ефект знеболювання неможливо на клінічне здоровій тварині, на що викладач звертає увагу студентів. Він повідомляє також про діагнос­тичне значення анестезії синовіальних оболонок, по­силаючись на приклади з власної казуїстики або ві­домі йому випадки.

Інфільтраційна анестезія

Техніку її виконання пояснюють студентам за допс могою наочних засобів — малюнків, плакатів аби графіків. Анестезію виконують 0,5 % розчином нове каїну, користуючись довгими тонкими голками (№ 0860, 1290). Для зручності маніпуляцій до голки доцільно приєднати гумовий шланг 4—5 см завдовж­ки з канюлею на кінці для з'єднання зі шприцом.

Лінійну інфільтраційну анестезію застосовують

44

для знеболювання тканини по лінії передбачуваного розтину тканини пошаровим просочуванням 0,5 % розчином новокаїну, її демонструють на великій тварині в ділянці середньої третини шиї, а на соба-ках — на підготовленому операційному полі грудної стінки.

Голку прикладають до шкіри в початковому пунк­ті лінії інфільтрації, обмеживши її кінчик вказівним пальцем до проникнення в підшкірну клітковину. Голку вводять під гострим кутом до шкіри і посту­пово просувають її до канюлі, не припиняючи ін'єкту­вання новокаїну із приєднаного шприца. Жовна, які утворюються від інфільтрації тканин, відразу злива­ються в суцільний підшкірний валик. Студентам ре­комендується зробити знеболювання тканин по лінії 10—15 см завдовжки. Щоб продовжити лінію інфіль­трації підшкірної клітковини, голку витягують, уко­люють її знову в кінці інфільтраційного валика і продовжують ін'єкцію. Аналогічно просочують ткани­ни глибших шарів до того часу, поки намічену по лі­нії ділянку тканин не буде інфільтровано на необхід­ну глибину (рис. 23).

Якщо довжина голки недостатня для більш гли­бокого просочування тканин, то анестезію продовжу­ють після розтину вже знеболених тканин, уколюючи голку в тканини дна операційної рани. Ефективність знеболювання перевіряють поколюванням шкіри гол­кою.

Рис. 23. Лінійна інфільтрацій- Рис. 24. Циркулярна інфільтра- на анестезія. ., ційна анестезія.

45

Циркулярну інфільтраційну анестезію здійснюють на підготовленій ділянці протилежного боку шиї. На собаках можна продовжити анестезію, використавши, вже зроблену лінію інфільтрації як одну із сторін майбутнього ромба. Розчином йоду намічають ділян­ку передбачуваного глибокого ураження тканин, яку

необхідно екстирпувати. Тканини просочують навко­ло наміченого «осередка ураження». Спочатку інфіль­трують підшкірну клітковину у вигляді ромба з двох протилежних точок, виконуючи в кожному випадку маніпуляції, аналогічні до лінійної анестезії. Крім підшкірної клітковини, просочують і глибокі шари тканин поступовим проникненням голки під «осере­док» у вигляді піраміди. Це так звана класична цир­кулярна анестезія, яку застосовують при екстирпації невеликих ділянок тканин.

Для знеболювання більшої ділянки подібну ін­фільтрацію тканин роблять не з двох протилежних точок, а з трьох-чотирьох і більше (рис. 24). В ре­зультаті всі тканини навколо і в глибині «осередка ураження» стають нечутливими, що перевіряють гли­боким уколом голки. •

Заняття 2. Провідникова і епідуральна анестезія

Мета і завдання: ознайомити студентів з виконан­ням провідникової (периферичної і центральної) ане­стезії, а також продемонструвати низьку сакральну анестезію як найбільш практичний і поширений вид епідуральної анестезії у великої рогатої худоби.

Оснащення: 1) живі об'єкти (велика рогата худо­ба — 2 гол., коні — 2 гол.); 2) комплект № 1 (б) — 2; 3) комплект № 3 — 2; 4) комплект № 4 (а) — 2; 5) комплект № 5 (а) — 2; 6) препарат (череп ко­ня) — 2.

