Зміст
Вступ……………………………………………………….3
1. Мінливість як джерело добору…………………………3
2. Характер прояву генів…………………………………...6
3. Принципи прояву селекції………………………………7
4. Методи селекції на основі законів Менделя…………12
5. Гетерозис і гібридизація………………………………..14
6. Генетичні механізми закріплення гетерозису………..17
7. Висновок…………………………………………………..22
Список використаної літератури……………………...23
Вступ
Генетика є теоретичною основою селекції. Вона розробляє важливі для селекції проблеми спадкової мінливості, системи чистопородного розведення і схрещування, методи добору та підбору. Поряд із тим селекція має свої завдання, предмет і методи досліджень, а тому є самостійною наукою. Основним завданням селекції є виведення нових і удосконалення існуючих порід, типів, стад і ліній сільськогосподарських тварин.
Селекція як наука складається з таких розділів:
1) вивчення видового і породного складу домашніх тварин;
аналіз закономірностей спадкової мінливості тварин;
дослідження ролі середовища в розвитку ознак і властивостей тварин;
розробка систем штучного добору та підбору, що сприяють закріпленню і підсиленню бажаних ознак та властивостей організмів.
В цьому розділі викладені теоретичні основи тих розділів селекції, які найбільш тісно зв'язані з генетикою: спадкова мінливість властивостей і ознак тварин при чистопородному розведенні і схрещуванні, методи добору та підбору.
Предметом селекції є породи, тобто популяції сільськогосподарських тварин, які штучно створені людиною і мають певні спадкові особливості. В породі всі особини мають подібні спадково закріплені ознаки і властивості: продуктивність, комплекс фізіологічних і морфологічних властивостей, а також певну реакцію на фактори зовнішнього середовища. Наприклад, кури кросу «Білорусь-9» відзначаються високою несучістю. При підвищенні рівня годівлі і утримання вони підвищують несучість без істотних змін живої маси. Кури кросу «Бройлер-6» характеризуються невисокою несучістю, але високою живою масою. При поліпшенні годівлі у них підвищується жива маса, але майже не змінюється несучість. Кожна порода створюється для одержання від неї певної продукції. Наприклад, чорно-ряба порода великої рогатої худоби створена для одержання від неї в основному молочної продуктивності, а порода шароле — м'ясної. Кожна порода може реалізувати свої генетичні властивості тільки при певних умовах годівлі та утримання.
Тепер за допомогою селекції досягли значних успіхів у виведенні високопродуктивних порід тварин. Наприклад, створена американськими селекціонерами голштинська порода молочної худоби має генетичний потенціал за надоєм більше 8000 кг молока, а від окремих корів за лактацію надоюють понад 20 000 кг молока. Так, від голштинської корови Бічер Арліна Елен (США) за рік при дворазовому доїнні одержано 25 247 кг молока.
1.Мінливість як джерело добору.
Мутаційна мінливість. Джерелом для створення нових порід, типів, ліній і родин є спадкова мінливість. У селекції тварин використовують мутаційну, комбінативну і корелятивну спадкову мінливість.
Спонтанні мутації, що виникають в природі, мають лише тоді еволюційне чи селективне значення, якщо вони підхоплюються природним добором і закріплюються спадковістю. При штучному доборі цінність як спонтанних, так і індукованих мутацій визначає селекціонер.
Мутації, що виникають у соматичних клітинах, не передаються потомству. Для того, щоб мутації могли передатися потомству, вони повинні виникнути в статевих клітинах — сперміях і яйцеклітинах. Однак нова мутація може проявитися у потомства лише в гомозиготному стані, тобто при паруванні тварин, що несуть один і той самий рецесивний ген.
