Дисфункція потових залоз

Дисфункція потових залоз характеризується відсутністю (Anidrosis), зменшенням (Hypoidrosis) чи збільшенням (Hyperidrosis) виділення поту або його якісною зміною (Parhidrosis), що не пов'язано з фізіологічними механізмами теплорегуляції.

Етіологія і симптоми. Зменшення та відсутність виділення поту спостерігається при екземі, отруєнні атропіном, при захворюваннях, які характеризуються тривалим підвищенням температури тіла. Відсутність потовиділення зареєстровано у телят, які були одержані від високопродуктивних корів, завезених у тропічні райони США та Індії. Як пристосування до гарячого клімату новонароджені були без шерсті та з ознаками анідрозу.

Посилення виділення поту спостерігається при ураженнях потових центрів, які знаходяться у довгастому мозку, та посиленні функції потових залоз. Причиною загального посилення виділення поту є хвороби легень, серця (правої половини), нирок, травми головного мозку, міодистрофії, ураження копит. Надмірне виділення поту виявляються у бичків, які знаходяться на відгодівлі у вологих приміщеннях і споживають висококалорійні корми. Гіперидроз викликають деякі препарати хлору, які використовуються для лікування гельмінтозних захворювань. Посилене виділення поту спричинює зволоження і склеювання шерсті.

Якісна зміна поту (запаху, кольору) спостерігається при геморагічних діатезах, хворобах нирок, стресах.

Лікування. Застосовують етіотропну і симптоматичну терапію. При відсутності та зменшенні виділення поту підшкірно вводять пілокарпіну гідрохлорид: коням - 0,1-0,3 г; великій рогатій худобі - 0,1-0,6; собакам - 0,005-0,02 г.

При збільшенні потовиділення тварин миють холодною водою, підшкірне вводять розчин атропіну сульфату: коням - 0,02-0,08 г; великій рогатій худобі - 0,01-0,06; дрібній рогатій худобі - 0,005-0,05; собакам - 0,002-0,03 г. Місцеве застосовують в'яжучі присипки з таніну, танальбіну, таноформу і втирають дезінфекційні розчини (1%-ний спиртовий формальдегід, 3%-ний розчин перекису водню, 0,5%-ний розчин калію перманганату, 1%-ний - оцтової кислоти, 1:1000 метиленовий синій), а також обробляють 10-30%-ною іхтіоловою маззю.

3. Алергічні хвороби шкіри Кропивниця

Кропивниця (Urtikaria) - це алергічне пошкодження шкіри, яке виникає через кілька хвилин або протягом однієї-двох годин після дії алергену і характеризується утворенням папул, пухирців, пухирів. Шкірні висипи подібні до тих, які виникають при жаленні кропивою, що і дало назву патології. Захворювання реєструється у коней, великої рогатої худоби, свиней, собак.

Етіологія. Існують екзо- та ендогенні фактори, які спричинюють виникнення кропивниці. До екзогенних відносять біологічні, хімічні, температурні та механічні впливи на організм. Так, захворювання може реєструватися після укусів комах (комарі, бджоли, оси, джмелі та ін.), різких перепадів температури повітря, купання влітку у холодній воді, переливання крові, щеплення, введення сироватки, медикаментів (антибіотики, сульфаніламідні, знеболювальні, преднізолон, прогестерон), годівлі тварин незвичними кормами, дії алергенів через вдихуване повітря. У собак після поїдання шоколаду, цукру, шинки, ковбаси, пиття солодкої кави появляється алергічне ураження шкіри. У телят може виникати алергія, коли м згодовують молоко не від матері, а від іншої корови. Патологія реєструється і в корів через 18-24 години після запуску внаслі­док нагромадження у кров'яному руслі білкових компонентів молока, які спричинюють алергічний вплив. До ендогенних причин, що можуть викликати алергічні пошкодження шкіри, відносять різні внутрішні хвороби, інфекційну і паразитарну патологію. Кропивниця часто виникає при ураженні нервової системи, особливо її вегетативного відділу.

Патогенез. Етіологічні фактори спричинюють нагромадження алергенів (гістамін), які викликають підвищення проникності стінок кровоносних судин, виникає набряк сосочкового прошарку дерми, появляються папули, пухирці, пухирі. Роль алергенів виконують недостатньо розщеплені білкові продукти, вуглеводи, жири, токсини, які потрапляють ззовні чи утворюються в організмі при різних патологічних процесах.

Симптоми. При легкій формі алергії на голові (кон'юнктива, губи, носове дзеркало, основа вух), шиї, вимені та дійках, зовні анального отвору та піхви, а інколи також на череві, внутрішньому боці стегна та на інших місцях спостерігаються відмежовані, червоні, м'які, круглі діаметром від 1 до 10 см і більше опухання шкіри. На місці ураження шерсть скуйовджена, реєструється свербіж. Загальний стан тварин не порушується.

При тяжкому перебігу тварини збуджені, агресивні, б'ють кінцівками, спостерігається тремор м'язів. Пізніше настає апатія, слабість, залежування. Рубець здувається, реєструється часте виділення рідкого калу, полакіурія. Крім шкіри, алергічні ураження розвиваються на видимих і невидимих слизових оболонках. Появляються сльозотеча, салівація, витікання з носа, інколи криваві. Через набряк глотки і гортані відмічають важке дихання, часто через рот. Тварини стоять з висунутим язиком. Дихання і пульс прискорюються. На початку може розвиватися гарячка. У ділянці легень прослуховуються вологі хрипи внаслідок появи набряку, інколи спостерігаються ознаки емфіземи. У вагітних самок можуть виникати аборти, а при тяжкому перебігу патологія закінчується смертю.

Перебіг. Ефемерна кропивниця триває від кількох годин до двох днів, гостра - 3-7 днів, хронічна - має затяжний характер і часто дає рецидиви.

Патолого-анатомічні зміни. При розтині виявляють набряк гортані, глотки, легень, дистрофію серця, інфаркти у селезінці, геморагічний і катаральний набряк слизових оболонок.

Діагноз. Враховують анамнестичні дані (годівля, щеплення, застосування лікарських препаратів, температуру в приміщеннях і на пасовищах, укуси комах, наявність первинної патології), вогнищеві ураження шкіри, ознаки набряку гортані та легень.

Лікування. Припинити давати корми, ліки, які спричинюють алергічні реакції. Тварині вводять антигістамінні препарати: димедрол внутрішньом'язово - великій рогатій худобі 0,3-0,6 г; коням - 0,1-0,5; собакам - 0,02-0,04; діазолін всередину - великій рогатій худобі та коням 1,0-3,0 г; свиням - 0,05-2,0; вівцям - 1,0-2,0; собакам - 0,05-0,1 г. Для запобігання виходу рідкої частини крові із судин внутрішньовенне вводять кальцію хлорид: великій рогатій худобі - 10,0-40,0 г, коням - 5,0-30,0; собакам - 0,1-1,5 г або кальцію глюконат: коням і великій рогатій худобі - 10-20, собакам - 0,5-2,0 г. Показані ін'єкції глюкокортикоїдів, адреналіну, вітаміну С. Уражені місця протирають холодною водою, підкисленою оптовою кислотою. При швидкому і значному набряку гортані у трахею вставляють трахеотубус.

Профілактика. Слід згодовувати звичні та фізіологічні для даного виду тварин корми. Перед введенням нових вакцин, сироваток і медикаментів їх перевіряють біологічною пробою. Проводять дезінфекцію приміщень, випаси тварин не організовують поблизу пасік.