Методика проведення. На плакатах або графічно викладач пояснює схему формування і подальшого галуження спинномозкового нерва, а також взаємо­зв'язки спинномозкових оболонок, нагадує назви спин­номозкових просторів та їх вміст, розповідає про від­мінність провідникової анестезії від поверхневої та інфільтраційної. Обґрунтовується застосування 2— З % розчину новокаїну. -

І Провідникова анестезія

На прикладі периферичної провідникової анесте­зії рекомендується використовувати методику блока­ди лобового нерва у коня, а центральної — паралюм-бальну провідникову анестезію у великої рогатої ху-

46

доби. Можливі й інші приклади: при центральній провідниковій анестезії використовують методику блокади верхньощелепного нерва у коня за Студен-цовим або нижньощелепного нерва у великої рогатої худоби за Вороніним, а при периферичній — методи­ку блокади лобового нерва у коня.

Студенти готують поле операції для внутрішньо­венного введення нейролептика (ромпуну, рометару, літичної суміші) коню і внутрішньом'язового введен­ня — великій рогатій худобі. Для блокади нервів операційне поле готують у ділянці надочноямкового отвору у коня. Вздовж вільних кінців поперечноре­берних відростків поперекових хребців, а також на дорсальній поверхні кореня хвоста у великої рогатої худоби здійснюють премедикацію.

Блокада лобового нерва (п. frontalis). Викладач коротко пояснює топографію лобового нерва як гілки трійчастого нерва і зони його шкірної іннервації. Сту­денти знаходять надочноямковий отвір на препараті черепа, потім промацують його у коня. З'ясовуються методика блокади нерва і показання до її застосу­вання.

Методика блокади. Промацують надочноямковий отвір, тонкою голкою (№ 0860) проколюють шкіру у визначеній точці і кінчик голки підводять до надоч­ноямкового отвору. Впорскують 5 мл 3 % розчину новокаїну. Через 5 хв переконуються у втраті чутли­вості проколом шкіри і легким подряпуванням окістя в зоні іннервації блокованого нерва.

Паралюмбальна анестезія — знеболювання м'якої черевної стінки в ділянці здухвини блокадою дорсаль­них і вентральних гілок останнього грудного і пер-ших двох поперекових нервів. Орієнтирами служать вільні кінці поперечнореберних відростків І, II і IV поперекових хребців (звідси як мнемонічний засіб називають цифру 124).

Викладач підкреслює, що для блокади тих чи ін­ших нервів знання кісткових або інших орієнтирів має провідне значення. Повторюється матеріал про проходження нервів, що перетинають контури зазна­чених відростків (рис. 25).

Кінець поперечнореберного відростка першого по­перекового хребця відносно короткий, його важко про­мацати під найдовшим м'язом спини, особливо у вго­дованих тварин. Тому відлік означених орієнтирів по-

47

Рис. 25. Відношення нервів до вільних кінців поперечнореберних відростків поперекових хребців у великої рогатої худоби.

чинають від маклака, під яким знаходиться поперечно­реберний відросток VI попе­рекового хребця.

Методика блокади нер­вів. Використовують голку № 1690 із закріпленою на ній гумовою трубкою 5 см зав­довжки, що має канюлю для з'єднання зі шприцом. Почи­нають з блокади вентраль­них стовбурів спинномозко­вих нервів.

