Тематика практичних занять

1. Методологічні основи аналізу національної економіки

1. Роль та напрями аналізу національної економіки

2. Методологічні особливості макроекономічного аналізу

3. Методика аналізу національної економіки

2. Національний товарний ринок: методологія та методика аналізу

1. Основні індикатори та умови функціонування товарного ринку

2. Основні структурні співвідношення національної економіки

3. Методика аналізу розвитку промисловості та сільського господарства

3. Методологічні аспекти економічної безпеки та діагностики стану національної економіки

1. Економічна безпека: сутність, чинники, критерії

2. Методологія діагностики стану економіки

3. Оцінка ефективності зовнішньоекономічної діяльності

4.Методологічні основи аналізу фінансового ринку

1. Грошово-кредитний ринок: показники стану та методика аналізу

2. Методологія та методика аналізу фондового ринку

3. Методика аналізу валютного ринку

5. Ринок праці: сутність, функції та ефективність функціонування

1. Загальна характеристика та класифікація

2. Макроекономічні показники ринку праці

3. Збалансованість та ефективне функціонування ринку праці

6. Індикатори стану й методологія визначення рівня життя населення

1. Соціально-економічні індикатори рівня життя населення

2. Методологія визначення індексу людського розвитку

3. Прожитковий мінімум

7.Інвестиційно-інноваційна діяльність

1. Сутність та чинники інвестиційної діяльності

2. Структура аналізу капітальних вкладень

3. Оцінка інвестиційної привабливості галузей та регіонів

4. Методика аналізу інноваційної діяльності

5. Іноземне інвестування

Модуль і

Методологія макроекономічного аналізу

Тема 1: Методологічні основи аналізу національної економіки

Мета заняття: допомогти студентам зрозуміти необхідність, завдання аналізу національної економіки, визначити її об’єкт, предмет й основні напрями; дати студентам чітке уявлення про методологічні вимоги до аналізу економіки, класифікацію методів та показ­ників аналізу, його особливості, ознайомити з найважливішими макроекономічними індикаторами функціонування окремих національних ринків і суб’єктів ринкової економіки.

План заняття

1. Роль та напрями аналізу національної економіки

2. Методологічні особливості макроекономічного аналізу

3. Методика аналізу національної економіки

Умови і методика виконання

Об’єктом аналізу економіки є всі соціально-економічні процеси, що відбуваються на макрорівні.

Предметом аналізу є розроблення методології та методики визначення основних показників, які характеризують стан і закономірності розвитку національної економіки.

Аналіз економіки охоплює дослідження структури й динаміки основних макроекономічних показників; стану товарного ринку та механізму його рівноваги; ринку праці та основних процесів на ньому; фінансового ринку та його основних індикаторів; темпів, факторів, потенціалу економічного зростання та ефективності структурних зрушень; основних макроекономічних процесів — інвестицій, інфляції, заощаджень тощо.

Основними завданнями аналізу економіки є:

• визначення тенденцій макроекономічного розвитку;

• виявлення ресурсів економічного зростання в майбутньому;

• коригування тих, що вже існують, і розроблення нових макроекономічних концепцій;

• узагальнення світового досвіду моніторингу на макрорівні;

• виявлення причинно-наслідкових зв’язків у економіці й найваж­ливіших факторів, які суттєво впливають на економічну ситуацію.

Розв’язання цих завдань дасть змогу комплексно охарактеризувати макроекономічні ринки й оцінити вплив різних факторів на їхнє становлення й розвиток.

Аналіз економіки все частіше є попереджувальним. Тобто він допомагає передбачати найімовірніші наслідки економічних процесів і приймати рішення щодо їх коригування, оцінювати можливі економічні наслідки реалізації різних варіантів прогнозів.

Аналіз економіки на макрорівні здійснюється за такими напрямами:

• Аналіз матеріальних і грошових потоків у складній моделі кругообігу ресурсів, продуктів і доходу.

• Основні макроекономічні показники, їх класифікація та взаємозв’язок.

• Аналіз основних структурних співвідношень на макрорівні: між окремими галузями й регіонами, споживанням і нагромад­женням. Виявлення факторів нагромадження.

• Аналіз товарного ринку та секторної структури ВВП, струк­тури ВВП за категоріями виробництва, доходами й кінцевим використанням. Аналіз агрегованої моделі взаємозв’язків між сек­торами на макрорівні.

• Визначення макроекономічної рівноваги на товарному ринку, аналіз факторів сукупного попиту й пропозиції.

• Аналіз фінансового ринку. Показники стану грошово-кре­дитного ринку, визначення вартості грошей, рівновага на грошово-кредитному ринку. Аналіз основних індексів фондового ринку. Аналіз валютного ринку, реального та номінального обмінних курсів, факторів, що на них впливають.

