Сьогодні інформація добирає матеріальну форму і володіння нею стає дуже жаданим. До реалізації будь-які, цілком "матеріальні", рішення сьогодні випробуються в інформаційній області. І результати стають вирішальними.
Великомасштабні інформаційні технології, які дістали назву інформаційних воєн, мають тисячолітню історію. Уже у біблійній легенді згадано Гедеона, який під час воєн регулярно вдавався до залякування ворога. Одного разу він так залякав супротивника, що той розгубився і вдарив по своїх військах. Прикладів інформаційного впливу на моральну, духовну стійкість супротивника можна знайти чимало і у древньому Римі, і в епоху феодалізму (боротьба з "єрессю", за "істинну віру" і т.д.), і в пізніші часи. Особливого значення інформаційні війни набули у ХХ столітті, коли газети, радіо, а потім і телебачення стали справді засобами масової інформації, а поширювана через них інформація - справді масовою.Тоді ж, у 30-х роках, інформаційні війни перестають бути додатком до збройних і перетворюються у самостійне явище - як от: німецько-австрійська радіовійна 1933-34 рр. з приводу приєднання Австрії до рейху. Саме тоді з'явилося і набуло поширення поняття "інформаційний агресор".
Інформаці́йна війна́ (англ. Information War) — використання і управління інформацією з метою набуття конкурентоздатної переваги над супротивником.
Інформаційні війни - є інформаційними технологіями, що впливають на інформаційні системи, маючи на меті введення в оману масової чи індивідуальної свідомості, виведення з ладу або десинхронізацію процесів управління суспільством та його складовими, передовсім військовими.
Інформаційна війна - є електронним конфліктом, де інформація є стратегічним здобутком, який варто захопити чи знищити. І комп'ютери, й інформаційні системи стають привабливим напрямком першого удару (Уін Швартоу)
Інформаційна війна може включати в себе:
збір тактичної інформації,
забезпечення безпеки власних інформаційних ресурсів,
поширення пропаганди або дезінформації, щоб деморалізувати військо та населення ворога,
підрив якості інформації супротивника і попередження можливості збору інформації супротивником.
Часто ІВ ведеться в комплексі з кібер- та психологічною війнами з метою ширшого охоплення цілей, із залученням радіоелектронної боротьби та мережевих технологій.
Основним засобом ведення ІВ є інформаційна зброя - сукупність спеціалізованих (фізичних, інформаційних, програмних, радіоелектронних) методів і засобів тимчасового або безповоротного виводу з ладу функцій і служб інформаційної інфраструктури в цілому або окремих її елементів.
ІВ ведеться шляхом інформаційних операцій - інтегроване використання можливостей електронної зброї, комп’ютерних мережевих операцій (CNO), психологічних операцій (PSYOP), операцій з військової дезінформації і дезорганізації та операцій безпеки (OPSEC) для використання можливостей впливу на людську свідомість з метою руйнування, розкладання, або й взагалі перехоплення впливу на прийняття рішень противника, при цьому захищаючи своє власне (рішення).
Головне завдання інформаційних воєн полягає у маніпулюванні масами. Мета такої маніпуляції найчастіше полягає у:
внесенні у суспільну та індивідуальну свідомість ворожих, шкідливих ідей та поглядів;
дезорієнтації та дезінформації мас;
послабленні певних переконань, устоїв;
залякуванні свого народу образом ворога
залякуванні супротивника своєю могутністю. Нарешті, останнє, але не менш важливе завдання: забезпечення ринку збуту для своєї економіки. У цьому випадку інформаційна війна є складовою частиною конкурентної боротьби.
порушити обмін інформацією в таборі конкурента.
Види ів
Психологічна війна;
Кібервійна;
Мережева війна;
Ідеологічна диверсія;
Радіоелектронна боротьба, яка може проявлятися такими способами:
Телебачення і радіомовлення можуть бути подавлені.
Ресурси телебачення і радіомовлення можуть бути захоплені/підкорені для кампанії дезінформації.
Мережі комунікацій можуть бути заблоковані або недоступні.
Операції фондової біржі можуть саботуватися електронним втручанням, даючи витік чутливої інформації або поширюючи дезінформацію.
Прикладом акту ІВ може бути випадок, коли в 1991 під час війни в затоці, голландські хакери викрали інформацію про пересування американських військ з Міністерства оборони США і пробували продавати її іракцям, які подумали, що це є містифікацією і відмовилися від неї.
Інформаційні війни/психологічні операції і національна безпека
Психологічні операції мають такі цілі щодо зміни поведінки аудиторії, які б відповідали національним інтересам тих, хто породжує цю комунікацію. Тобто чітко зрозумілі загальні стратегічні настанови, якими керуються у питаннях інформаційних війн.
У. Швартау бачить як загальну мету створення національної інформаційної політики, а серед можливих рівнів застосування інформаційної зброї – такі:
• особиста інформаційна війна, куди відносять різні види маніпуляцій з особистою електронною інформацією:
• корпоративна інформаційна війна, куди відносять ситуації атаки інформаційних систем компаній;
• глобальна інформаційна війна, де інформація розглядається як національний здобуток, за яким можуть полювати інші країни.
Ця класифікація побудована за рівнем об'єктів: від однієї людини до цілої держави.
М. Вікерс розглядає можливості інформації у двох аспектах: зміни форми та паралізування. Перший варіант передбачає маневри для введення в оману супротивника, другий – паралізування його центрів управління. Усе це пов'язано із втручанням в інформаційні системи супротивника. До речі, саме входження в системи прийняття рішень і є найголовнішою новою ціллю майбутніх воєн.
На думку Д. Маклауріна, нерозрізнення стратегічних і тактичних психологічних операцій може призводити до зниження їх ефективності. У випадку стратегічних психологічних операцій є більший вибір можливостей. Помилковим він вважає використання в'єтнамськими пропагандистами у листівках проти американських солдат стратегічних концептів (на кшталт "американські імперіалісти") тоді як слід було наголошувати на питаннях виживання, які для солдата на фронті є більш важливими. До цього слід додати ще й те, що до концепту "американські імперіалісти" ставлення двох різних сторін конфлікту буде різним, а проблема виживання є нейтральною.
Взагалі, сучасні військові доктрини, наприклад, США, переходять від концепції інформаційної війни до концепції війни знань, оскільки інформація змінює знання, на підставі яких будуть прийматися ті чи інші рішення. Слід згадати приклад з новітньої історії: коли перебудова змінила типи знань, якими володіла масова свідомість, остання почала приймати інші рішення.