Блокаду вентрального стовбура останнього груд­ного нерва (п. intercostalis ultimas) здійснюють таким чином. Промацують вільний кінець поперечнореберно­го відростка І поперекового хребця і обмежують над ним рухливість шкіри вказівним і середнім паль­цями лівої руки. Голку вколюють перпендикулярно до шкіри, посуваючи її до кістки (поперечнореберний відросток). Через глибоке розміщення цього кістко­вого орієнтира доцільно просочити розчином ново­каїну тканини на всьому шляху занурення голки, що дає змогу далі безболісно маніпулювати голкою. Після упору в кістку голку дещо (на 1—2 мм) від­тягують і зміщують латерально, щоб просунути голку на 0,5 см глибше кісткового орієнтира. Ін'єктують 10—15 мл 3 % розчину новокаїну, почергово зміщую­чи голку в різні боки для більш широкого розсіюван­ня розчину. Якщо не вдається знайти відросток хреб­ця, орієнтуються на останнє ребро.

Блокаду вентрального стовбура першого попере­кового спинномозкового нерва (п. iliohypogastricus) здійснюють на рівні вільного кінця поперечноребер­ного відростка II поперекового хребця анало­гічно. Так само проводять і блокаду вентрального стовбура другого поперекового нерва (п. ilioinguina-lis) на рівні кінця поперечнореберного відростка IV поперекового хребця (III пропускають). Цим досяга­ють знеболення всіх шарів черевної стінки в ділянці

48

здухвини, крім шкіри верхньої третини, яка Знервує­ться шкірними гілками дорсальних стовбурів згада­них нервів. Для їх блокади тим же розчином ново­каїну створюють підшкірний інфільтраційний валик уздовж кінців поперечнореберних відростків перших чотирьох поперекових хребців. Через 10 хв проколом шкіри і більш глибоких шарів черевної стінки кон­статують відсутність чутливості і визначають зону знеболення. Відмічають розслаблення м'язів черев­ної стінки відповідного боку внаслідок втрати їх ри­гідності.

Епідуральна анестезія

Спочатку викладач дає визначення поняття, кла­сифікацію способів. Далі більш детально зупиняється на сакральній анестезії, акцентуючи увагу на прин­циповій різниці між високою і низькою сакральною анестезією. Відпрацьовується методика низької са-, кральної анестезії, яка найчастіше застосовується на практиці.

Низька сакральна анестезія — введення розчину новокаїну в сакральну (крижову) частину епідураль-ного простору в кількості, яка заповнює каудальну його частину до місця відходження корінців сіднич­ного нерва. Точку уколу визначають пальпацією дор­сальної поверхні кореня хвоста в проміжку між ос­тистими відростками І і II хвостових хребців. Цей проміжок добре вирізняється у вигляді заглиблення, що вміщує кінець пальця руки при підніманні і опус­канні хвоста. Одночасно звертають увагу студентів на виражену ригідність хвоста при спробі його під­няти.

У центрі визначеного заглиблення перпендикуляр­но до шкіри вколюють спеціальну голку (з мандре-ном) для спинномозкових ін'єкцій № 1090. Можна використати звичайну голку № 1090, до якої підга­няють мандрен. Проколовши шкіру і міждугову зв'яз­ку, що відчувається як подолання перешкоди, голці надають нахилу в 45° і просувають її вперед на 1 см (рис. 26). Про правильне положення голки свідчить вільне входження повітря із приєднаного до голки пустого шприца. Застосовують 2 % розчин новокаїну. Важливим моментом є визначення дози розчину но­вокаїну для низької сакральної анестезії: доза в мі-

49

Рис. 26. Сакральна анестезія:

І — здухвннно-'ПІдчеревний нер 2 — здухвинно-пахвинний нерв; 3 зовнішній сім'яний нерв; 4 — стеїч новий нерв; 5 — замикальний нерв;! 5 — сідничий нерв; 7 — соромітний! нерв; 8 — прямокишковий середній! нерв; 9 — позиція голки. І

лілітрах дорівнює частіш від ділення косої довжи-і ни таза в сантиметрах] на 3.

