Ботанічний сад Полтавського державного педагогічного університету ім. В. Г. Короленка

Історія заснування ботанічного саду у м. Полтаві своїми коріннями сягає початку XX століття. На території близько 5,25 га було створено агробіологічну станцію при тодішньому педагогічному інституті. Станція являла собою плодовий сад з овочевою і польовою сівозмінами та використовувалась як навчальна база виключно для студентів природничого факультету вузу. Упродовж 60-80-х років було закладено квітники з однорічними і багаторічними культурами, створено альпійські гірки, зібрано велику колекцію кактусів.

У 1990 році збудовано нову оранжерею площею 200 м2, де сьогодні налічується близько 600 видів, форм і різновидностей рослин із різних куточків земної кулі, рослин відкритого грунту — близько 500 видів. Завдяки праці співробітників станції та викладачів кафедри ботаніки у 1989 році станції було надано статус Ботанічного саду.

Ботанічний сад розташований на рельєфній території східної частини міста. Сад містить кілька відділів: дендрарій, відділ квітково-декоративних рослин, музей українського квітникарства під відкритим небом, зелений клас, альпійську гірку, відділ сільськогосподарських та лікарських культур, плодовий сад.

Дендрарій розміщений на південному схилі ботанічного саду на площі майже 1,8 га. Він складається з ділянки парку, де в основу розміщення порід покладено ландшафтно-пейзажний принцип. Колекція дерев та чагарників налічує 136 видів.

Помітне місце в експозиції саду займає Музей українського національного декоративного квітникарства під відкритим небом. Тут зростають дуб звичайний, що символізує довголіття та міцність, береза бородавчаста — оберег господаря і родини, верба ламка — символ повноти життя, довголіття і жіночої краси.

Під скляним дахом оранжереї водночас розмістилися «полтавські» тропіки, субтропіки та пустеля. Колекція засушливих районів Землі представлена рослинністю Африки та Південної Америки. Численні кактуси з яскравими плодами та юкки серед кам’яних брил імітують пустелю, агави викликають зацікавленість зовнішнім виглядом і біологічними властивостями.

Не менш цікавою є група рослин — представників субтропіків: рожево-білі олеандри, мирти, гібіскуси, цифомандри.

Колекція тропіків широко представлена мешканцями дощових лісів — фікусами, велетенськими ліанами. Над міні-басейном розкинулись зарості циртоміума дворядного та гігантської ліани монстери делікатесної. Добре акліматизувалася в оранжереї і драцена, або драконове дерево, представлене декількома видами. Над усім цим здіймаються велетенські пальми заввишки до 10 метрів, фінікові пальми з плодами і віяльні — ерітерія, сабаль, трахікарпус з ароматними суцвіттями.

Колекція рослин в оранжереї постійно поповнюється новими видами. Організованим групам відвідувачів надається можливість придбати паростки рослин та квітів

ПАРКИ

Бере́зовий гай, Бере́зовий сквер

Бере́зовий гай, Бере́зовий сквер — ботанічна пам'ятка природи. На території гаю знаходиться пам'ятник Олександру Пушкіну

Розташування: м.Полтава, вул.Пушкіна,2

Площа: 1,0га

Заснований:1970 р.

Березоворудський парк

Березовору́дський парк— пам'ятка садово-паркового мистецтва державного значення. Віднесено до парків-пам'яток Постановою колегії Держкомприроди УРСР від 26.07.72 р. № 22, та підтверджено статус Постановою РМ УРСР № 311 від 22 липня 1983 року.

Розташування: біля села Березової Рудки Пирятинського району

Найближче місто: Пирятин

Площа: 45 га

Заснований: 1960 р.

Загальні дані та історія Територія парку знаходиться у західній частині Пирятинського району, яка розташована у приполіській частині Полтавської рівнини (Лівобережного Придніпров'я). Заказник займає ділянки природного ландшафту - схил до заплави річки Перевод, заплавні луки та прибережно-водну смугу. Наявність природного водостоку сприяла насадженню різноманітних деревних порід та плодових культур.

Тут зростає понад 40 видів дерев та чагарників, дуб віком 600 років, під яким, за переказами, любив відпочивати Г.Шевченко під час неодноразового перебування у Березовій Рудці. Майже на 25 га посаджено яблуневий сад. Є невеликий став, на ньому — два штучні острівки, засаджені плакучими вербами.

Садиба і парк засновані в другій половині XVIII століття. Вони належали поміщикам Закревським. У 1843 та 1845-1846 роках тут бував Т.Г.Шевченко. Від старого парку збереглися двоповерховий палац, два одноповерхових флігелі, альтанка, ставок (площа близько 1 га) з двома острівцями, система алей, які перетинають паркові насадження і поділяють на квартали плодові сади.