• Аналіз ринку праці. Показники ринку праці — зайнятість, безробіття, продуктивність праці, фактори продуктивності праці. Аналіз механізму рівноваги на ринку праці.

• Аналіз соціальних індикаторів: реального доходу домашніх господарств, індексу людського розвитку, прожиткового мінімуму. Аналіз основних причин економічної нерівності. Необхідність соціального захисту населення.

• Аналіз макроекономічних процесів: інвестиційної діяльності, структури капіталовкладень, форм і факторів інвестування. Аналіз факторів заощаджень домашніх господарств та інфляції. Аналіз зовнішньоекономічної діяльності, динаміки та структури зовнішньої торгівлі.

• Зіставлення макроекономічних показників країни з аналогічними показниками розвинутих країн, виявлення різниці між ними та її причин.

Аналіз макроекономічних процесів повинен відповідати таким методологічним вимогам:

• систематичність;

• системність;

• комплексність.

Методологічною особливістю аналізу економіки на макрорівні є оперування агрегованими економічними категоріями. За умов макроекономічного підходу розрізняють лише чотири суб’єкти та три ринки національної економіки.

Суб’єктами економіки є:

• домашні господарства;

• підприємства;

• держава;

• зарубіжжя.

Вони виявляють свою господарську діяльність на макроринках:

• товарному;

• ресурсному;

• фінансовому.

Такий високий рівень абстракції економічних досліджень призводить до часткової втрати інформації, що є очевидним недоліком макроекономічного агрегування. Проте саме завдяки агрегуванню полегшується виявлення суті найскладніших економічних процесів.

Основні макроекономічні зв’язки між суб’єктами та ринками представлено в моделі кругообігу ресурсів, продуктів і доходу. Розглянемо сутність і види економічної активності кожного суб’єкта національної економіки.

Домашні господарства охоплюють усіх постачальників ресурсів для підприємств і держави, а з іншого боку — усіх споживачів товарів і послуг.

Домашні господарства виявляють такі види економічної актив­ності:

• створюють пропозицію факторів виробництва на ринку ресурсів;

• сплачують особисті податки до державного бюджету;

• споживають частину отриманого на товарному ринку доходу і формують споживчий попит;

• заощаджують частину отриманого доходу на фінансовому ринку, чим створюють потенційні можливості для кредитування підприємств і подальшого перетворення кредитів у інвестиції.

Підприємства — це ділові господарські одиниці, фірми, тор­гівля, транспорт, усі організаційні форми капіталу, що виробляють товари й послуги.

Видами економічної активності підприємств є:

• формування попиту на фактори виробництва на ринку ресурсів;

• формування сукупної пропозиції товарів і послуг на товарному ринку;

• сплата податків до державного бюджету;

• формування попиту на кредити на фінансовому ринку;

• формування інвестиційного попиту на товарному ринку.

Держава охоплює всі бюджетні організації та установи. Вона займається виробництвом громадських благ, які надаються споживачам безкоштовно або на пільговій основі. Специфіка господарської діяльності держави полягає в тому, що, на відміну від підприємств, вона не має на меті максимізувати прибуток, а намага­ється створити умови для підвищення продуктивності підприємницької діяльності та сприяти зростанню рівня життя населення.

Види економічної активності держави:

• надання громадських благ;

• закупівля товарів і послуг на товарному ринку (формування державного замовлення);

• формування попиту на фактори виробництва на ринку ресурсів;

• стягнення податків;

• надання трансфертів, дотацій, субсидій, субвенцій;

• інвестування за рахунок державного бюджету;

• вплив на пропозицію грошей на фінансовому ринку.

Зарубіжжя охоплює економічні суб’єкти, які перебувають за межами даної країни та мають із нею господарські зв’язки. Види економічної активності зарубіжжя такі:

• формування експорту-імпорту товарів і послуг на товарному ринку;

• формування експорту-імпорту капіталу на фінансовому ринку;

• здійснення валютних операцій.

Економіці в цілому властива тотожність між грошовими доходами й сукупними витратами. Але в моделях закритої та відкритої економіки є різниця в кругообізі ресурсів, продуктів і доходу.

Взаємозв’язок учасників ринкової діяльності у спрощеному вигляді можна прослідкувати на основі схем (моделей) господарського кругообігу, тобто кругообігу ділової активності.

Кругообіг ВВП, ресурсів і доходів (спрощена модель). Ми не будемо вдаватися до аналізу переваг кожного з цих рівнянь, які розкривають рівень рівноваги між сукупним пропонуванням і сукупним попитом; будемо вважати, що на рис. 1.1 і кейнсіанське, і монетаристське рівняння забезпечуються: покупці повністю купують те, що їм національне виробництво пропонує; отже, все, що вироблене за рік — реалізується. Роль держави в кругообігу ВВН, ресурсів і доходів не розглядається.