Приклавши шприц, по-вільно ін'єктують розчин, який повинен просуватись вільно, без будь-яких зу-силь при натиску на пор­шень. Витягують голку, місце уколу змащують йодом. Через 5 хв контролюють рухливість хвоста — при під-німанні і зміщенні вбік він залишається інертним. Хвіст нечутливий до уколу голкою так само, як і про-межина, вульва, шкіра ануса, який легко можна роз­крити. При цьому в пряму кишку і піхву легко з шу­мом входить повітря. Спостерігається слабке похиту­вання заду. Викладач пояснює це явище, зазначаючи, ще збільшення кількості розчину новокаїну може впли­нути на стійкість тварин, аж до присідання її на задні кінцівки. Це так званий синдром високої сакральної епідуральної анестезії, коли розчин проникає в перед­ню частину крижового і навіть поперекового відді­лу епідурального простору. В цьому випадку під­лягають блокаді корінці сідничного, замикального і стегнового нервів, які іннервують тазові кін­цівки.

Заняття 3. Наркоз

Виконують різні види наркозу на конях, великій рогатій худобі і собаках. Заняття має переважно де­монстративний характер. Особливу увагу приділяють ознайомленню студентів з технікою премедикації як складової частини сучасного потенційного наркозу. Демонструються основні препарати нейролептичної, холінолітичної і антигістамінної премедикації, уточ­нюються методи введення і дозування.

Мета і завдання: ознайомити студентів з технікою!

50

виконання потенційного наркозу коня (хлоралгідрат-ного орального, внутрішньовенного, ректального), ве­ликої рогатої худоби (хлоралгідратного внутрішньо­венного, алкогольного орального, кетамінового) і со­бак (хлороформно-ефірного і кетамінового).

Оснащення: 1) живі об'єкти (кінь—1, велика ро­гата худоба — 2, собаки — 2); 2) комплект № 1 (а, б) — 2; 3) комплект № 2 (в) — 2; 4) комплект № 3 — 2; 5) комплект № 4 (б, в) — 1, № 4 (г) — 2; 6) комп­лект № 5 (а) —2; 7) розчин лобеліну гідрохлориду в ампулах (4); 8) порошок хлоралгідрату — 20,0— 30,0.

Методика проведення. При використанні великих тварин заняття проводять у підгрупах, почергово здійснюючи наркоз коня і великої рогатої худоби. Досліди на собаках доцільно проводити бригадами.

Наркоз коня

Починають з премедикації. Студенту доручають підшкірне введення 1 % розчину атропіну сульфату (З—5 мл на голову залежно від маси тіла). Потім внутрішньом'язово вводять літичну суміш, викорис­товуючи 2,5 % розчин аміназину і 1 % розчин ди­медролу (з розрахунку на 100 кг маси тіла в одному шприці змішують 4—6 мл розчину аміназину і 2— З мл розчину димедролу). Для зменшення подразню­ючої дії аміназину в суміш додають таку ж кількість 0,5 % розчину новокаїну.

Студентам пропонується письмово підготувати ре-цепт літичної суміші з урахуванням маси досліджу­ваної тварини.

Літичну суміш можна замінити ксилазином. Ром-пун або рометар (3—5 мл на 100 кг маси тіла) вво­дять внутрішньовенне. Транквілізація коня настає в перші хвилини після введення препарату. Тварина швидко заспокоюється. У самців із препуція виходить статевий член. Голова опускається, піднімаються кін­цівки. Тварина хитається, байдужа до зовнішніх по­дразнень.

З появою ознак транквілізації приступають до наркозу, використовуючи хлоралгідрат (0,1 мл на 100 кг маси тіла). Необхідно нагадати студентам про подразнюючу дію препарату і можливі ускладнення

51

при внутрішньовенному введенні. При введенні нар­козу враховують самодозування. Демонструють ви наркозу.

