51. Економічні проблеми незалежної України. Становище в соціальній сфері.

Економічний розвиток сучасної України має як негативні, так і позитивні моменти. Основними проблемами є реформування промисловості й сільського господарства, забезпечення стабільного зростання виробництва, припинення руйнації культури, науки і освіти, створення надійної системи соціального захисту, інтеграція до європейського та світового співтовариства.

Позитивні тенденції розвитку економіки України пов'язують із припиненням падіння промислового виробництва. Стабілізація і зростання відбувається в основному за рахунок базових галузей промисловості (металургія, енергетика).

2000 рік став переломним для України, почало окреслюватися стійке економічне зростання.

Вагомим досягненням економіки України є певна стабілізація грошової одиниці.

Економічна криза початку 1990-х pp. суттєво стримала становлення аграрного ринку. Ситуацію вдалося виправити лише в процесі аграрної реформи – було відновлено зростання обсягів сільськогосподарського виробництва.

У 2001–2002, 2008, 2013–2014 pp. зібрано найбільший за останні роки врожай зернових, що дозволило повністю задовольнити внутрішні потреби та експортувати зерно. Україна знову увійшла до когорти основних світових експортерів агропродукції.

Україна здійснює активні зовнішньоторговельні операції з більшістю країн світу. До останнього часу зберігалась стійка тенденція скорочення обсягів торгівлі з країнами колишнього СРСР і нарощування торговельних зв'язків з іншими державами. Україна має позитивне торговельне сальдо; 60%-70% продукції йде на експорт.

Основні економічні й торговельні партнери України – країни Європейського Союзу та Російська Федерація, Китай, Туреччина. Після підписання асоціації з Європейським Союзом експортні потоки України були переорієнтовані з Росії в Європу.

Специфіка видів промислової діяльності обумовлює значну галузеву диференціацію щодо рівнів заробітної плати працівників. Так, у нафтодобувній, нафтопереробній, газовій промисловості, на метрополітені вона в два і більше разів перевищує середні показники. На відміну від цього, заробітна плата працівників громадського харчування, освіти, охорони здоров'я залишається нижчою в чотири рази. Розрив у доходах населення набрав величезних масштабів.

Становище в соціальній сфері кілька років поспіль залишається напруженим, хоча й відбулися вагомі зрушення. На початок 1998 р. загальна заборгованість із заробітної плати становила понад 5 млрд гривень. У 1999–2001 pp. були погашені заборгованості в бюджетній сфері, у виплаті пенсій. Найбільша заборгованість із заробітної плати спостерігається у вугільній промисловості, машинобудуванні, сільському господарстві.

Починаючи з 2000 р. в соціальній сфері відбуваються позитивні зрушення. Вагомим здобутком став початок виплати заощаджень громадян за вкладами Ощадбанку СРСР.

За роки незалежності виникло нове соціальне явище – безробіття. У 1998 р. в Україні налічувалося 600 тис. офіційно зареєстрованих безробітних. На кожне вільне робоче місце претендувало майже 20 осіб. Тільки з 2000 р. ситуація на ринку праці стала дещо покращуватися, кількість зайнятих у цілому в країні зростає. Із 2007 р. навіть спостерігається нестача висококваліфікованих спеціалістів і людей із робітничими професіями. Одним із чинників, який впливає на ринок праці в Україні, є масовий виїзд громадян економічно активного віку на заробітки за кордон (від 5 до 7 млн).

Наслідком соціальної кризи, невирішеності багатьох питань в економіці стало поширення страйкового руху та інших форм протесту, зростання злочинності.

Тривають негативні процеси у відтворенні населення. За кілька останніх років кількість населення в Україні скоротилась із 52 млн до 42 млн осіб.