Рис. 1.1. Модель кругообігу ВВП, ресурсів і доходів

Господарський кругообіг – рух грошей, товарів і послуг в процесі виробництва й обігу, в ході яких вони здійснюють повний обіг, проходять весь цикл. Він являє собою сукупність договорів купівлі-продажу продуктів і економічних ресурсів.

В кожному окремому кругообігу частина доходу, що оплачується, відповідає витраченій частині витрат. Ця рівність зберігається в загальному показнику кругообігу, в якому підсумовуються всі договори за рік. Це припущення є вихідним пунктом вивчення поведінки господарських одиниць. Воно ґрунтується на тому, що учасники ринкової діяльності діють раціонально, тобто намагаються досягти максимальних результатів. Наприклад, домашні господарства прагнуть максимально задовольнити свої бажання й потреби, фірми – отримати максимальний прибуток, держава – досягти максимального добробуту в суспільстві.

В економічній літературі досліджуються різні варіанти (моделі) кругообігу ділової активності.

Рис.1.2. Кругообіг елементів валового внутрішнього продукту

На рис. 1.2. показано кругообіг елементів ВВП (товари, послуги, кінцеві засоби виробництва), доходів (заробітної плати, ренти, процента, прибутку) і таких виробничих послуг, як праця, земля, капітал, підприємницькі здібності. Тобто ця таблиця ілюструє кругообіг і ВВП, і таких ресурсів (праця, земля, підприємницькі здібності), які не є елементами ВВП, але є елементами продуктивних сил і національного багатства. Проте ми зосередимо свою увагу на тому, що виробничі ресурси представлені у ВВП, з одного боку, доходами домогосподарств, а з іншого — видатками підприємств. У такому разі ми можемо розглядати рівновагу на прикладі сукупного пропонування ВВП і сукупного попиту на ВВП.

Якщо ми звернемо увагу на позицію а, то тут сукупний попит домогосподарств має дорівнювати сукупному пропонуванню споживчих товарів, тобто обсягу їх національного виробництва. Позиція б, за нашою моделлю, має забезпечити рівність між сукупним пропонуванням виробничих ресурсів (послуг), які представлені працею, земельними ділянками, капіталом, підприємницьким хистом та сукупним попитом підприємств на ці ресурси.

У такому разі весь національний продукт і всі його компоненти повністю реалізуються, при цьому повністю задовольняється сукупний попит підприємств і домогосподарств.

Як відомо, різниця між експортом та імпортом називається чистим експортом (NX). Він може бути додатнім або від’ємним. Якщо імпорт перевищує експорт (М > Х; NX < 0), то різниця повинна оплачуватись або позиками на зовнішніх фінансових ринках, або через продаж реальних і фінансових активів іноземцям. Реальні активи — це реальне майно в матеріальній (фонди) і нематеріальній (права, ноу — хау, ліцензії тощо) формах. Фінансові активи — це ті, що перебувають у фінансовому обороті: гроші, цінні папери, довгострокові депозити, дебіторська заборгованість (заборгованість покупців продукції виробникові), внески в статут­ні фонди інших підприємств. Такі операції називають «чистим припливом капіталу». Вони забезпечують надходження фінансових ресурсів у країну.

І навпаки, якщо експорт перевищує імпорт (Х > М; NX > 0), то це означає, що економіка даної країни здатна надавати позики на зовнішніх фінансових ринках або купувати іноземні фінансові активи. Це призводить до відпливу капіталу або фінансових ресурсів.

Тепер розглянемо макроекономічні ринки.

Товарний ринок представлено сукупним товаром і сукупними послугами. На товарному ринку формуються сукупний попит і сукупна пропозиція; визначається рівновага, якої можна досягнути за різних рівнів економічної активності; відбуваються структурні зрушення, які впливають на рівень ефективності функ­ціонування всієї економічної системи; розгортається конкурентна боротьба або прогресують процеси монополізації.

Ресурсний ринок — ринок факторів виробництва: праці, зем­лі, капіталу та підприємництва. З усіх факторів виробництва в макроекономічному аналізі, як правило, розглядається праця.

На ринку праці формуються пропозиція робочої сили домашніми господарствами та попит на неї з боку підприємств і держави. Важливим індикатором стану ринку праці є рівень безробіття. Крім того, аналізується структура зайнятих та безробітних за галузями й регіонами, а також рівні кваліфікації, та міграційні процеси.

Підприємництво як фактор виробництва враховується американською макроекономікою та вимірюється не кількісно, а якісно (ураховуються ділові якості людей). Що стосується капіталу, то він розглядається як процес інвестування — перетворення грошового капіталу в інвестиційні товари, який поєднує фінансовий ринок із товарним ринком через економічну діяльність підприємств, домашніх господарств та держави.