Оральний хлоралгідратний наркоз. Розчин хлорі алгідрату вводять через носостравохідний зонд, який вставляють у вентральний носовий хід. Попередньої зонд змащують вазеліном. Пальцем руки трохи під-німають крило носа, а другим пальцем притискають до дна носової порожнини введений кінець зонда. Зонд просувають до легкого упору і появи у тваринні ковтальних рухів. У стравоході зонд просувається зі деяким зусиллям. Знаходження його в стравоході можна визначити візуально, спостерігаючи за випи-нанням шкіри у лівому яремному жолобі під час про-. ходження по стравоходу початкового кінця зонда. Після потрапляння в трахею зонд просувається лег­ко, однак кінь при цьому кашляє, а іноді й упирає­ться. Із зовнішнього кінця зонда, якщо його приклас­ти до вуха, можна почути видихання повітря. При знаходженні зонда в стравоході прослухується легкий ляскіт.

Після просування зонда в шлунок до його зов­нішнього кінця приладнують лійку, через яку зали­вають розчин хлоралгідрату (розраховану наважку, розчинену в 2 — 3 л води). Витягують зонд обережно, щоб хлоралгідрат, який залишився в його просвіті, не потрапив у дихальні шляхи. Для цього перед ви­тягуванням зонд промивають водою.

Внутрішньовенний хлоралгідратний наркоз. В ярем­ну вену вводять 10 % розчин хлоралгідрату за допо­могою інфузійної системи, до складу якої входить циліндр шприца Жане або апарата Боброва, змон­тованого для введення самопливом. Суворо дотри­муються всіх правил внутрішньовенного вливання, щоб запобігти потраплянню хлоралгідрату в пара-васкулярну клітковину. Викладач підкреслює, що в противному разі можливі некроз навколосудинних тканин, пара- і тромбофлебіт. При випадковому по­траплянні хлоралгідрату за межі вени розвиток мож­ливих ускладнень профілактують обколюванням цьо­го місця 0,5 % розчином новокаїну.

Ректальне вводять 4 — 5 % розчин хлоралгідрату ex tempore в обволікаючій рідині за допомогою кліс­тирної кварти. Попередньо пряму кишку звільня­ють від вмісту. Щоб хлоралгідрат не виходив назов-

52

ні після введення, анус коня прикривають ватним там­поном, який потім притискують коренем хво­ста.

Наркоз великої рогатої худоби

Премедикацію, як і у коня, починають з холіно­літичної — підшкірним введенням 2—5 мл 1 % роз­чину атропіну сульфату в підготовлену ділянку шиї. Потім застосовують ксилазин (рометар, ромпун) вну-трішньом'язово в ділянці задньостегнової групи м'я­зів. Препарат має великий діапазон дії, тому дозу визначають залежно від бажаного ефекту транквілі-зації:

І дозу — 0,25 мл на 100 кг маси тіла тварини — застосовують для забезпечення помірної транквілі-зації;

II доза — 0,5 мл на 100 кг маси тіла — забезпечує добре виражену транквілізацію, яка триває близько години. При цьому тварина може стояти на ногах. Рекомендована для потенціювання наркозу і місце­вої анестезії;

III і IV дози (відповідно 1 і 1,5 мл на 100 кг маси тіла) спричинюють дуже сильну седацію, анальгезію і релаксацію скелетної мускулатури, лежаче поло­ження тварини. Звертають увагу студентів на мож­ливе'здуття рубця через тривале лежання тварини. При цьому дозуванні можна виконувати деякі опе­рації без додаткового наркозу. Викладач акцентує на тому, що дія ксилазину супроводжується сильною салівацією, небезпечною при фіксації тварини ле­жачи.

При відсутності ксилазину можна використовува­ти літичну суміш.

Хлоралгідратний наркоз великої рогатої худоби виконують тільки внутрішньовенно. Дозування хло­ралгідрату, його концентрація і техніка введення та­кі ж, як і описані вище щодо наркозу коня.

Алкогольний наркоз легко здійснити оральним шляхом. На занятті демонструють тільки техніку вве­дення за допомогою гумової пляшки, замінивши алко­голь водою. Один із студентів фіксує тварину за ро­ги, а другий, захопивши тварину за носову перего­родку, вводить шийку заповненої пляшки через без-

53

зубий край у ротову порожнину і здійснює повільне вливання.

