Ньюкасла хв (iнстр-я)
.docЗАТВЕРДЖЕНО
наказом Головного державного інспектора ветеринарної медицини України №2 від 19.01.94 р.
ІНСТРУКЦІЯ
про заходи щодо боротьби з ньюкаслською хворобою птиці
І. Загальні відомості
1.1. Ньюкаслська хвороба птиці — особливо небезпечне контагіозне захворювання, що має гострий перебіг і швидке розповсюдження з характерними ураженнями органів дихання, шлунково-кишкового тракту і центральної нервової системи, викликає масовий падіж птиці. У вакцинованої птиці з ослабленим імунітетом перебіг хвороби може бути без чітко виражених клінічних та патолого-анатомічних ознак.
До захворювання сприйнятливі всі свійські й дикі птахи ряду курячих — кури, цесарки, індики, фазани, павичі та ін., а також голуби, горобці, ворони, тетеруки, папуги і шпаки. Прихованим джерелом інфекції можуть бути свійські й дикі качки, гуси та лебеді.
Збудник хвороби — вірус із групи парамікровірусів. Джерелом інфекції є хвора птиця і та, у якої хвороба перебуває в інкубаційному (прихованому) періоді, що триває від З до 7 діб, а при атиповому перебігу в імунізованої птиці — до 15 діб. Така птиця виділяє вірус у зовнішнє середовище переважно з носовим слизом та послідом. Джерелом збудника ньюкаслської хвороби можуть бути також незнезаражені птахопродукти і сировина, одержана від хворої птиці (яйця, м'ясо, пух, пір'я) та забруднені виділеннями хворих птахів корми, вода, інвентар, одяг і взуття обслуговуючого персоналу, транспортні засоби тощо, на яких збудник здатний зберігатися тривалий час.
Механічними переносниками інфекції є коти, собаки, гризуни, клопи, мухи, перські кліщі й інші.
2. Заходи щодо профілактики хвороби
2.1. Для запобігання виникненню ньюкаслської хвороби керівники птахофабрик, птахорадгоспів, колгоспів та інших господарств, підприємств і установ, які мають птицю, а також громадяни — власники птиці зобов'язані суворо дотримуватись виконання заходів, передбачених законом України "Про ветеринарну медицину" та Ветеринарно-санітарними правилами для птахівничих господарств (ферм) і вимогами при їх проектуванні.
2.2. Ветеринарні спеціалісти птахівничих та інших господарств, де вирощують птицю, а також установ державної ветеринарної мережі зобов'язані:
а) організувати в господарствах і населених пунктах, що знаходяться в зоні обслуговування, спеціальні ветеринарні заходи (профілактичні щеплення, діагностичні дослідження) та систематичний нагляд за станом птиці;
б) у господарствах, де проводяться профілактичні вакцинації проти ньюкаслської хвороби, встановити регулярний контроль напруженості імунітету в прищепленої птиці.
2.3. Вакцинацію птиці у птахогосподарствах, фермерських, підсобних господарствах та в особистому користуванні громадян здійснюють згідно з планом протиепізоотичних заходів управління ветеринарної медицини з держветінспекцією регіонів, контролюють проведення імунопрофілактики, при цьому особливу увагу приділяють вибору вакцин, схем і методів прищеплення залежно від епізоотичної ситуації.
2.4. Специфічна профілактика ньюкаслської хвороби птиці є одним з основних заходів у боротьбі з цією небезпечною інфекцією. Вакцинація сприяє формуванню гуморального й клінічного імунітету, створюючи несприйнятливість поголів'я до захворювання.
2.5. Успішна імунопрофілактика можлива тільки при застосуванні активних вакцин, інфекційний титр яких залежить від стабільності біопрепарату, строків та умов зберігання.
Живі ліофілізовані вакцини із строком придатності понад три місяці підлягають титрації на курячих зародках в облветлабораторіях; при цьому титр вакцин необхідно визначати один раз на квартал, а в жарку погоду — щомісяця.
2.6. Серологічний контроль ефективності вакцинопрофілактики при ньюкаслській хворобі здійснює служба імунітету, яка повинна діяти в усіх великих птахогосподарствах. В інших птахогосподарствах та в індивідуальному секторі сероконтроль виконують регіональні державні лабораторії ветеринарної медицини.