Нагромадження мутацій у популяції є основою для добору особин за типом будови тіла, його величиною, кольором волосяного покриву, поведінкою і т. д. Слід зазначити, що деякі нові мутації дають небажаний ефект, а частина з них шкідлива для організму. Найбільшу цінність для селекції мають мутації з бажаними змінами у сільськогосподарських тварин. Наприклад, у великої рогатої худоби поява комолості є бажаною мутацією, оскільки комода худоба на відгодівельних майданчиках і молочних комплексах менше травмується, ніж тварини, що мають роги.
Полігенні ознаки, такі як жива маса, продуктивність, екстер'єр та інші, зумовлені дією багатьох генів. Тому вони мають безперервний характер мінливості без чітко вираженої межі від однієї крайності до іншої, як, наприклад, чорна або червона масть, рогата чи комола тварина. Тому специфічну мутацію, яка впливає на полігенні ознаки, важко виявити. Однак у процесі еволюції виду відбувалися і відбуваються безліч специфічних мутацій генів, чим зумовлюється мінливість в популяціях між тваринами і між породами за середнім рівнем розвитку тих або інших ознак.
Породні відмінності—це генетична різниця, і загально відомо, що від корів голштинської породи одержують знач но більше молока, ніж від корів симентальської породи;- а м'ясні якості у свиней породи ландрас значно кращі, ніж у свиней великої білої. Ці генетичні відмінності зумовлені мутаціями, що виникли в минулому, а добір, який прово дить людина і сама природа, виявився ефективним в нагро мадженні і комбінуванні більш бажаних генів за даною ознакою.
Мутації спочатку відбуваються в однієї особини. їх закріплення і зберігання в популяції відбуваються по тих генах, які частіше піддаються мутаційним змінам. Частоту прояву мутантного бажаного гена можна збільшити шляхом спрямованого добору і створення певних умов середовища. Мутації можуть бути індуковані, тобто одержані шляхом дії на генетичний матеріал хімічними або фізичними факторами мутагенезу. Однак, як показали дослідження, не можна штучним шляхом одержати тільки бажану, мутацію, тобто в селекції племінних тварин використання фізичних і хімічних мутагенів з метою прояву корисних ознак продуктивності не має практичного значення, оскільки при цьому поряд з корисними з'являється багато дефектних генів.
Шкідливі рецесивні гени знаходяться в популяціїв низьких частотах.і в більшості випадків причиною їх прояву в гомозиготному стані є інбридинг, рідше — розведення за лініям» або ж випадковість. Тому в товарному тваринництві інбридинг, як правило, не застосовують.
Генетичні дефекти завдають економічних збитків тва- ринництву,а тому необхідно організовувати генетичний моніторинг, тобто контроль за їх виникненням, визначення частоти поширення в популяції, елімінацій тварин-носіїв цих мутацій. Наприклад, фермери США при народженні в їхньому стаді тварини з яким-небудь дефектом звертаю ться за допомогою до генетика сільськогосподарської до слідної станції. Щоб визначити, чи має даний дефект ге нетичне походження, необхідна певна інформація: 1) чи були повідомлення у літературі про те, що цей дефект у даного виду тварин є спадковим; 2) чи не одержана де- фектна тварина в результаті застосування спорідненого па рування; 3) чи проявлявся цей дефект у тому ж стаді в попередні роки. Якщо відповіді на ці питання будуть за- перечливими, то дана аномалія може бути зумовлена не- генетичними факторами.
Комбінативна мінливість виникає при паруванні особин з різними спадковими властивостями. Досягають цього частіше при міжвидовій гібридизації, міжпорідному схрещуванні і при паруванні особин з контрастними властивостями при чистопородному розведенні.
Класичним прикладом комбінативної мінливості є успадкування кольору хутра у хутрових звірів (норка, лисиця) і кролів. Знаючи закономірності успадкування кольору хутра, можна планувати одержання різних кольорів на основі певних схрещувань. Наприклад, гібрид, одержаний від схрещування платинової й алеутської норок (кожен з цих кольорів зумовлюється наявністю в генотипі пари рецесивних генів), має коричневе хутро дикого типу. При схрещуванні гетерозиготних норок між собою в Р2 буде розщеплення у співвідношенні 9 коричневих, 3 алеутських, З платинових і 1 сапфірова. Останні є гомозиготними за обома рецесивними генами — алеутського і платинового типу.