Кетаміновий наркоз легше виконувати на молод-няку великої рогатої худоби. Теля (6—8 міс) підво­дять до стола, внутрішньом'язово вводять ксилазин (0,5 мл на 100 кг маси) і припасовують ремені для повалу на стіл. З появою ознак транквілізації теля фіксують на столі. Внутрішньовенне вводять кетамін (каліпсовет) у дозі 10 мг/кг, що відповідає 20 мл офіцінального препарату на 100 кг маси тіла. Наркоз настає негайно і триває близько 20 хв. Для продов­ження наркозу повторюють ін'єкцію кетаміну (каліп-совету) в половинній дозі. Ступінь нечутливості пе­ревіряють уколами голки в різні частини тіла.

Наркоз собак

Викладач визначає групи студентів для фіксації собаки, підготовки поля операції, премедикації і нар­козу.

Для премедикації підшкірне вводять 2—3 мд 0,1 % розчину атропіну сульфату. Після 5—10 хв од­ній собаці здійснюють транквілізацію літичною су­мішшю, а другій — ксилазином. Літичну суміш — 2,5 % розчин аміназину (2—3 мл на 10 кг маси ті­ла), 1 % розчин димедролу (у половинному об'ємі аміназину) — вводять внутрішньом'язово з медіальної поверхні стегна. Ксилазин (рометар, ромпун) вводять внутрішньом'яз'ово з розрахунку 1—1,5 мл на 10 кг маси тіла тварини. У нагодованих собак ксилазин може викликати блювання. Наркоз починають через 10—15 хв, коли виявляються ознаки транквілізації: собаки лежать, слабо реагують на зовнішні подраз­ники.

Кетаміновий наркоз. Внутрішньом'язово ін'єктують (2—3 мл на 10 кг маси) кетамін (каліпсовет). Нар­коз настає через 10—15 хв і протікає з усіма класич­ними ознаками — повною релаксацією скелетної мус­кулатури, зникненням чутливості, рівним нечастим і глибоким диханням. Язикотримачем витягують вер­хівку язика.

Хлороформно-ефірний інгаляційний наркоз доціль-. но демонструвати за допомогою імпровізованої нар­козної маски, її виготовляють із картону, згорнувши в кульок з отвором на вершині. Краї картону після

54

загортання кулька закріплюють скріпками. В кульок вставляють пухкий ватний тампон і накапують інга-люючу суміш хлороформу з ефіром у відношенні 1 : 2. Ніздрі собаки змащують вазеліном. Надіту маску щільно притискають навколо щелеп, щоб ватний там­пон не торкався ніздрів. Утримуючи однією рукою маску, другою фіксують голову собаки за шкірну складку в ділянці потилиці. В перші хвилини собака затримує дихання і чинить опір. У міру настання наркозу ці ознаки зникають. Студенти уважно сте­жать за диханням собаки і контролюють момент зникнення очного рефлексу, опускання очного яблука і ступінь розширення зіниці. Установлюють, що ди­хання стає рівним, глибоким і нечастим. Знімають маску, витягують язикотримачем кінчик язика.

При обох видах наркозу студенти повинні переко­натися в релаксації скелетної мускулатури і повному зникненні чутливості, яку перевіряють проколюван­ням шкіри в різних ділянках тулуба, проколом вушної раковини і міжпальцевої складки.

Розглядають можливі ускладнення, їх профілак­тику і усунення. При інгаляційному наркозі спеціаль­но його поглиблюють до появи максимального роз­ширення зіниць — зупинки дихання. Виникає загроза життю. Для показу відновлення дихання внутрішньо­венне ін'єктують 2—3 мл 1 % розчину дихального аналептика — лобеліну гідрохлориду, роблять штуч­не дихання, поплескують у ділянці серця. Викладач на плакаті демонструє стадії наркозу, пояснюючи вияв кожної з чотирьох стадій перебігу наркозу/