Служба імунітету дає вірогідну інформацію про стан стійкості птиці проти ньюкаслської хвороби.
3. Заходи щодо ліквідації захворювання
3.1. При виникненні підозри у захворюванні птиці на ньюкаслську хворобу керівник господарства, фермер, орендар, ветеринарний спеціаліст птахогосподарства чи власник птиці зобов'язані:
а) негайно сповістити про захворювання або виникнення підозри у захворюванні головного лікаря ветеринарної медицини району, міста, району в місті чи спеціаліста ветеринарної медицини, який обслуговує господарство (населений пункт);
б) закрити доступ стороннім особам у господарство (двір), припинити переміщення птиці в господарстві й вивезення з нього птиці, яєць та інших продуктів птахівництва, а також фуражу, інвентаря, обладнання і посліду.
3.2. Спеціалісти ветеринарної медицини господарства, державної ветеринарної медицини вживають негайних заходів для уточнення діагнозу, направляючи на дослідження у відповідну лабораторію (в герметичне закритій тарі) свіжі трупи (не менше трьох — п'яти) і сироватку крові (не менше 10 проб) від хворої птиці.
Одночасно в господарстві проводять сероконтроль напруженості імунітету та дослідження в ККРА не менше 25 проб крові згідно з чинними рекомендаціями.
3.3. Діагноз на ньюкаслську хворобу встановлюють на підставі епізоотичних даних, клінічних ознак хвороби, патолого-анатомічних змін та результатів лабораторних досліджень.
3.4. Головний лікар ветеринарної медицини при встановленні ньюкаслської хвороби зобов'язаний:
а) негайно виїхати у неблагополучне господарство, населений пункт для з'ясування джерела інфекції, організації заходів щодо ліквідації епізоотичного вогнища та недопущення його поширення;
б) призначити лікаря ветеринарної медицини (епізоотолога), який організовує і виконує всі заходи у неблагополучному пункті, вогнищі;
в) у добовий строк подати держадміністрації матеріали про введення карантину у неблагополучному господарстві (населеному пункті), план основних заходів стосовно ліквідації захворювання, недопущення його поширення і пропозиції щодо створення спеціальної комісії по боротьбі із захворюванням;
г) терміново повідомити державну ветеринарну службу сусідніх районів (регіонів) та орган ветеринарної медицини про появу ньюкаслської хвороби, джерело збудника інфекції, шляхи занесення та вжиті заходи щодо купірування й ліквідації захворювання.
3.5. Відповідно до закону України "Про ветеринарну медицину" місцева державна адміністрація за поданням головного ветеринарного лікаря району (міста) приймає рішення про введення карантину в неблагополучному щодо ньюкаслської хвороби господарстві, населеному пункті.
Рішенням повинні бути визначені межі загрозливої зони з переліком населених пунктів і господарств, які до них належать; одночасно затверджується склад спеціальної комісії та план основних заходів щодо профілактики й ліквідації ньюкаслської хвороби.
3.6. Якщо захворювання виникло в місті, карантинують окремі вулиці, квартали або все місто залежно від ступеня поширення інфекції.
3.7. При виникненні ньюкаслської хвороби на м'ясопереробних підприємствах у них в установленому порядку вводять карантин на строк, необхідний для забою всього сприйнятливого до хвороби поголів'я птиці, яка знаходиться на території підприємства, спеціальної переробки всієї продукції птахівництва та проведення санації виробничих приміщень і території підприємства (механічне очищення, дезинфекція, дезинсекція, дератизація). Забивають птицю й вивозять тушки з дотриманням правил, передбачених у підпункті "а" п.3.9. цієї інструкції. Служба ветеринарної медицини м'ясопереробних підприємств зобов'язана негайно повідомити про появу ньюкаслської хвороби господарства-постачальники, чия птиця протягом останніх 10 діб надійшла для забою на дане підприємство, та інші господарства-постачальники про припинення роботи м'ясопереробного підприємства.