Флора. Історичну та естетичну цінність парку визначають штучні насадження деревних та чагарникових порід, започатковані ще наприкінці XVIII - протягом XIX століть. Проте наукове значення цієї території підсилює наявність ділянок природної рослинності, що збереглася по терасах річки Перевод і представлена різноманітними ценозами. До схилів правого корінного берега річки приурочений масив широколистяного лісу - типової діброви з повноцінним деревним, чагарниковим та трав'янистим складом рослин. Тут зростають природні компоненти діброви - дуб звичайний, його супутники - липа серцелиста, клен гостролистий, клен польовий. В чагарниковому ярусі трапляється ліщина звичайна, бруслина бородавчаста та європейська, бирючина звичайна. У трав'янистому ярусі чимало типових лісових рослин - розхідник звичайний, зірочник лісовий, тонконіг дібровний, медунка темна. Навесні тут розвівається килим з первоцвітів - проліски сибірської та дволистої (охороняється в Полтавській області), анемона жовтецева, ряст ущільнений та порожнистий (регіонально рідкісний). На заплавних луках відмічено багате різнотрав'я, в складі якого домінують види бобових (конюшина, люцерна, лядвенць, горошок), ранників (дзвінець, вероніка, льонок), айстрових (волошка лучна, стенактис однорічний, деревій звичайний).

В сучасній дендрофлорі парку нараховується близько 50, переважно аборигенних, видів деревних і кущових рослин. На окремих ділянках переважають ясен високий зі значною участю клена гостролистого та декількох видів в'язів (7 видів). Найцікавішим є екземпляр гірського в'язу, які поширені в Середземномор'ї, в малій Азії. В'яз гладенький - вид природної флори. На окремі ділянці є насадження сосни звичайної. Прикрасою парку є алея берез (повислої та пухнастої). У різних частинах парку є вікові дерева дуба звичайного, з них найстаріший за віком (понад 200 років) дуб Шевченків. Найдавнішими за віком є насадження дерев гіркого каштану звичайного, родом із Греції, які утворюють ряд алей.

Різні ділянки парку прикрашають чагарники місцевої флори (черемха звичайна, бирючина звичайна, калина звичайна) та з інших місцевостей (жимолость татарська, спірея японська, айва японська, скумпія звичайна, форзиція). В зниженій частині заплави (в бік до русла р.Перевод) група дерев верби білої.

Навпроти навчального корпусу і на колекційно-дослідному полі технікуму створені невеличкі ділянки, на яких ростуть екзоти: катальпа чудова, липа крупнолиста, ясен пенсильванський, бархат амурський, яблуня Нездвецького (вид, занесений до "Красной книги СССР").

Значну частину території парку (понад 20 га) займають плодові сади, основу яких складає колекція різноманітних сортів яблунь: пармен зимовий золотий, джонатан, кальвіль сніговий, ренета Симиренка, макінтош, антонівка звичайна, путивка осіння та інші.

Фауна. На території заказника можна зустріти 150 видів наземних хребетних. Серед них відмічено 3 види, занесені до Червоної книги України (далі ЧКУ), 1 вид, занесений до Європейського червоного списку (далі ЄЧС) та 2 регіонально рідкісних (далі РР).

В парку зустрічається 108 видів птахів. Це складає 35,0% від загальної кількості видів птахів, будь-коли зафіксованих на території Полтавської області. Серед них відмічено 7 видів, занесених до Червоної книги України, 1 вид, занесений до європейського червоного списку та 11 регіонально рідкісних. У гніздовий період на території заказника виявлено 106 видів, в тому числі у складі гніздуючих видів відмічений деркач (ЄЧС). Відмічається збільшення видового різноманіття птахів під час весняної та осінньої міграцій.

Відмічено 19 видів ссавців, що складає 28,8% від загальної кількості видів звірів Полтавської області. Серед них відмічено 1 вид, занесений до Червоної книги України.

Плазунів відмічено 3 із 11 видів Полтавщини. Вони входять до складу лише 2 фауністичних комплексів: 2 до прибережно-водного — черепаха болотна та вуж звичайний і 1 до лучно-степового — ящірка прудка. Земноводних відмічено 8 із 10 видів Полтавщини. Хоча всі амфібії в період розмноження пов'язані з водним середовищем, справжніми водно-болотними формами, які входять до прибережно-водного фауністичного комплексу, серед земноводних є тільки 2 - джерелянка червоночерева та жаба озерна. Крім того одну з батьківських форм, а саме — жабу ставкову, знайти досі не вдалося. До лучно-степового комплексу входить лише ропуха зелена. Найбільше амфібій представлено у деревно-чагарниковому фауністичному комплексі — 5 видів: квакша звичайна, жаба гостроморда та тритони — гребінчастий і звичайний. Часничниця звичайна може входити до деревно-чагарникового, луко-степового та синантропного комплексів.

Парк пам'ятка садово-паркового мистецтва "Березоворудський" має цінне наукове, історичне та естетичне значення, використовується в навчально-виховних заходах для студентів, школярів, екскурсантів.