Неправильне положення голови плода

Заворот голови у бік. Може бути наслідком неправильного надання акушерської допомоги, коли роблять спроби витягнути плід за кінцівки, які прорізались із родових шляхів, особливо, коли шийка матки ще розкрилась недостатньо, або ж у ній є рубці, що обмежують її розкриття. Випрямлення шиї плода може запізнюватися при бурхливих переймах і потугах, або рідко зустрічається при наявності вродженого анкілозу шийних хребців у плода.

Діагноз. Про заворот голови плода у бік судять по затримці стадії виведення плода, коли прорізуються дві передні кінцівки, але одна із них коротша, саме та, в бік якої завернута голова. Мануально підтверджується головне передлежання, пальпується шия. Орієнтуючись за шиєю акушер проникає як можна глибше у матку, щоб визначити межі голови плода, які можна обвести рукою. Інколи голова, при боковому її положенні, може бути повернутою навколо своєї осі, внаслідок чого нижня щелепа розміщується доверху, а верхня донизу.

Прогноз залежить від розмірів плода і родових шляхів, сили перейм і потуг, набряку родового каналу, зволоження плода і родового каналу.

Допомога. Після накладання петель на передні кінцівки, плід відштовхують у матку. При незначному завороті інколи вдається вивести голову плода, зафіксувати її пальцями за очні орбіти. Найзручніше виправляти голову плода з допомогою акушерської петлі чи недоуздка, накладених на голову плода. При натягуванні мотузки необхідно рукою підтримувати голову за нижню щелепу, вуха чи очні орбіти; без такої фіксації заворот голови може ускладнитися перекручуванням шиї.

Якщо рукою неможливо дотягнутися до очних орбіт чи мордочки плода, пробують наложити подвійну акушерську петлю, яка після виправлення голови перетворюється у надійний акушерський одноуздок. Для накладання петлі необхідно:

1) обвести подвійну петлю навколо шиї;

2) провести вільні кінці мотузки через петлю, що утворилася;

3) одну із розташованих на шиї петель опустити через потиличний гребінь на лицеву частину плода;

4) відрегулювати потягуванням місцезнаходження петель і ступінь їх фіксації; голову виводити у родові шляхи вищеописаними прийомами.

При неможливості виправлення голови у плода застосовують кесарів розтин, або – фетотомію.

Опускання голови плода вниз. Причини ті самі, що і при завороті її у бік.

Діагноз. Мануально знаходять гриву, потилицю і лоб плода. Залежно від ступеня опускання можливі наступні варіанти: голова плода упирається в дно тазу матері носовими кістками – лобно-тім’яне передлежання голови; при більш значному перегинанні шиї голова упирається у дно тазу потилицею – потиличне передлежання, інколи, особливо у лошат, голова може прилягати до грудної кістки, а у таз вклинюється зігнута шия плода – шийне передлежання.

Допомога. При лобно-тім’яному передлежанні часто достатньо підвести під нижню щелепу плода руку і вивести нею голову в таз. В інших, більш складних випадках, операція складається із комплексу прийомів. Добре, наприклад, наложити петлю на нижню щелепу, а потім, обережно, тягнути її мотузкою і одночасно відштовхувати голову назад, зафіксувавши її за очні яблука або за вуха.

При неможливості завершити роди консервативним методом, виконують кесарів розтин, або фетотомію.

Закидання голови плода. Зустрічається рідко і є досить важким ускладненням, часто супроводжується глибокими травмами матки.

Діагноз. Пальпаторно встановлюють переднє передлежання плода, трахеальні кільця, пульсуючі сонні артерії. При просуванні руки вперед, можна дістати і голову плода, повернуту лобом і верхніми щелепами до власної спини.

Допомога Полягає у обережному виправленні закинутої голови на бік і виправлені членорозміщення. У більшості випадків, особливо при защемленні плода, доцільно відразу приступати до кесаревого розтину, або фетотомії.

Скручування шиї плода. Відмічається, головним чином, при вклинюванні у таз після невдалого виправлення завернутої в бік голови плода.

Діагноз. Визначають за наявністю радіальних складок шкіри, направлених в бік скручування голови. Нижня щелепа плода, як правило, направлена до спини матері.

Допомога. Фіксують передлежачі частини плода. Відштовхують плід у матку і, захвативши голову за щелепи, повертають її у бік, протилежний від скручування шиї. Можна поворот голови здійснювати за допомогою петлі і акушерської клюки, вводячи її вилку в рот плода.

У лошат з довгою і рухомою шиєю завертання голови проходить досить легко. Голова буває настільки далеко розміщеною, що захопити її рукою не вдається. Крім того, у лошат часто відмічається анкілоз суглобів шийних хребців. Зігнута голова лошати може залишатися на рівні грудної клітки або опускатися донизу.

Виправлення положення голови у другому випадку завжди складніше, воно частіше дає ускладнення у вигляді перекручування шиї. Щоб добратися до завернутої у бік голови лошати, обводять навкруги його шиї мотузку, потім, підтягують шию мотузкою та наближають і виправляють на виході із тазу і голову плода.

Невеликих лошат можна намагатись (як крайня міра) витягувати без попереднього виправлення положення голови плода, в розрахунку на те, що вона, зміщуючись внаслідок довгої шиї, розташується у зоні голодної ямки плода і буде вдушена при проходженні через широкий тазовий пояс кобили.

При опусканні і закиданні голови плода, техніка її виправлення у лошат значно важча, ніж у телят. Для допомоги, як правило, доводиться використовувати петлі і гачки за уже описаною схемою.