3.8. У карантинованих та загрозливих щодо ньюкаслської хвороби господарствах і населених пунктах забороняється:
а) вигулювання птиці за межами приміщення;
б) відвідування птахогосподарств сторонніми особами;
в) вивезення й реалізація птиці та птахопродуктів у вільній торгівлі;
г) інкубація яєць з неблагополучних ферм, відділків і одержання чи завезення птиці для вирощування в неблагополучному господарстві.
3.9. У неблагополучних стосовно ньюкаслської хвороби господарствах вживають такі заходи щодо ліквідації хвороби:
а) всю клінічне хвору птицю, а також молодняк з неблагополучних пташників, який не має забійних кондицій, забивають безкровним методом і утилізують;
клінічне здорову птицю, що залишилася у неблагополучних пташниках, забивають на м'ясо, а в разі неможливості забезпечити забій всього поголів'я його вакцинують (чи ревакцинують) проти ньюкаслської хвороби. В подальшому до зняття карантину всю птицю неблагополучної ферми, відділку господарства здають на забій;
ветеринарно-санітарну оцінку тушок птиці проводять згідно з Правилами ветеринарного огляду забійних тварин і ветеринарно-санітарної експертизи м'яса і м'ясних продуктів; тушки проварюють і використовують для харчування в даному господарстві;
при забої великих партій птиці за рішенням головного державного інспектора ветеринарної медицини може допускатись вивезення тушок на найближчі підприємства району, області для промислової переробки або вивезення після проварювання тушок для використання в мережі громадського харчування;
забій птиці проводять з дотриманням ветеринарно-санітарних правил під контролем спеціалістів ветеринарної медицини з наступною дезинфекцією місць забою, інвентаря та обладнання;
б) пух і пір'я, одержані від клінічне здорової птиці, дезинфікують у порядку, передбаченому Настановою з дезинфекції сировини тваринного походження і підприємств по її заготівлі, зберіганню та переробці;
в) яйця, одержані від птиці у період карантину, варять не менше 10 хв. і використовують для харчування в неблагополучному господарстві;
при наявності великої партії яєць допускається після дезінфікування аерозольним методом вивезення їх на підприємства харчової промисловості району, області для приготування хлібобулочних та кондитерських виробів; при цьому вживають заходів, що запобігають розсіюванню збудника хвороби (дезинфекція тари, транспорту, спецодягу та взуття, санобробка персоналу і т.ін.).
г) птицю неблагополучного господарства вакцинують і ревакцинують згідно з показниками сероконтролю.
3.10. При встановленні ньюкаслської хвороби у птиці фермерських, підсобних господарств або тієї, що належить населенню, всю хвору і підозрювану в захворюванні птицю неблагополучних дворів знищують шляхом спалювання; решту птиці в цих дворах, а також птицю сусідніх дворів, що мала контакт із хворою, забивають, тушки проварюють і використовують для харчування в господарствах; в інших випадках дії узгоджують з державною інспекцією ветеринарної медицини. Пух, пір'я і внутрішні органи забитої птиці спалюють.
Решту сприйнятливої до хвороби птиці неблагополучного населеного пункту прищеплюють проти ньюкаслської хвороби вакцинами, керуючись при цьому настановами щодо їх застосування.
3.11. У неблагополучному і сусідніх з ним пташниках, на вигулах, у підсобних приміщеннях, дворах проводять ретельне механічне очищення і дезинфекцію відповідно до Інструкції щодо проведення ветеринарної дезинсекції та дератизації. Послід і глибоку підстилку піддають бітермічному знезараженню на ізольованій ділянці.
Дезинфікують усі транспортні засоби, зайняті на обслуговуванні неблагополучного господарства; сміття, а також сідала, годівниці із залишками корму і малоцінний дерев'яний інвентар спалюють.
Обладнання та інвентар з металу, нестійкого до їдких лугів і хлорного вапна, дезинфікують аерозольним або вологим методом, розчином формальдегіду.