Фінансовий ринок охоплює грошово-кредитний, фондовий та валютний ринки. На грошово-кредитному ринку формуються пропозиція грошей і попит на них, визначається процентна ставка, попит на кредити для інвестування. На фондовому ринку формуються попит і пропозиція цінних паперів, визначаються бір­жові індекси, а також обсяг продажу цінних паперів. На валютному ринку формуються попит і пропозиція валют, визначаються валютні курси.

Існують три види аналізу: статичний, порівняльної статики та динамічний. Вони неоднаково враховують фактор часу в економічних дослідженнях. Під час статичного аналізу фіксуються значення ендогенних параметрів на певний час. У порівняльній статиці визначаються ендогенні параметри в різні моменти, але не аналізується процес переходу від одного рівноважного стану до іншого. Під час динамічному аналізу екзогенні та ендогенні чинники розглядаються як функції часу, досліджується процес переходу економіки від одного стану рівноваги до іншого, виявляються також причини можливого неповернення економіки в стан рівноваги після екзогенного шоку.

Методи наукового дослідження можна об’єднати в три групи:

1. Методи емпіричного дослідження (спостереження, порівняння, аналогія, вимірювання, експеримент).

2. Методи емпірико-теоретичного дослідження (абстракція, ото­тожнення, ізолювання, моделювання, аналіз, синтез, індукція, дедукція).

3. Методи теоретичного дослідження (формалізація, узагальнення та конкретизація, аксіоматичний метод, декомпозиція, гіпотеза та систематизація).

Конкретним їхнім виявом є методи економічного аналізу, основні з них — методи екстраполяції, кореляції, факторний, балан­совий, математичного моделювання, експертних оцінок, комп’ю­терного оброблення статистичних даних.

Ефективність аналізу національної економіки суттєво залежить від інформаційного забезпечення й показників, що характеризують тенденції економічного розвитку. Аналітична робота інформаційно забезпечується чинною державною статистичною та бухгалтерською звітністю, наближеною до світових стандартів. За відсутності необхідних даних використовують результати опи­тувань, обстежень, які проводяться незалежними соціологічними, економічними службами та центрами. Усі показники соціально-економічного розвитку можна класифікувати так:

• кількісні та якісні;

• натуральні та вартісні;

• абсолютні та відносні.

Першоджерелом усіх показників, що аналізуються, є звітність підприємств. Якщо аналіз проводиться в межах області, то безпосереднім джерелом інформації є дані облстатуправління. Якщо аналіз здійснюється в масштабі всієї країни, то використовуються дані Державного комітету статистики України про стан соціально-економічного розвитку.

Економічний стан країни, регіону залежить від стану окремого макроринку — товарного, праці, фінансового. Ці ринки та процеси, що на них відбуваються, характеризуються певними макроекономічними показниками — індикаторами. До найважливіших макроекономічних індикаторів належать:

Для товарного ринку: обсяги реального та номінального (у поточних цінах) ВВП, динаміка реального ВВП (у цілому в країні та в окремих її регіонах); дефлятор ВВП; структура ВВП за секторами, виробництвом, доходом та кінцевим використанням; галузева структура ВВП у країні та її окремих регіонах; обсяг, динаміка, галузева та регіональна структури ЧВП, національного доходу.

Для ринку праці: чисельність, статево-вікова та кваліфікаційна структури трудових ресурсів і робочої сили, продуктивність праці у всій економіці та в окремих галузях виробництва; міграція робочої сили; рівень зайнятості та безробіття; ефективність використання робочої сили; соціальний захист.

Для фінансового ринку: структура грошової маси (грошові агрегати); грошова пропозиція та попит на гроші; процентні став­ки; коефіцієнти готівки, монетизації, доларизації; грошово-кре­дитна емісія; індекси фондового ринку; попит і пропозиція цінних паперів; курс національної валюти.

Для кожного ринку аналізуються також умови рівноваги й фак­тори, що впливають на відхилення від стану рівноваги.

Основні поняття та терміни

Національна економіка, об’єкт аналізу, предмет аналізу, макроекономічні індикатори, домашні господарства, підприємства, держава, зарубіжжя, методика, методологія, моніторинг, прогнозування, товарний ринок, фінансовий ринок, ринок праці, ресурсний ринок.

Питання для повторення

1. Які види економічної активності проявляє кожний суб’єкт ринку? Пояснити зв’язки між суб’єктами та ринками на макрорівні.

2. Які показники характеризують макроринки та економічну активність різних суб’єктів ринку?

3. Пояснити особливості статичного, порівняльної статики та динамічного аналізів економіки.

4. Пояснити вплив держави на процеси кругообігу ресурсів, продуктів і доходу.

5. Пояснити економічну сутність та навести математичну фор­малізацію тотожності між вилученнями та ін’єкціями в закритій та відкритій економіках.

6. Пояснити причини надходження і відпливу ресурсів у моделі кругообігу ресурсів, продуктів і доходу.