Як правило, властивості продуктивності визначаються складною взаємодією генів у системі генотипу. Враховуючи полігенну детермінацію цінних господарських ознак, характер їх успадкування досить складний. Чим більше генів бере участь у визначенні ознаки, тим більше може бути різних типів їх поєднання і тим складніше одержати бажану комбінацію генів. Однак комбінативна мінливість постійно використовується в селекції для поєднання генетичних особливостей, якими характеризуються різні породи
тварин. Послідовне схрещування порід, типів і ліній з цілеспрямованим добором та підбором дає можливість синтезувати нові генотипи. Таким методом створені високопродуктивні кроси в птахівництві і гібриди у свинарстві.
Знання закономірностей комбінативної мінливості у кожного виду тварин дає змогу селекціонеру вміло підібрати вихідний матеріал і проводити парування тварин найбільш доцільним шляхом.
Слід зазначити, що такі видатні породи тварин, як велика біла порода свиней, орловська порода рисистих коней та інші, були виведені в доменделівський період, однак їх створення зв'язано з іменами не одного покоління талановитих селекціонерів, які витратили значно більше праці і часу, ніж це було б зроблено тепер. Так, орловський рисак створювався більше 50, а найпоширеніший у нас крос м'ясних курей «Бройлер-6» — лише кілька років.
З метою одержання комбінативної мінливості для селекції тварин застосовують міжвидову гібридизацію, на основі якої створена зебувидна молочна і м'ясна худоба (санта-гертруда), одержані гібриди яка й бізона (біфало), у вівчарстві — гібрид дикого барана архара з вівцями породи прекос (архаромеринос), або гібрид муфлона з аска-нійським рамбульє (гірський меринос), в свинарстві — гібрид дикого середньоазіатського кабана з великою білою та кемеровською породами свиней (семирічинська порода) та інші.
Таким ичном, використання комбінативної мінливості дає змогу створювати вихідний матеріал для селекції,, вдосконалювати існуючі та виводити нові породи, типи, лінії й кроси тварин.
Корелятивна мінливість. Організм розвивається як єдине ціле під впливом спадковості і умов середовища. Тому зміна одних органів або тканин може призводити до змін інших органів, тканин або ознак організму. На думку вчених, основною причиною корелятивної мінливості є плейотропія і зчеплення генів.
Генетичні кореляції між селекційними ознаками можуть бути позитивними і негативними. За величиною — високими, середніми і низькими. При високому позитивному зв'язку селекція на поліпшення однієї ознаки зумовлює генетичне поліпшення іншої. Наприклад, добір свиней на високу швидкість росту сприяє генетичному поліпшенню ефективності використання кормів. Це вказує на те, що як фізіологічно, так і генетично ці дві ознаки корелюють, або на їх формування впливають одні й ті ж гени. Якщо генетична кореляція між двома ознаками достатньо висока, то немає необхідності в оцінці їх окремо, особливо якщо така оцінка вимагає додаткових витрат часу і коштів. Отже, якщо між швидкістю росту і ефективністю використання кормів висока генетична кореляція, то в селекційній програмі доцільно реєструвати тільки швидкість росту і проводити добір за цією ознакою, поліпшуючи наведені показники.
Якщо між ознаками відсутня кореляція, то для їх генетичного поліпшення ведеться незалежний добір. При наявності негативної генетичної кореляції, як наприклад, між надоєм корів і вмістом у молоці жиру, успішний добір на поліпшення однієї ознаки призводить до погіршення іншої. Тому програма добору тварин в такому випадку ведеться з урахуванням обох ознак.