3.12. У господарствах і населених пунктах загрозливої зони керівники господарств разом з представниками відповідних служб державної ветеринарної медицини вживають заходів, які забезпечують охорону господарств, населених пунктів від занесення в них збудників ньюкаслської хвороби:
а) організовують карантинні пости на межі з неблагополучними пунктами, щоб не допустити вивезення з них птиці і птахопродуктів, фуражу, обладнання й інвентаря;
б) встановлюють на птахокомбінатах, забійних пунктах, інкубаторно-птахівничих станціях, заготівельних базах, ринках, пристанях, залізничних станціях, аеродромах контроль за недопущенням заготівлі, вивезення, продажу птиці та птахопродуктів;
в) забезпечують контроль за санітарним станом господарств, видаленням посліду, підстилки і їх знезараженням, а також за своєчасним здійсненням прищеплень та інших заходів, передбачених цією інструкцією;
г) проводять роз'яснювальну роботу серед населення про заходи запобігання та ліквідації ньюкаслської хвороби.
3.13. У птахівничих господарствах і населених пунктах, розміщених у загрозливій зоні, все сприйнятливе поголів'я
птиці прищеплюють проти ньюкаслської хвороби в строки і за порядком, визначеними в настановах щодо застосування вакцин.
3.14. У великих птахівничих господарствах, які знаходяться у загрозливій зоні, з дозволу Головного управління ветеринарної медицини з держветінспекцією Міністерства сільського господарства і продовольства України і під контролем головного лікаря ветеринарної медицини району при дотриманні ветеринарно-санітарних правил дозволяється:
а) вивезення птиці для забою на м'ясопереробних підприємствах;
б) вивезення дезінфікованих харчових яєць у торговельну мережу в межах району (регіону); в) інкубація яєць на внутрішньогосподарські цілі; г) вивезення пір'я й пуху на пухопереробні підприємства після дезинфекції за порядком, передбаченим Настановою щодо дезинфекції сировини тваринного походження і підприємств по її заготівлі, зберіганню й обробці.
3.15. Перед зняттям карантину головний лікар ветеринарної медицини району (міста) зобов'язаний перевірити в господарствах (на підприємствах, у населених пунктах) правильність проведення вказаних у даній інструкції заходів щодо ліквідації ньюкаслської хвороби птиці, після чого скласти відповідний акт і подати органам державної адміністрації матеріали про зняття карантину з господарства (підприємства), населеного пункту.
3.16. Карантин з неблагополучного господарства (підприємства), населеного пункту знімають через ЗО днів після останнього випадку захворювання птиці на ньюкаслську хворобу, санації приміщень і території господарства від збудника інфекції, проведення всього комплексу ветеринарно-санітарних заходів, передбачених цією інструкцією, і висновків державної ветлабораторії про відсутність циркуляції епізоотичного штаму вірусу ньюкаслської хвороби в карантинному осередку.
У випадку, коли в неблагополучному щодо ньюкаслської хвороби пункті поголів'я птиці ліквідовано (забито) повністю, карантин знімають через сім діб після заключної дезинфекції всіх птахівничих приміщень і допоміжних об'єктів.
Примітка.
Інструкція розроблена авторським колективом: Байдевлятовим Ю.А., Германом В.В. (Інститут ветеринарної і клінічної ветеринарної медицини); Макогоном В.Ф. (Кримська науково-дослідна ветеринарна станція); Сікачиною В.1. (Дніпропетровська науково-дослідна ветеринарна станція); Хоменком В.1. (Білоцерківський СП); Борзяком А.Т., Достоєвським П.П., Фільом П.М. (Головне управління ветеринарної медицини з держветінспекцією МСГіП України); Наталенком Б.М. (Центральна державна лабораторія ветеринарної медицини) за участю фахівців обласних управлінь ветеринарної медицини, державних лабораторій ветеринарної медицини, підприємств ветеринарної медицини.
Інструкція розглянута і схвалена науково-технічною радою Міністерства сільського господарства і продовольства України 27 квітня 1993 року (протокол №1).
Інструкція погоджена з міністерствами України: внутрішніх справ, зв'язку, зовнішніх економічних зв'язків, лісового господарства, оборони, охорони здоров'я, охорони навколишнього природного середовища, праці, сільського господарства і продовольства, фінансів, а також Держжитло-комунгоспом, Держкомземом, Держмиткомом, ДКНТ, Держхарчопромом, Укоопспілкою та Федерацією професійних спілок України.